Перейти на мобільну версію сайту


13.05.2016

МИСЛИВСТВО У ТРИПІЛЬЦІВ

Сьогодні розглянемо ще одну галузь господарства носіїв трипільської культури – мисливство.

Значення мисливства для раннього етапу трипільської культури в Середньому Подністров’ї було досить істотним. Зокрема, аналізуючи остеологічний матеріал поселення етапу А поблизу села Бернашівка Могилів-Подільського району на Вінниччині, дослідники дійшли висновку, що кістки диких тварин становлять 59% від загальної кількості кісткового матеріалу ссавців. Для поселення Лука-Врублівецька раннього етапу трипільської культури цей показник становить 52%. Із вищенаведеного напрошується висновок, що на етапі А у тваринництві трипільців переважала привласнююча форма господарювання над відтворювальною.

У період середнього трипілля, а саме етапу ВІІ, на поселенні Коновка частка диких ссавців становила 13%. У той же час, за даними трипіллєзнавця Олега Журавльова, на поселенні етапу ВІ-ВІІ Більшівці картина була дещо іншою – 42%. На поселенні в урочищі Хрещате етапу ВІІ-СІ частка диких тварин також становила 13%, що свідчить про забезпеченість археологіяпоселення всім необхідним і відсутністю великої потреби в полюванні. У той же час, на синхронному за часом поселенні Ломачинці кістки диких ссавців становили вже 33% від загальної кількості. Як бачимо, потреба в полюванні залежали від умов розташування та забезпеченості тваринною їжею кожного конкретного поселення. Однозначно, що в період середнього етапу трипільської культури та переходу від середнього до пізнього періодів скотарство значно більше забезпечувало потреби трипільців у м’ясній складовій раціону.
Дещо іншу картину бачимо на пізньому етапі. Олег Журавльов, для прикладу, в Середньому Подністров’ї наводить два пізньотрипільських поселення в Жванці. На поселенні Лиса гора частка диких тварин становила 41%, а в урочищі Щовб – 56% від загальної кількості ссавців. Отже, на пізньому етапі трипільської культури скотарство дещо занепадає і роль мисливства посилюється.

Щодо видового складу тварин, на яких полювали трипільці, можемо проілюструвати це на прикладі ранньотрипільського поселення Бернашівка. За даними трипіллєзнавця Володимира Збеновича, тут знайдено кістки 15 видів диких ссавців (всього 473 тварини). Основну частину становив олень звичайний (49%), за яким йшли дикий кабан (29%), козуля звичайна (13%), тур (1,3%), лось (0,8%). Ці копитні тварини використовувалися в основному для забезпечення поселення м’ясом. Серед хутрових звірів можна назвати бобра річкового (3%), борсука (2%), ведмедя бурого (1,7%), вовка сірого та куницю лісову (по 0,6%), зайця-русака, байбака, лисицю звичайну, видру та кота лісового (по 0,2%). Щодо поселення Лука-Врублівецька, то палеозоолог Бібікова вказала на наявність серед остеологічного матеріалу 17 видів диких ссавців (203 особини). Найбільше виявлено залишків оленя звичайного (28%), далі йшли кабан (16%), козуля звичайна (15%), лисиця звичайна (7%), лось, заєць-русак, білка звичайна, ведмідь бурий та куниця (по 4%), бобер річковий і борсук (по 3%), вовк сірий і кіт лісовий (по 2%), росомаха, тхір, видра та рись (по 1%). Отже, поблизу Бернашівки, виходячи зі складу знахідок тваринних решток, переважав лісостеповий ландшафт, у той час як біля Луки-Врублівецької – лісовий.

На поселенні Більшівці етапу ВІ-ВІІ у Середньому Подністров’ї вдалося зафіксувати 11 видів тварин (64 особини): олень звичайний (28%), бобер річковий (25%), кабан (24%), козуля звичайна (8%), тур (6%), лось, заєць-русак, вовк сірий, лисиця звичайна, бурий ведмідь, борсук (по 1,5%). На поселенні ВІІ-СІ у Великій Слобідці знайшли 5 видів тварин (11 особин): козуля звичайна (37%), кабан (27%), олень звичайний (18%), лось та заєць-русак (по 9%).
На пізньому етапі трипільської культури в Жванці в урочищі Лиса гора в культурному шарі виявлено залишки 9 видів (85 особин): олень звичайний (34%), кабан (32%), козуля звичайна (22%), бобер річковий та борсук (по 4%), лось, заєць-русак, лисиця звичайна та ведмідь бурий (по 1%). На поселенні в урочищі Щовб зафіксовано 11 видів (71 особина) диких ссавців: олень звичайний (34%), кабан та козуля звичайна (по 20%), бобер річковий (8%), заєць-русак (4%), лось, лисиця звичайна, куниця, борсук (по 3%), кіт лісовий та бурий ведмідь (по 1%). Отже, на двох суміжних пізньотрипільських поселеннях існувало два різних типи мисливського господарства.

Узагальнюючи, можна дійти висновку, що в Середньому Подністров’ї на ранньому та пізньому етапах трипільської культури промисловим видом мисливства був олень звичайний, а на середньому етапі – кабан. 

Теги: археологічна спадщина, археологія, музей-заповідник

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.