Перейти на мобільну версію сайту


20.05.2016

ОБРОБКА КРЕМЕНЮ В ТРИПІЛЬЦІВ

Продовжуючи мандрівку експозицією «Старожитностей Поділля» Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, в залі, що представляє трипільську культуру, ми маємо змогу побачити велику добірку крем’яних знарядь праці. Отже, сьогодні розкажемо про обробку кременю трипільцями.

Незважаючи на те, що племена трипільської культури жили вже в епоху енеоліту або ж мідно-кам’яного віку й для цього періоду характерна поява та поширення першої міді, основною сировиною для виготовлення знарядь праці залишався кремінь. За твердістю цей матеріал практично не поступався міді й в умовах Подністров’я, де повністю відсутні поклади мідних руд, був основою для виготовлення різних знарядь. У часи трипільської культури обробка кременю досягла настільки високого рівня, що перетворилася з домашнього виробництва на розвинене ремесло.

Територія Середнього Подністров’я надзвичайно багата на поклади кременю. Видобувався він, зазвичай, відкритим шляхом. До прикладу, на поселенні Поливанів Яр, поблизу села Комарів Кельменецького району Чернівецької області, кремінь видобували в невеликому яру на північний схід від поселення. Крем’яна сировина тут була матово-сірого, білувато-сірого та коричневатого кольорів і залягала у вапнякових шарах. За інформацією археолога Віктора Петруня, видобуток кременю здійснювався й поблизу трипільського поселення Слобідка-Малиновецька Кам’янець-Подільського району. Тут у вапнякових породах у виїмці 10х1 метра видобували кремінь так званого малиновецького типу. Певно, найбільш відомими в літературі є штольні з видобутку крем’яної сировини, відкриті Сергієм Бібіковим на Білій горі поблизу затопленого села Студениця на Кам’янеччині. Поклади сірого та жовтувато-сірого кременю залягали на південному схилі гори у верхніх горизонтах. Археологом досліджено 8 печер, площею в середньому по 50-60 метрів квадратних. Одразу ж біля них виявлено місця первинної обробки крем’яної сировини – видобутим брилам надавали форму нуклеусів та робили заготовки для клиноподібних сокир. Аналогічні місця обробки кременю на території Кам’янеччини виявлено поблизу сіл Шустівці, Теремці, Бакота та Стара Ушиця. 

Починаючи з середнього періоду трипільської культури, майстерні кременярів розташовувалися на поселеннях. Так, на археологічній пам’ятці Поливанів Яр ІІІ/1 (етап ВІ) у будівлі розміром 10х20 метрів було знайдено 14 обтесаних заготовок для сокир, 58 призматичних нуклеусів, відходи виробництва, відбійники, ретушери та 470 готових пластин. Майстерня кременяра на поселенні Поливанів Яр ІІ, що датується дещо пізнішим часом, спеціалізувалася на виробництві сокир та доліт. Тут виявлено заготовки клиноподібної форми висотою 15-17 сантиметрів. На пам’ятці Поливанів Яр І (етап СІ) виявлено сліди колективної кременеобробної майстерні площею 20-25 квадратних метрів. Тут відходи виробництва залягали суцільним шаром товщиною 10-15 сантиметрів. Цікаво, що поселення з майстернями кременярів часто мали укріплення у вигляді валів та ровів, як це маємо у випадку з археологічною пам’яткою Поливанів Яр.

археологіяЩо ж стосується самих крем’яних виробів, то на ранньому етапі трипільської культури асортимент виробів був аналогічний до попереднього неолітичного періоду. Так, на поселенні Бернашівка етапу А в Подністров’ї знайдено скребачки, скобелі, свердла, проколки, різці, пилки, мікроліти, зокрема вкладиші до серпів, віджимники та ретушери. На середньому етапі занепала технологія виготовлення знарядь праці та зброї з набірними лезами-вкладишами. У цей час знаряддя виготовляли з досить великих пластин, які використовувалися повністю або частинами. Ще однією новацією стала техніка обробітку кременю струменевим ретушуванням, що дозволяло створювати зубчасті леза, які не різали, а пиляли. Ще однією новацією було виготовлення вістря стріл та дротиків трикутної форми у техніці двобічної обробки. На етапі ВІ-ВІІ набули поширення клиноподібні сокири та долота. Найбільш рання знахідка знарядь такого типу виявлена на поселенні Поливанів Яр ІІІ/1. Пізніше вони набули значного поширення, особливо в Подністров’ї. На пізньому етапі трипільської культури у Середньому Подністров’ї технологія обробки та асортимент крем’яних виробів особливих змін не зазнали.

Як уже зазначалося, у період трипільської культури обробка кременю стала високотехнологічним спеціалізованим ремеслом. Розвитку цієї галузі у Середньому Подністров’ї сприяли великі запаси високоякісної сировини. Зазначимо, що найбільш якісний кремінь на території сучасної України походив із Подністров’я та Волині. Ці регіони стали експортерами крем’яних виробів, при цьому їхня продукція далеко поширювалася за межі власне самої трипільської культури. До прикладу, половина виробів на неолітичних поселеннях середини V тисячоліття до нашої ери на території сучасної Словаччини представляли імпорт із Дністра.

Ігор СТАРЕНЬКИЙ


Теги: археологічна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.