Перейти на мобільну версію сайту


19.02.2016

БОЙОВЕ ЗНАРЯДДЯ - СПИС

Продовжуємо нашу віртуальну мандрівку експозицією «Старожитностей Поділля» Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Сьогодні мова піде про необхідне для полювання знаряддя – спис.

Першопочатково списи виготовляли з дерева. Найпростіший спис являв собою пряму обстругану і заточену палицю з твердого дерева завдовжки приблизно в людський зріст. Як правило, вістря для твердості обпалювалося. Призначалися вони для враження здобичі з відстані.

У період середнього палеоліту, якому відповідає мустьєрська епоха (125.000-40.000 років тому), активно використовується спис, який складався з древка та крем’яного або кістяного наконечника, переважно листоподібної форми. Такий наконечник у науці отримав назву гостроконечник (англ. point) – типове крем’яне знаряддя середнього палеоліту з загостреними кінцями і краями, що його використовували як наконечник списа або як мисливський ніж. Кожне гостроконечне знаряддя має, як правило, всі головні робочі ділянки – вістря, лезо, краї для археологічна спадщинатого, щоб скоблити.

Серйозні зміни в конструкції списа відбулися в період пізнього палеоліту. У цей час було винайдено списометалки, в основу ідеї якої покладено принцип важеля, що посилював м’язовий імпульс. Завдяки використанню списометалки верхньопалеолітичний мисливець подвоїв дистанцію польоту списа. Отже, вдвічі збільшилася й зона враження тварини (до 30 метрів). Кістяний чи роговий наконечник дистанційного списа мав ще одну перевагу над суцільнокам’яними наконечниками більш ранніх періодів. Кістяні наконечники почали оснащувати крем’яними вкладнями. Гострі ріжучі кромки цих вкладнів значно підвищували проникаючу спроможність списа. За ефективністю кістяний чи роговий наконечник, озброєний крем’яними вкладнями, був не гіршим за крем’яний наконечник. Але він мав і значні переваги: на відміну від суцільнокрем’яного ламався значно рідше. Крім того, його відновлення – вставлення нових вкладнів замість зламаних — займало менше часу, ніж повний цикл виготовлення нового кам’яного вістря замість пошкодженого.
Спис був першою потужною зброєю, яка дала людям велику перевагу над тваринами. На відміну від гострих каменів чи палиць, дія яких була схожа на дію лап, кігтів та ікол звірів, спис як зброя не мав аналогів. Спис глибоко проникав у тіло жертви, від чого та гинула або від пошкодження внутрішніх життєво важливих органів, або від кровотечі з глибоких ран. Саме в цих двох напрямках – глибокі проникаючі поранення чи поранення з великою кровотечею, спис як знаряддя і розвивався усю свою історію.

З самого початку списи були двох типів – метальні та ударні. Вважається, що неандертальці використовували важкі ударні списи-кілки для колективного полювання на велику дичину. Це була масивна зброя, призначена для полювання на великих та небезпечних тварин. У свою чергу, археологічні розвідки, що стосуються людей сучасного типу, дають незаперечні свідчення використання нашими давніми предками метальних списів, кам’яні вістря яких належать до найпоширеніших знахідок. Десятки тисяч років списи були головною мисливською зброєю. Метальні списи дозволяли вражати здобич на відстані, а ударні використовували для того, щоб добити пораненого звіра. Втім, винятково ударні списи в давнину використовувалися нечасто. Як правило, у вжитку були легші та коротші метальні списи (сулиці, дротики) та списи середнього розміру (приблизно в зріст людини), збалансовані для метання, але які завдяки міцному ратищу та розмірам можна було використовувати для удару.

На особливу увагу заслуговують два довгих списа, знайдених на стоянці Сігріт, виготовлені з одного шматка бивня мамонта, що лежали на боку в похованні в кожного з померлих. Виявилося, що у так далекий від нас час палеолітичні мисливці вже уміли розщепити бивень мамонта на поздовжні тонкі планки, потім способом гарячої парової обробки випрямити їх в одну пряму лінію, обстругати і надати вигляд поважної зброї. Перший спис мав розміри 1,66 м, другий – 2,42 м.

Що ж до знахідок наконечників списів на території Кам’янеччини, то вони достатньо численні й виявлені в Луці-Врублівецькій, Соколі, Каветчині, Баговиці та на інших палеолітичних та мезолітичних стоянках.

Теги: археологічна спадщина, музей-заповідник

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.