Перейти на мобільну версію сайту


02.10.2015

СОТНИК АРМІЇ УНР

Народився 25 березня 1896 року на Кам’янеччині в родині Григорія Степановича Монкевича та Параски Іллівни Мельник. До 1910 року Борис жив у Кам’янці-Подільському, а пізніше переїхав до дядька в Одесу. Там у 1915 році він закінчив реальну школу, а наступного року – Одеську військову школу.

Протягом 1916-1917 рр. прапорщик Борис Монкевич перебував у дієвій армії на фронтах Першої світової війни. 1917 року він вже хорунжий 1-го Гайдамацького куреня в Одесі. У своєму «Списі життя» Монкевич зазначав: «У 1917 Борис Монкевичроці після революції перейшов на службу в Українську Армію і прийняв діяльну участь в її організації».

З січня 1918 року Монкевич служив у полку ім. Петра Сагайдачного в Києві, брав участь у вуличних боях у січні 1918 року, в бою під Крутами. Пізніше вступив до 1-го Запорізького полку Окремої Запорізької бригади, формував 4-ий Запорізький полк ім. Богдана Хмельницького Армії УНР. У його складі він пройшов великий бойовий шлях, увесь час перебуваючи на передовій. За бойові заслуги Бориса Монкевича було підвищено до рангу сотника.

Борис Монкевич взяв участь у Першому зимовому поході Армії УНР по тилах Добровольчої та Красної армії (грудень 1919 – травень 1920). 8 листопада 1920 року йому присвоюють звання ад’ютанта начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.

У листопаді 1920 року Монкевича було інтерновано в Пйотркуві-Трибунальському. У цьому таборі перебував і сотник, письменник Євген Маланюк, який редагував двотижневик Армії УНР «На хвилях життя».
1921 року йому вдалося звільнитися з табору, після чого Борис Монкевич рік навчався на математичному факультеті Варшавського університету, а потім на архітектурному факультеті Варшавської політехніки.

Довідавшись, що в Подєбрадах (Чехословаччина) відкрилась Українська господарська академія, в якій навчались переважно вояки Армії УНР, Монкевич вирішує змінити навчальний заклад. У червні 1924 року він звертається до керівництва академії з проханням прийняти його на лісовий відділ агрономічно-лісового факультету. Очевидно, йому відмовили, бо «Особисту справу Бориса Монкевича» почали 27 червня, а завершили вже 14 липня 1924 року.

Борис Монкевич пише ряд спогадів. Перша відома його публікація з’явилась у «Календарі Червоної Калини на 1923 р.» –  «Крути: з давно пережитого». Наступні публікації виходять вже 1927 року в журналі «Табор» – «Слідами запорожців (про Окрему запорозьку дивізію)» та «Піонери Українського війська». 1928 року у Львові виходить його книга «Слідами новітніх запорожців...» У ній автор описує десятки переможних боїв, в яких брали участь запорожці Петра Болбочана.

Наступного року Борис Монкевич видає нову книгу – «Чорні Запорожці: Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців». Крім цього, Монкевич опублікував ще статті «Бій під Крутами», «Дещо про співпрацю панцирних авт під час оборони Києва в січні 1918 р.», «Із днів змагання (уривок з воєнних спогадів)», «Слідами новітніх запорожців: Запорозький корпус. 1918 р.», «Організація регулярної армії Української Держави 1918 р.», «Оборона Катеринослава (уривок зі споминів)», «З останніх днів боротьби».

У передмові видавництва до другого видання споминів «Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим»: «Шалений гін тогочасної молоді до козацької традиції самочинно створив у 1917 році військо і намітив покозачення цілої України з територіальними полками. Ця ідея навіть охопила загал і так горіла, що лякала ворогів. Але Провід був сліпий і глухий… Провід боявся проявів козацького духу, жахався українських «Наполеонів», Гетьманів і не перебирав… засобами, щоб тільки забезпечити себе перед уявленою загрозою. Тому свідомо й несвідомо плентався у хвості за гаслами однодумців – нових володарів упавшої російської імперії. В таких обставинах обезголовлений нарід мусів загубити національну дорогу й піти манівцями… Це була трагедія народу, котрого пробуджені національно-козацькі почування загнано в русло інтернаціональної ріки...».

 Помер Борис Монкевич помер 7 лютого 1971 року. Похований у місті Монреаль.
Товариш Бориса Монкевича Степан Цап-Канівець пригадував: «Треба сказати, що він визначався колись силою волі, подиву гідною сміливістю, ясністю думки, неустрашимістю перед небезпекою і палкою любов’ю до Батьківщини... Переконливість, безстрашність навіть перед сильними різнобарвними персонами. Перед лицемірами й фальсифікаторами історичної нашої правди, перед псевдонауковцями. Говорив і писав завжди правду, відверто про те, про що інші жахалися навіть подумати».

Теги: краєзнавча вікторина, Борис Монкевич

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.