Перейти на мобільну версію сайту


09.09.2016

ТВАРИННИЦТВО: КУРС НА ЗНИЩЕННЯ

корови1Напевно, саме такий напрямок вибрала наша країна, а точніше її очільники, для «розвитку» однієї з основних галузей сільського господарства – тваринництва, яке відіграє важливе значення в розвитку АПК, щорічно забезпечуючи вагому частку виробництва валової продукції сільського господарства.

Стан тваринництва за останні роки має протилежні тенденції розвитку як у сільгосппідприємствах, так і господарствах населення. «Чи бути тваринництву?» – питання, яке постійно турбує виробників та переробників цієї галузі. Отже, з’ясовуємо, хто чи що заважає їй розвиватися та чи є шанси на відродження тваринництва? 

У Кам’янець-Подільському районі впродовж декількох років спостерігається скорочення поголів’я тварин та птиці, спад виробництва продукції та інші негативні явища. Проте тваринницька галузь, попри тривалий період занепаду, продовжує виживати у вкрай важких умовах, забезпечуючи частку виробництва валової продукції АПК району, яка, до речі, за минулий рік становила 75%. Тому, насамперед, важливо зрозуміти, що саме гальмує розвиток тваринництва як у нашому районі, так і Україні.

У сучасних ринкових умовах сільгоспвиробникам не вигідно займатися такою фінансово- та матеріаломісткою галуззю. Темп зростання вартості витрат, понесених на виробництво продукції, не перекривається їхніми закупівельними цінами навіть у господарствах із високими показниками продуктивності тварин. Економічна криза, нова система оподаткування для аграрного сектору, жахливі хвороби сільськогосподарських тварин та інші фактори призвели до значного зменшення чисельності худоби й птиці та, як наслідок, зменшення виробництва сировинної продукції тваринного походження.

Зокрема, на Кам’янеччині від початку року скоротилося поголів’я ВРХ у порівнянні з аналогічним періодом 2015 р. на 89%, овець – на 86%, птиці – на 55%, і лише свиней, як порівнювати з минулим роком, побільшало аж на 76 голів.

За станом на 1 вересня 2016 р., по сільгосппідприємствах району утримувалося 2,5 тис. голів ВРХ, у т.ч. 1 тис. гол. корів, 1,6 тис. голів овець та 680 голів свиней, а також 4,8 млн голів птиці. Негативна тенденція до зменшення кількості поголів’я спостерігається не лише у сільгосппідприємствах, а й господарствах населення.

Позитив маємо з відтворенням сільськогосподарських тварин. За 9 місяців поточного року в порівняні із аналогічним періодом минулого року по сільгосппідприємствах збільшилася народжуваність телят на 8% (+64 голів) та поросят – на 15% (+63). Вихід телят на 100 корів збільшився на 7 голів, що в порівняні з попереднім роком зріс на 15%. Але це не є тими показниками, які говорять про відтворювальний розвиток галузі. Від початку 2016 р. по сільгосппідприємствах було осімінено майже на 500 корів і телиць менше, ніж минулоріч. Тому ця проблема потребує окремої уваги, оскільки в деяких регіонах країни недостатньо розвинена мережа племінних об’єднань та пунктів штучного осіменіння, а більшість із них вже давно припинила своє існування.

Із 9 господарств району, що займаються утриманням ВРХ, показники приросту виробництва молока від 5 до 30% спостерігаються лише в трьох виробників. Загалом по району ця цифра складає лише 88% до минулого року.

Щодо вирощування м’яса, то в 2016 році цей показник зменшився майже на 40%. А от показник реалізація м’яса збільшився вдвічі та становить 2,3 тис. тонн.

Якщо говорити про споживання різних видів м’яса, то перевага в купівлі звичайно за м’ясом птиці, яке смакує українцям найбільше, особливо, якщо зважати на нинішню купівельну спроможність. Це безумовно пов’язане з ціновою політикою, оскільки собівартість утримання птиці та виробництва продукції птахівництва є значно нижчою, ніж утримання свиней та ВРХ. На другому місці перебуває свинина. Яловичина за показниками реалізації не може конкурувати із попередніми видами продукції. Це пов’язане із зменшенням поголів’я тварин та й у ціні це м’ясо значно дорожче, оскільки процес вигодівля ВРХ досить довгий та матеріально затратний.

Важливо дати відповідь на питання, скільки здатен спожити внутрішній ринок м’яса й молока, аби уникнути повторення ситуації із перевиробництвом цукрових буряків? Напевне, всі пам’ятають розвиток подій у цукровій галузі та її наслідки. Лише після того, як буде встановлено, що галузь повністю задовольняє потреби внутрішнього ринку, можна говорити про експорт продукції. Проте й тут потрібно чітко усвідомлювати, що і куди буде збуватися.

Одним із найголовніших факторів, що впливає на суттєве скорочення поголів’я тварин і виробництво продукції, є несприятлива цінова ситуація на ринку. Якщо говорити про ринок молока, то згадуємо низькі ціни, малу рентабельність виробників, як правило, в літній період, коли вартість молочної сировини падає. Проте мало хто говорить, що ця проблема лежить у площині ефективності виробництва молока. Насправді в Україні дуже високий показник сезонності у виробництві, і ціна низька в той період, коли молока дуже багато й воно, за великим рахунком, нікому не потрібне. Це ж стосується і сектору особистих селянських господарств. У такій структурі, яку ми маємо сьогодні, коли в середньому по Україні на одну сім’ю припадає менше двох корів, управляти сезонністю неможливо, як і якістю молока. Деякі переробники вирішують це на рівні співпраці з сільськогосподарськими кооперативами та шляхом інвестицій у холодильне, транспортне обладнання. Завдяки цьому вдається досягти набагато кращих показників.

коровиЩо ж до самої ціни, то від початку року закупівля молока від сільгосппідприємств у середньому знизилася з 5,2 грн/л до 5 грн/л, а від населення взагалі до 2,8 грн/л, тобто від 5 до 15% відповідно. Але це ми говоримо про закупівлю молока від виробників, а потрібно ще враховувати «інтерес» переробників та посередників при реалізації молочних продуктів, які від початку закупівлі сировини та до готового продукту закладають свої понесені витрати, що в основному складаються із витрат на переробку, електроенергію та зарплату. В кінці до споживача надходить продукт, на який свою накрутку не забув поставити і реалізатор, ціна якого вже в 4-5 разів перевищує закупівельну. Тож, про які дешеві продукти в магазинах можна говорити при такій структурі, де заробляють всі, крім виробників та споживачів?!

Неврегульованість ціноутворення на ринку тваринницької продукції є тим фактором, що стримує розвиток аграрного сектору в цій галузі та його низьку рентабельність. Закупівельні ціни не завжди враховують інтереси всіх учасників ринку, тому для вдосконалення взаємовідносин виробників із переробниками та торговими агентами необхідно узгоджувати їхні інтереси на договірній взаємовигідній основі шляхом надання можливості всім учасникам впливати на процес формування цін. При цьому не слід забувати і про державне управління та моніторинг встановлення цін з метою формування сприятливого економічного становища на ринку.

Проблеми, які супроводжують галузь тваринництва, є системними та випробовують її впродовж тривалого періоду. До прикладу, відсутність з боку держави фінансової підтримки агробізнесу, зокрема й тваринництва. У 2013 році влада намагалася підтримати галузь та ухвалили рішення, яким розпочали виплату фізичним особам спеціальної бюджетної допомоги за утримання молодняка великої рогатої худоби, що народився в господарствах населення. Спеціальна бюджетна дотація виплачувалася за утримання молодняка ВРХ, який на момент подання фізичними особами відповідних документів у перший раз досяг певного віку, в розмірі від 250 грн за голову (віком 3-5 місяців) до 750 грн (до 11 місяців). Проте, як завжди, після року фінансування кошти в держави на цю Програму закінчилися, а з ними й підтримка господарств населення. Щодо сільгосппідприємств, то на початку 2016 року Уряд, так би мовити, підтримав аграрний сектор та, змінивши систему оподаткування, «щедро» віддав сільгоспвиробникам тваринницької продукції аж цілих 80% від сплачених ними ж податків (ПДВ), хоча до цього на рахунки агроформувань поверталися всі 100%, які вони потім і використовували у власному виробництві як обігові кошти, зокрема для придбання необхідного для цієї галузі обладнання.

Тож звідси випливає ще один фактор, який стримує розвиток галузі – відсутність у сільськогосподарських підприємствах коштів для оновлення основних фондів і технічних засобів. Більшість діючих тваринницьких ферм та приміщень потребують ремонту та реконструкцій, модернізації обладнання, а також переходу на нові технологічні процеси виробництва. Це стосується і господарств населення, у яких відсутні як доїльні установки, так і системи зберігання й охолодження молока. Але втілити в реальність вищеперераховане можуть хіба що великі агрохолдинги, які мають більші фінансові можливості. А ось середнім та дрібним виробникам це зробити досить важко, покладаючись на власні фінанси, які й так є досить обмеженими, тим паче в сучасних економічно-політичних умовах.

Перерахувавши низку проблем, які стримують, а подекуди й унеможливлюють розвиток галузі тваринництва, важко стає спрогнозувати її майбутнє. Якщо, з одного боку, всі розуміють, що тваринництво є стратегічно важливою галуззю в загальній структурі сільського виробництва, що має не тільки виробниче, а й соціальне та політичне значення, оскільки забезпечує зайнятість сільського населення, виробництво необхідних продуктів харчування, забезпечення харчової та переробної промисловості сировиною, то з іншого боку, цю галузь чомусь змушують розвиватися в надзвичайно складних економічних умовах як для населення, так і сільськогосподарських підприємств.

Зміна економічних відносин між виробниками аграрної сфери та переробними підприємствами, недосконала система ціноутворення й збуту продукції тваринництва, невідповідні механізми постачання кормів і забезпечення ними та іншими необхідними ресурсами, низька купівельна спроможність населення, відсутність цілеспрямованої державної підтримки, нова система податкового навантаження призвели до того, що собівартість продукції цієї сфери почала значно перевищувала її реалізаційну ціну. Інвестори бояться вкладати кошти, позаяк немає впевненості у завтрашньому дні. І якщо птахівництво та свинарство з урахуванням специфіки виробництва є більш-менш привабливими для інвестицій, оскільки за досить короткий час можна не лише повернути вкладені заощадження, а й одержати прибутки, то за скотарство беруться дійсно сміливці. Експерти й навіть самі виробники відносять цю галузь до так званих «довгих грошей», оскільки на те, щоб отримати повноцінну корову, треба витратити купу фінансів і багато часу (6-7 років). А це, погодьтеся, в нашій країні справді ризиковано.

Світлана АНТОНЕЦЬКА, Асоціація «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля».


Теги: тваринництво, АПК

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Послуги

Почему стоит выбрать Всеукраинский банк спермы?
Полная конфиденциальность с первого обращения в клинику;
Консультация репродуктолога и узких специалистов на основании уже имеющихся исследований и новых показателей;
Обследование на высокоточном оборудовании согласно последним...




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.