Перейти на мобільну версію сайту


29.01.2016

ФАУНІСТИЧНІ ЗНАХІДКИ

Продовжуємо далі нашу віртуальну екскурсію відділом «Старожитностей Поділля» Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Сьогодні ми розглянемо фауністичні знахідки, тобто знахідки кісток тварин із археологічних пам’яток Поділля періоду від палеоліту до неоліту.

У першому залі експозиції у нас знаходяться кістки мамонта, що були знайдені 2007 року поблизу села Гринчук на археологічна спадщинаКам’янеччині (досліджували музейні співробітники Петро Болтанюк та Руслан Йолтуховський). Фрагменти кісток представлені часинами плечової кістки, суглобів, уламками бивнів-різців, корінними зубами (їх у мамонта було чотири), шийним хребцем, який за допомогою кістяних дуг прикривав від ушкоджень шийні артерії. Маємо згадки також і про виявлення мамонта у Студениці.

Залишки мамонтів характерні на території нашої держави для періоду пізнього палеоліту, зокрема їх було знайдено на таких палеолітичних стоянках: Радомишльська (Житомирщина), Кирилівська (Київ), Мізинська (Чернігівщина), Межиріцька (Черкащина), Гінцівська (Полтавщина).

Щодо причин вимирання цієї величезної тварини, яка мала масу до 12 тонн, то їх називають декілька: глобальне потепління; через мисливців пізнього палеоліту; втрату генетичного різномаїття; пандемічне захворювання.
Первісні люди використовували не тільки м’ясо мамонта, яке споживали в їжу, а й кістки, які йшли на виготовлення музичних інструментів, творів образотворчого мистецтва, разом зі шкірами – для побудови жител.
 
У наступній вітрині бачимо фрагмент черепа іншої тварини – дикого тура. Це вид вимерлих диких представників роду бик, які є безпосередніми пращурами великої рогатої худоби. У період неоліту ця тварина була приручена людиною. Внаслідок активної господарської діяльності та інтенсивного полювання популяція диких турів різко скорочувалася. На 1602 рік у світі залишилося лише 4 диких тури, а 1627 року в Біловезькій пущі неподалік селища Якторув на території сучасної Польщі загинула остання самка тура внаслідок хвороби, яка торкнулася генетично слабкої та ізольованої популяції останніх тварин цього роду. На сьогодні йде намагання генетично та селекційно повернути цю вимерлу тварину.

Найактивніше в період пізнього палеоліту, коли відбулося останнє зледеніння, основою полювання були мамонт, бізон, дикий кінь та північний олень. Роги оленя та лося теж можна побачити у вітринах першого залу.
У період мезоліту відбулося потепління, й клімат на території України поступово наближається до сучасного. Відповідно змінювався і тваринний світ. Найбільш поширеними тваринами наших широт стають ведмеді, вовки, лисиці, олені, дикі тури, кози, кабани, зайці, ховрахи та інші. У цей же період людина приручає першу тварину – собаку. Хоч для нас це все виглядає нині дещо дико, але цю тварину частенько таки тогочасні люди використовували як їжу.

У період неоліту відбулася «неолітична революція» – людина перейшла від привласнюючої до відтворювальної форми господарювання, коли поряд із мисливством та збиральництвом з’являються землеробство та скотарство. У цей період приручаються та стають свійськими тваринами бик, свиня, вівця, коза. З цього часу характерними знахідками на поселеннях стають кістки свійських тварин.

На коридорі між експозиційними залами можемо побачити ще одну тварину, яку сьогодні не зустріти в наших широтах – це череп вівцебика або ж мускусний бик. Під час останнього зледеніння вівцебик заселяв Азію, Північну Америку та Європу. Нині ж ареал проживання цієї тварини поширений на арктичні райони Північної Америки від Аляски через Канаду до Гренландії.

Теги: археологічна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.