Перейти на мобільну версію сайту


29.07.2016

ЧОРНОЛІСЬКА КУЛЬТУРА

Продовжуючи нашу мандрівку музеєм старожитностей Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, звернемо нашу увагу на цікавий експонат у вітрині доби бронзи, а саме – сокиру-кельт.

Кельт – це різновид бронзової сокири та мотики зі втулкою на місці обуха, спрямованої перпендикулярно лезу, в яку вставлялася колінчаста або пряма рукоятка.

археолРозміщений в експозиції кельт відноситься до Чорноліської культури, ранній етап якої відноситься до доби бронзи, а пізній – до раннього заліза. Культура ця датується XII – серединою VIII століть до нашої ери. Проживали чорнолісці в межиріччі лісостепових течій Дніпра та Дністра. Сама назва культури походить від епонімної пам’ятки в урочищі Чорний Ліс на річці Інгулець у Кіровоградській області.

Виділив Чорноліську культуру 1949 року Олексій Тереножкін після розвідок та невеликих розкопок на городищі Чорний Ліс у Кіровоградській області, але окремі пам’ятки цієї культури були відомі в літературі й раніше під назвою «Український гальштат». 

Чорноліська культура поширена в лісостеповій смузі України. На сьогодні виділяють декілька її локальних варіантів: ворсклинський (басейн річки Ворскла), лівобережний (річки Самара, Оріль, Сіверський Дінець), правобережний (Правобережне Подніпров’я від Києва до Дніпропетровська) та дністровський (басейн Південного Бугу та Дністра). Отже, наша територія відноситься до дністровського локального варіанту.

Пам’ятки Чорноліської культури представлені городищами, поселеннями та могильниками. Городища розташовувалися на виступах або поворотах високих річок (наявність існування такого городища ми можемо припустити на території Старого замку в нашому місті). Площа городищ була відносно незначною і зрідка перевищує 1 гектар. Проте є й значні, більші за розмірами, прикладом чого може слугувати городище біля села Рудківці Новоушицького району, яке цьогоріч досліджувала археологічна експедиція Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка під керівництвом Анатолія Гуцала. 

Поселення виникали як на невеликих терасах річок, так і на високих берегах, де займали невеликі ділянки плато. Що стосується поховальних пам’яток, то вони представлені підкурганними земляними похованнями та безкурганними кремаціями. Останніх на сьогодні виявлено та досліджено більше.

Чорноліська культура розвивалася під впливом чотирьох основних груп населення. Що стосується посуду, то його більша частина має аналоги в білогрудівській культурі, особливо це виражене на ранньому етапі Чорноліської культури. Значний вплив також справила культура Ґава і стосується це пам’яток Подністров’я, де трапляються знахідки фрагментів Ґавських амфор. Традиція чорнолощеного посуду, достатньо поширеного на наших територіях, пов’язана з культурами нижнього Дунаю, зокрема культурою Бабадаг.

Керамічний комплекс чорноліської культури представлений великими округлобокими корчагами та невисокими горщиками, кружками та черпаками. Прикрашали їх врізними геометричними орнаментами, які інколи замазувалися білою пастою. Часто під краєм вінця проходила низка проколів або наколів. Тулуб нерідко оперізували один або декілька наліпних валиків. Також на тулубі трапляються «сосковидні» наліпи – упори. Вироби з каменю представлені зернотерками, крем’яними вкладенями та кам’яними сокирами. З кістки вироблялися різноманітні проколки та амулети. 

Вироби з металів передусім представлені комплексом озброєння. На ранньому етапі культури він є продовженням лужицько-білогрудівських традицій. Однією із яскравих особливостей чорноліської культури є велика кількість кельтів із ялинковим орнаментом, в яких проглядається вплив лужицької культури. Досить багатим є і клинковий комплекс, який представлений бронзовими, залізними та біметалевими кинджалами та мечами. До складу бронзових прикрас входять спіралевидні підвіски, пружинні та пластинчаті браслети. Також великої популярності набули бронзові шпильки зі цвяхоподібною голівкою або «вушком».

Стосовно етнічної приналежності чорноліьської культури, то серед дослідників існує дві основні версії. У межах першої вона розглядається як один з етапів тривалого культурно-історичного розвитку пращурів слов’ян – від виокремлення протослов’янського масиву в часи середньої бронзи до формування зарубинецької культури.

Інша концепція наголошує на фракомовності носіїв чорноліської культури – формування чорноліської культури пов’язується з міграцією фракійського населення на схід. На основі цих тверджень пропонується можливість ототожнення носіїв чорноліської культури з історичним народом агафірсів.

Теги: археологічна спадщина

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.