Перейти на мобільну версію сайту


11.09.2015

КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ В’ЯЗЕНЬ

Сьогодні мова піде про відомого українського письменника, який перебував у місті над Смотричем в ув’язненні – Тодося Осьмачку.

  Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 на Київщині в родині сільського робітника Степана. Змолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час Першої світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд Росії. Але революція внесла свої корективи. З 1920 він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському інституті народної освіти (так тоді звався університет).

У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників Тодось Осьмачка(АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Григорій Косинка, Борис Антоненко-Давидович, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний.

Перша збірка поезій Т. Осьмачки з’явилася друком 1922 року. 1925 року виходить друга книжка поезій – «Скитські вогні». Наступними книгами були збірки «Клекіт» (1929), «Сучасникам» (1943), поеми «Поет» (1947,1954), «Китиці часу» (1953), «Із-під світу» (1954), повісті «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951), «Ротонда душогубців» (1956).

  Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією – Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки. У цій збірці Осьмачка друкує вірш «Деспотам», в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свого народу, який годують у казармах на заріз і чию працю забирають «розбоєм в білий день», передрікає йому падіння «під кригу ланцюгів» і спів «присмаглими губами чужих пісень із городів».

У 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поему «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надрукована. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943). Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. 1933 року Тодося Осьмачку доставили до Кам’янця-Подільського і помістили до камери попереднього ув’язнення. Літературознавець Михайло Слабошпицький у книзі «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», виданій 2003 року, писав: «Під час перебування у Кам’янець-Подільському ДОПРі лікарі виявили в Осьмачки тяжке загострення неврастенії. Його тричі клали до тюремного лазарету. Але, за їхнім висновком, «з боку загального психічного стану відхилень не виявлено». В обвинувальному висновку Осьмачки констатувалося його прагнення нелегально перейти кордон, а також підкреслювалося, що в підсудного є «ненависть до російської мови» (до речі, нічим абсолютно не підтверджена!). Трійка Кам’янець-Подільського ДПУ (Родомін, Хейфман, Писарєв) рекомендувала вислати поета на північ на 5 років. 28 травня 1933 року прокурор, анітрохи не завагавшись, затвердив цей вирок. Однак особлива нарада при колегії ДПУ 3 червня ухвалила звільнити його з-під варти і позбавити права проживання в прикордонній смузі терміном на 3 роки, починаючи від 7 березня 1933 року (з дня, коли була заведена кримінальна справа за статтями карного кодексу 16-80, 54-10)».

  Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає рішення симулювати божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців». де він відтворює себе в образі Івана Бруса. Зрештою він став переховуватись де прийдеться: в хатах друзів, скиртах соломи, кабицях, по глухих хуторах і селах, де його мало знали, часом і в рідному селі. Весь цей час він перебував на нелегальному становищі, поки не почалась німецька окупація України.

У 1942 році, після дванадцятирічних поневірянь, Осьмачка прибув до Львова з незакінченим віршованим романом «Поет». У Львові Осьмачка видав четверту збірку віршів «Сучасникам» (1943), яка ознаменувала якісно новий етап його творчості.

  Наприкінці 1944 року Тодось Осьмачка поселився в Німеччині, разом з Уласом Самчуком брав участь у розбудові нової емігрантської, літературної організації МУР (Мистецький український рух). Завершив і видав книжку «Поет» (1947). У 1953 році побачила світ поетична збірка «Китиці часу». В еміграції талант Осьмачки з новою силою розкрився в його трьох епічних прозових творах: «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951), «Ротонда душогубців» (1956).

  З Німеччини Тодось Осьмачка переїхав до США, жив деякий час у Канаді, бував у Франції, мандрував Югославією.
  6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.

7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер. Похований на православному цвинтарі святого Андрія Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Теги: літературна кав’ярня, Тодось Осьмачка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.