Перейти на мобільну версію сайту


24.06.2016

КУЛЬТУРА ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ

археологіяПродовжуючи нашу віртуальну екскурсію Музеєм старожитностей, подорожуємо добою бронзи, звернувшись до культури шнурової кераміки, фрагменти посуду якої можна побачити в музеї.

Культура шнурової кераміки або ж культура бойових сокир – це назва археологічних культур, поширених у лісовій і лісостеповій зонах Північної, Центральної та Східної Європи в кінці ІІІ – середині ІІ тисячоліття до нашої ери. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, та заглибленим орнаментом на горщиках, черпаках, мисках, амфорах з ручками. Представники цієї культури користувалися шліфованими кам’яними ножами, сокирами, в тому числі й бойовими кинджалами, долотами.

На території України культура шнурової кераміки поширена головним чином на Прикарпатті, Поділлі й Волині, де знаходяться такі групи: верхньодністровська, представлена археологічними пам’ятками поблизу населених пунктів Кульчиці, Колпець, Крилос, Комарів, Рокитне, Стратин; подільська – археологічні пам’ятки поруч із Білогіркою, Попівцями, Климківцями, Жуличами, Кутянками; городоцько-здовбицька, репрезентована поселеннями біля сіл Городок та Здовбиця на Рівенщині; стжижовська – археологічна пам’ятка біля села Стжижов над Бугом (Люблінське воєводство). Близько до культури шнурової кераміки була середньодніпровська культура, поширена в басейні середнього Дніпра та Десни.

Племена культури шнурової кераміки вважаються індоєвропейцями, але існують різні концепції щодо початку їхнього формування. За однією з них вони не були автохтонами в Україні, а прийшли, ймовірно, з Центральної Європи, підгірських районів Німеччини, асимілюючись із місцевим населенням. Згідно з іншою версією, початок їхнього формування був у степах Східної Європи.

Населення культури шнурової кераміки не було однорідним за походженням. Основу його в Східній Європі склали племена ямної, середньодніпровської культур, певною мірою традиції трипільської культури, а в Центральній Європі – культур лійчастого посуду, кулястих амфор. Деяка спільність у матеріальній і духовній культурі різних груп населення шнурової кераміки пояснюється занепадом землеробства, розвитком скотарства у зв'язку з погіршенням кліматичних умов і впливами зі степового Півдня Східної Європи.

Племена подільської групи займали територію західного Поділля й південно-західної Волині – між верхів’ями річок Стир, Горинь і Случ, уздовж річки Збруч до Дністра – на території Тернопільської та Хмельницької, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Подільська група входила до складу так званої підкарпатської культури.

Основні пам’ятки підкарпатської культури – це курганні та ґрунтові могильники. Це були родові цвинтарі, де одноплемінників ховали впродовж кількох поколінь. Поселення підкарпатської культури вивчені ще недостатньо. Відомі пункти поселень розташовувалися на берегових схилах, часто на дюнах. 

На сьогодні слабко вивчено господарську систему племен підкарпатської культури. Вважається, що в господарстві головним було скотарство з допоміжною роллю землеробства. Комплекси речей із поселень і могильників дозволяють вивчати різні види общинних виробництв – обробки кременю, каменю та кістки, виготовлення керамічного посуду. Важливими в господарстві були обробка шкір, деревообробка, можливо, ткацтво.

Кераміка підкарпатської культури видозмінювалася із плином часу. Для раннього етапу найбільш характерною формою посуду є глибокі миски з круглим або сплощеним дном, посуд із циліндричною або відігнутою назовні шийкою. Вони виготовлені з глини з домішкою піску, поверхня їх загладжена, іноді підлощена та орнаментована тільки у верхній частині відбитками шнура. На іншому етапі провідними формами стають амфори, кубки та посудини з S-подібним профілем, прикрашені ялинковим орнаментом або зиґзаґами з нарізних ліній. Кубки з опуклим тулубом і високою лійчастою шийкою прикрашені шнуром або прокресленими лініями. На третьому етапі з’являються амфори з чотирма вушками, циліндричні кубки, черпаки з петельчастою ручкою. 

Із кременю виготовляли клиноподібні сокири зі шліфованим лезом, трапецієподібні вкладні для серпів і широкі серпи з дугоподібною, різноманітні скребачки, ножеподібні пластини, листоподібні вістря списів, трикутні наконечники стріл, кинджали. Знаряддя із каменю представлені численними свердленими сокирами трикутної, овальної та ромбоподібної форм. Серед знарядь праці виділяються зернотерки з пісковику, розтиральники, долота, молотки.

На території Кам’янеччини могильник культури шнурової кераміки був виявлений та досліджений біля села Студениця.


Теги: археологічна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.