Перейти на мобільну версію сайту


27.11.2015

ПОЛЬСЬКИЙ ПОЕТ, ЯКИЙ ПИСАВ ПРО ПОДІЛЛЯ

Сьогодні поговоримо про польського письменника, представника «української школи» в польській літературі Мавриція Гославського, життя якого тісно пов’язане з Поділлям.

Народився Маврицій у збіднілій шляхетській родині Гославських гербу Окша 5 жовтня 1802 року в містечку Фрампіль. Батько походив з Чорнивод, а мати, Францішка Попільовна, була з Галичини. Батько Мавриція був службовцем у графині Александри Браніцької, а пізніше – в її доньки графині Ельжбети Воронцової в селі Нігин (до 1832 року). У цьому селі пізніше жив один із братів Мавриція Альбін Гославський. Дитячі роки Гославський провів у Гославський_МавриційНігині.

Протягом 1812-1816 років здобував освіту в повітовій школі в Кам’янці-Подільському (будівля розташована навпроти фасаду кафедрального костелу). Під час навчання жив у будинку Ляховецьких на вулиці Конторській (сучасна Троїцька) в будинок №2, який нині більш відомий як готель «Бель-в’ю» (збудований 1875 року вдовою сина генерала Дверницького).
Протягом 1819-1822 років навчався в Кременецькому ліцеї. Після завершення навчання працював домашнім вчителем. Спочатку вчителював у Березівці (зараз Новоушицького району), а пізніше (в 1824 році) – у Черемошнім Ямпільського повіту у Віламовських. У 1825-1826 роках був вчителем у Кордишівці (Козятинський район Вінницької області) в Міхальських. Меланія Міхальська була 9 років коханою дівчиною Гославського.
1827 року Маврицій Гославський перебував у Варшаві, де при допомозі Красінського видав перші збірки.

Проте вже на початку 1828 року Гославський повернувся на Поділля. У 1828-1829 роках був задіяний в російсько-турецькій війні. 1830 року знову перебував у Варшаві, а пізніше перебрався до південної Франції. 1831 року Маврицій назавжди покинув Поділля. У той час відбулася його остання зустріч із Меланією Міхальською.

1833 року Гославський повернувся з Франції до Галичини. Тут він перебував у Бичківцях під Чортковом, в Конопківці (нині Теребовлянський район Тернопільської області). У Конопківці перебував на мінеральних водах, керував аматорським театром.

Маврицій Гославський був активним учасником польського повстання 1830-1831 років. За це восени 1834 року його заарештувала австрійська жандармерія. Того ж року 17 листопада помер у тюрмі від тифу в нині Івано-Франківську.
Перу Мавриція Гославського належить поема «Поділля» (1826). У ній він згадує Роксолану і вказує, що за давніми народними переказами Роксолана є донькою Лісовського з містечка Чемеровець. Уривок з цієї поеми використав як епіграф до своєї історичної повісті «Роксолана або Анастасія Лісовська» подільський священик та краєзнавець Михайло Орловський.

Роман Кирчів відзначив: «... не лише краса подільської природи полонила Гославського. На нього мали сильний вплив численні історичні пам’ятки Поділля. Гославському з дитинства був близький побут українського села, його життя, багата усна словесність. Він, як сам відзначав не раз, полюбив український народ, його пісні і легенди. Тому не дивно, що край дитинства і молодості, мрій і прагнень поета глибоко увійшов в його творчість, надав їй тієї характерної прикмети, завдяки якій історики літератури назвали Гославського «співцем Поділля»».
У ХІХ ст. не було на Поділлі пісні, яку би більше співали ніж «Думку» Мавріція Гославського з поеми «Поділля».

Якби орлом бути,
Літ сокола мати!
Крилом орлиним чи соколиним летіти над Поділлям,
Жити б його життям!
Дорога та земля,
Думка її моя знає!
Там саме перше моє щастя,
Там самі перші неспокої,
Там сама перша сльоза!
Там щоб ніч і день,
Як зачарована тінь,
Там щоб літав як спогад,
Груди освіжав, черпав дихання,
Боже! у орла зміни!
Якби зірочкою бути,
Над Поділлям коренитися!
Ясним оком в травневу ніч
Над коханої любої головою,
До ранку блищати!
Або з поза туману,
Засилати солодкі сни.
Як в озера фоні
Відбивається світлом чистим
В його крапельці сльози!
Потім весь день,
Як зачарована тінь,
Не дивлячись оком,
Захоплюватися її виглядом!
Боже! у зірочку зміни!
Порожня цих днів
Картина душі бачить уві сні -
Заплач люба гірким плачем.
Над коханцем, над блукачем, що був милий Тобі.
Окаянні ми! Згадати серце тремтить,
Орли летять, зірки світять,
Край в оковах, ти далеко,
А в очах сльози.

Теги: краєзнавча вікторина, Маврицій Гославський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.