Перейти на мобільну версію сайту


26.02.2016

КАМ’ЯНЕЦЬКІ МІКРОЛІТИ

Мандруємо далі першим залом музею «Старожитностей Поділля» і зустрічаємося з епохою мезоліту. Її ще називають середньою кам’яною добою або ж епіпалеолітом. Це була перехідна доба від палеоліту (кам’яного віку) бо неоліту (нового кам’яного віку) і хронологічно цьому періоду відповідає 10.000-8.000 до нашої ери.

Саме в цей час закінчується останній льодовиковий період, внаслідок якого клімат потеплів, змінилася флора та фауна, зокрема зникли такі великі тварини як мамонти, а з ними й колективне загінне полювання, яке донедавна становило основу життєдіяльності людей. Стали непотрібними великі громадські об’єднання, їх змінюють невеликі колективи мисливців.

У період мезоліту поширюється чудовий технічний винахід – лук та стріли, які ми можемо побачити у вітрині першої зали археологічна спадщинаекспозиції. Ця далекобійна зброя мала чималу вбивчу силу та передбачала неспеціалізоване індивідуальне полювання. Так, на стоянці Ігрінь І поблизу Дніпропетровська знайшли хребець бізона, відросток якого пробито кістяним наконечником стріли наскрізь. Загалом же поява лука та стріл дала змогу ефективно полювати також на дрібних звірів та птахів.

Водночас у мезолітичний час виникла криза мисливського господарства, за рахунок чого постала необхідність пошуку та впровадження відтворювальних форм господарства – скотарства та землеробства. У мезолітичних стоянках Криму знайдено кістки пса та свині, яких почали приручати. Першою прирученою твариною, найвірогідніше, стала собака. Проте сьогодні існує новіша гіпотеза, згідно з якою це була коза.

Для мезоліту характерна заготівля продуктів про запас. У навісі Шан-Коба, наприклад, було виявлено склад слимаків Helix, які заповнювали природну камеру в скелі. У товщу акуратно складених слимаків були застромлені довгий уламок рогу благородного оленя й стегно дрохви, за допомогою яких діставали слимаків із камери.
Велика кількість водних просторів після танення льодовиків привела до широкого поширення рибальства. Дуже тонкі, прозорі пластинки у вигляді видовжених трапецій з виїмками для закріплення нитки, що нагадують формою рибку-малька, слугували блешнями, що є найдавнішими з відомих рибальських принад.

Змінився і характер збиральництва, його основою став збір диких злаків. З’явилася нова, так звана мікролітична техніка обробки каменю: виготовлення кременевих пластин-вкладишів невеликого розміру – мікролітів. Наприклад, основу серпа робили з кістки, а лезо складали мікроліти. Саме таке знаряддя можна побачити у музеї «Старожитностей Поділля».

Господарство в період мезоліту стало більш інтенсивним, збільшилася густота населення, що ще більше загострило продовольчу проблему, відповідно частими стають збройні сутички між племенами, про що свідчить велика кількість поховань із рубленими, різаними та колотими ранами на кістяках небіжчиків.

У цей час у людей з’явилися перші навички у виготовленні глиняного посуду. Для поховань часів мезоліту характерним був обряд трупопокладення у стані випростаному на спині або у скорченому на боці.

Поки що небагато відомо про поселення й типи жител мезолітичного періоду. Під час розкопок мезолітичних поселень поблизу села Білолісся Одеської області дослідники звернули увагу на залягання в одному ряду трьох скупчень кременю й кісток тварин. У центрі одного скупчення було виявлено вогнище. Вважають, що це сліди трьох наземних мезолітичних жител. В іншому пункті, неподалік від села Осокорівки Запорізької області, знайдено залишки п’яти жител, очевидно мезолітичних, що мали прямокутну форму й розміщувалися колом. У центрі одного з жител площею близько 30 кв.м виявлено вогнище. Зовні також були вогнища, захищені глиняними заслонами. Такі житла мали опорні дерев’яні стовпи. Їхні стіни були обплетені лозою й обмазані глиною. Легкий дах житла перекривався матеріалом рослинного походження або шкурами тварин.

Що ж до території Кам’янеччини, то для раннього мезоліту (кінець ІХ – І половина VIII тисячоліть до нашої ери) характерні пам’ятки типу Врублівці, а для пізнього мезоліту (середина VIII – кінець VII тисячоліть до нашої ери) – пам’ятки Дністровської групи Кукрекської культурно-історичної спільності та Пісочнорівської культури.

Теги: археологічна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.