Перейти на мобільну версію сайту


10.02.2012

Старофортечна молодість Аловонаумова

Друга спроба екранізувати бєляєвську «Стару фортецю» виявилася вдалою. Фільм «Тривожна молодість» режисерів Олександра Алова й Володимира Наумова за сценарієм Володимира Бєляєва і Михайла Блеймана вийшов на екрани 29 квітня 1955 року.
90226.jpgПерший крок до майбутнього фільму зробив 49-річний сценарист і кінокритик Михайло Блейман, який 1953 року за мотивами перших двох частин трилогії написав п’єсу «Стара фортеця». Наступного року її поставив Московський театр юного глядача. Так у Володимира Бєляєва появився співавтор сценарію «Тривожної молодості».
Того ж 1954 року молоді режисери Київської студії художніх фільмів - 31-річний уродженець Харкова Олександр Алов (справжнє прізвище Лапскер) і 27-річний уродженець Ленінграда Володимир Наумов - узялися за реалізацію сценарію. Це була їхня перша самостійна робота в кіно. Далі Алов і Наумов спільно зняли чимало чудових фільмів. Їм навіть придумали спільне прізвище - Аловонаумов.
У фільмі знялися декілька акторів старшого покоління. Серед них Микола Крючков, якій зіграв комуніста Тимофія Сергушина. Актору Київського театру ім. Лесі Українки Юрію Лаврову (батькові народного артиста СРСР Кирила Лаврова) випала роль Зенона Печериці - ворога радянської влади. Борис Бабочкін, знаменитий роллю Чапаєва в однойменному фільмі, в «Тривожній молодості» зіграв секретаря Центрального Комітету Компартії України.
Щодо молодшого покоління акторів, то у фільмі Алова й Наумова знялися Сергій Гурзо, на той час уже добре відомий глядачам, студент Інституту кінематографії Микола Рибников, випускниця цього ж інституту Тамара Логінова, студент другого курсу Київського театрального інституту Михайло Крамар.38869.jpg
У підборі хлопчиків і дівчаток на дитячі ролі брали участь усі - режисери, постановники, художник, оператор, актори. До трьох тисяч школярів Києва, запрошених студією, виконували на пробах нескладні завдання. Нарешті зі школярів відібрали акторів на ролі маленьких Василя Манджури, Галі Кушнір, Котьки Григоренка, Яшки Тиктора. Але маленького добродушного та неповороткого Петрика Маремуху знайти ніяк не вдавалося. І коли вже минули всі терміни підбору виконавців, за день до початку зйомок режисери зустріли на вулиці кругловидого, вгодованого хлопчика в шкільній формі. Розмахуючи портфелем, він йшов вулицею і насвистував пісеньку. Це був Олесь Рудковський, який і зіграв у фільмі Маремуху в дитинстві.
90222.jpgУ «Тривожній молодості» щедро представлено Кам’янець-Подільський. На екрані ми бачимо не тільки головну героїню - Стару фортецю, але й Замковий міст, Кафедральний костел з мінаретом, Вітряну браму. Деякі епізоди знімалися в Миколаївському провулку, на Зарванській вулиці біля будинку нинішнього коледжу культури та мистецтв, на греблі в долині біля Замкового мосту.
1954 року, коли знімався фільм, перша школа ще не мала свого приміщення (його будівництво завершать тільки 1956 року), а тулилася на третьому поверсі міської друкарні. До школи вели спеціальні дерев’яні сходи, влаштовані з боку Кафедрального костелу. Ось ці сходи також потрапили у фільм. На них, ведучи спостереження, комсомолець Петро Маремуха (актор Михайло Крамар) виявив, що навпроти по костельному даху втікає від переслідування Котька Григоренко (актор Микола Рибников).
Режисери разом із молодим художником Володимиром (за паспортом Вульфом) Аграновим вдало «зістарили» Старе місто на 35 років. На стінах будинків зарясніли вивіски на кшталт «Отель Бельвю», «Парикмахерская Жорж из Парижа», «Российская мануфактура М. Гусятинера», а на афішних тумбах - реклама фільмів тих років. Молоді режисери були дуже принципові щодо достеменної реставрації життєвої фактури. В цьому їм сприяла адміністрація фільму, що складалася не просто з професіоналів, а зі справжніх фанатиків. 90197.jpg
Актриса Тамара Логінова у написаних 1988 року спогадах про зйомки «Тривожної молодості» особливо виділила адміністратора картини Давида Яновера. Це була дуже винахідлива людина, яка могла дістати все. Яновер і режисери часом укладали парі. «Придумуйте що хочете, - говорив Яновер, - все добудемо!» Режисери вигадували, а Давид Захарович діставав. Так, він гнав через усю країну старий паровоз, бо режисери задумали показати його в епізоді, коли герої фільму вперше приїжджають на завод Міхельсона з піснею: «Мы - дети тех, кто выступал на бой с Центральной радой, кто паровоз свой оставлял, идя на баррикады». Роздобув Яновер і старий дореволюційний пароплав, тому що в епізоді освідчення в коханні між Галею і Василем була репліка: «Пароплав до порту проситься», і режисери не хотіли обмежуватися гудком, а хотіли «задіяти» другий план. Щоправда, ці два згадані акторкою епізоди знімалися не в Кам’янці-Подільському.
90223.jpgДиректор картини Леонід Корецький, якого актори поза очі називали князем - за вусики, автомобіль і ціпок, був знаменитий тим, що ніколи не дивився на знімальний майданчик, але все, що там відбувалося, прискіпливо відбивалося в його відомостях. Побачивши таке марнотратцтво молодих режисерів, директор втратив звичну для нього холоднокровність і якось запитав: «Молоді люди, ви що, за власний рахунок збираєтеся знімати картину?» Алов і Наумов були готові і на це, аби працювати.
Операторові фільму Олександру Пищикову багато клопотів завдавали діти. Переглядаючи якось проявлену плівку, Олександр Кузьмич із жахом схопився за голову: «Все гине!.. Вони ростуть, мов гриби!» Так, Льоня Ципляков, який грав маленького Васю Манджуру, настільки витягнувся за літо, що довелося один із знятих на початку епізодів перезнімати.
Випадали на долю оператора й інші клопоти. У спогадах Тамара Логінова писала:
«Запам’ятала на все життя ще одну кумедну історію, героєм якої став Микола Афанасійович Крючков. Він зіграв у «Тривожній молодості» роль комісара Сергушина. До того часу Крючков зіграв понад 40 ролей, у Кам’янці-Подільському, де йшли зйомки, він був загальним улюбленцем. І ось знімається епізод розстрілу Сергушина біля стін Старої фортеці. Режисери, прагнучи до більшої драматичності та виразності епізоду, вирішили, що розстрілювати будуть під проливним дощем. А була вже глибока осінь. Прибули пожежні машини з насосами. Щось невдоволено бурчав Крючков, щулячись від холоду. «Мотор», - вигукує асистент. І відразу ж - «Сто-о-о-п! - лунає голос оператора Пищикова. - Нічого не бачу! Оптика запотіла! Що тут у вас відбувається?» Виявилося, що пожежники, боячись застудити улюбленого актора, підігріли воду. Піднялася густа пара. Зйомку було зірвано. Такий прояв народної любові до артиста став для всіх нас добрим уроком. Посміялися всі разом, а потім Алов і Наумов кажуть: «Будемо чекати поки охолоне вода». Народний-то, народний, але, мовляв, зніматимемо так, як задумали».
Зйомки фільму в Кам’янці-Подільському обросли легендами, які передаються з уст в уста від покоління до покоління. Одну з таких легенд повідав письменник Сергій Пантюк. А Сергієві Дмитровичу її розповів його колишній учитель музики, Alov.jpgкам’янчанин з діда-прадіда Віталій Васильович Химич:
«Знімали фільм «Тривожна молодість», в якому герой мав стрибати з Турецького мосту. Зрозуміло, що вниз кидали опудало, але летіло воно не так жваво, як того хотілося режисерові. Раптом від групки молодих хлопців, які стояли неподалік, відділився один одчайдух, у котрого з-під сорочки проглядав моряцький тільник. «Я стрибну з мосту! - сказав він режисерові. - Якщо даси мені за це свій золотий годинник». Режисера захопив азарт, вони побилися об заклад... Хлопець, переодягнувшися в персонажа фільму, по-каскадерському вдало стрибнув із майже 50-метрової висоти в доволі неглибоку воду... Так режисер залишився з гарними кадрами, але без дорогого годинника. Казали, що той хлопець служив на флоті й саме приїхав у відпустку».
Як у кожній легенді, тут є перебільшення. Висота Замкового мосту не 50, а тільки 28 метрів. А епізод зі стрибком із мосту справді можна побачити у фільмі.
Цікавий епізод уже не про зйомки, а про демонстрацію фільму повідав 75-річний професор із міста Новомосковськ Тульської області Вільям Савельянов. У 1944-1952 рр. він навчався в Кам’янці-Подільському в російській чоловічій середній школі №8, середню освіту здобув у Проскурові, а вищу- в Москві, де 1963 р. закінчив хіміко-технологічний інститут. Ось його спогад зі студентської пори:
«Десь року 1955-го на екрани вийшов фільм по книжці Бєляєва «Стара фортеця». Дивився я його в Москві, в «червоному кутку» гуртожитку на Соколі. Тоді телевізори ще були явищем нечастим, але в нас, в «іноземному корпусі», де жили «демократи» (болгари, поляки, угорці, румуни, китайці та навіть один албанець), телевізор стояв і вечорами ми набивалися в той «куток», як оселедці до бочки. Так от, коли на екрані пішла сцена нічного розстрілу більшовика у фортеці, я почув гавкання нашого пса Буськи (скорочення від традиційного в нас ймення Бутон). Щоправда, гавкав не він один, гавкали всі пси Польських фільварків і Видрівки, але його особливе гавкання я вирізнив з усіх. Я не міг не впізнати його, бо тільки три-чотири роки спливло після нашого виїзду з Кам’янця. А я ж з ним виріс! В його гавканні було моє дитинство...»
Naumov.jpgФільм «Тривожна молодість» дістав схвальні відгуки як глядачів, так і кінокритиків. Велику позитивну рецензію про картину в журналі «Искусство кино» опублікував відомий кінознавець Семен Фрейліх. Репортаж про зйомки фільму вмістив популярний «Огонёк». І навіть зубастий «Крокодил» не обійшов увагою фільм, розповідаючи про парадокси радянської системи преміювання:
«Нещодавно Київська кіностудія випустила картину «Тривожна молодість», що здобула хорошу оцінку. Постановочна група премії не отримала. Через переробку сценарію випуск фільму трохи затримався. Затрималася і премія. Зате група, що знімала картину «Команда з нашої вулиці», в процесі зйомок була премійована, хоча картина у глядачів визнання не здобула».
1955 року Семен Фрейліх писав про «Тривожну молодість»: «Картина аж ніяк не досконала за формою, в ній є деяка незграбність, помітні промахи у вирішенні окремих образів. Але все це сторицею окупається іншим: свіжістю прочитання теми, чудовим відчуттям матеріалу, лірикою, яка пронизує весь твір». Через 34 роки журнал «Коммунист» був обережніший і тверезіший в оцінках: «Картина без претензій, вона не йшла врозріз ні з традиціями кіно, ні з вкоріненими уявленнями про переломні роки громадянської війни».



Теги: Стара фортеця, фільм, Беляєв

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Почему стоит выбрать Всеукраинский банк спермы?
Полная конфиденциальность с первого обращения в клинику;
Консультация репродуктолога и узких специалистов на основании уже имеющихся исследований и новых показателей;
Обследование на высокоточном оборудовании согласно последним...




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.