Перейти на мобільну версію сайту


16.10.2015

КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ АРХІТЕКТОР, ГРАФІК ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЕЦЬ

В одній з попередніх публікацій ми писали про батька подільської історії Юхима Сіцінського. Сьогодні мова піде про його відомого сина Володимира Січинського.

Народився Володимир Січинський 24 червня 1894 року у Кам’янці-Подільському в сім’ї відомого історика, археолога, Володимир_Січинськийетнографа, краєзнавця, протоієрея Юхима Сіцінського. Знаходячись в еміграції і щоб не зашкодити своєму батькові, що залишився на Батьківщині, Володимир повернув собі прізвище діда і прадіда Січинських.

Протягом 1905-1912 років навчався у кам’янецькому технічному середньому училищі, яке закінчив із золотою медаллю, та одночасно відвідував курси місцевої художньо-промислової школи, де отримав знання з малювання та мистецтвознавства. З дитячих років Володимир захопився архітектурою Кам’янця-Подільського та околиць. Згодом батько став брати сина в краєзнавчі подорожі та експедиції територією Подільської губернії, прилучав його до збору старожитностей, вивчення стану збереженості та особливостей архітектури давніх будівель і особливо храмів.
Напередодні Першої світової війни, у 1912 році, Володимир вступив до Інституту цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. 1917 року він завершив навчання із золотою медаллю. Того ж року він повертається до України. Спочатку Січинський подався до Києва та влаштувався асистентом однієї з кафедр Архітектурного інституту. Однак невдовзі у зв’язку з наступом більшовиків на Київ змушений переїхати до рідного Кам’янця-Подільського.

1918 року Володимир викладав у новоствореній кам'янецькій Українській гімназії, а також очолив Шкільний будівельний відділ Подільської губернської управи Міністерства внутрішніх справ Української Народної Республіки. Крім того Січинського обирають на посаду секретаря Подільського товариства «Просвіта». 17 листопада 1918 року в якості делегата від Поділля він прийняв участь в Українському Конгресі. Із заснуванням Кам’янець-Подільського державного українського університету Володимир Січинський слухав лекції з історії України, історії світового та українського мистецтва. Восени 1918 року він став засновником  та редактором тижневика «Життя Поділля», а з березня 1919 року передав повноваження Михайлу Грушевському, який на той час оселився в Кам’янці-Подільському.  1919 року Володимира Січинського опублікував у тижневику «Життя Поділля» статті по сільському громадському будівництву, історичні нариси про Кам’янець-Подільський, рецензію на виставу театру М. Садовського.

1919 року Січинського Міністерство закордонних справ призначило  кур’єром Української республіканської капели. Разом з капелою він подорожує містами Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Англії, Бельгії, Голландії та Німеччині. В столиці останньої, у місцевій православній церкві, 21 липня 1920 року Володимир Січинський одружується з хористкою капели львів’янкою Михайлиною Орисік.

1920 року припинила існування Українська Народна Республіка, а капела розпалася на групи. Разом з однією з таких груп на чолі з Приходьком Володимир Січинський вирушив до Закарпаття. З часом повертається до Кам’янця-Подільського, проте захоплення останнього більшовиками змусило Січинського перебратись до Львова.

Протягом 1923-1945 років Січинський мешкав у Празі, де був лектор та доцент Українського педагогічного інституту. У 1923-1926 роках навчався в Празькому університеті. У 1934-1942 роках обіймав посаду голови Українського товариства прихильників книги в Празі, а з 1940 року – професора Українського вільного університету. Пізніше переїхав до Німеччини, а з 1949 року до Нью-Йорка. 1930 року Січинський обирається дійсним членом Наукового Товариства імені Шевченка у Львові і став його співробітником. Публікуючи в цей період численні статті з історії архітектури й мистецтва, захопився дослідженням творчості Олександра Тарасовича, Григорія Левицького, Георгія Нарбута й ін. У 1938 році вийшов у світ його найголовний твір Січинського «Чужинці про Україну. Вибір з описів і подорожей по Україні та інших писань про чужинців про Україну за десять століть».

Як архітектор Володимир Січинський шукав органічного зв’язку між новими засобами будівництва та українськими стилями минулого, особливо княжої доби і бароко. За його проектами побудовані мурована церква в Михайлівцях (Пряшівщина), дерев’яна церква в Комарниках (Пряшівщина), храм у Виппені біля Нью-Йорку, у Порто-Уніон у Бразилії, православний собор у Монреалі та ін. Крім того він творець низки оригінальних надгробків, в яких використовував народні форми багатораменних хрестів.

Помер Володимир Січинський 25 червня 1962 року. Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.



Відповідь на запитання попереднього номера: КАНАДА. Першим правильну відповідь надіслав Андрій Павловський, який отримує 1 бал. Також правильні відповіді надіслали Анастасія Дзюбинська та Наташа Кравчук, які отримують по 0,5 бала.

Теги: краєзнавча вікторина, Володимир Січинський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.