Перейти на мобільну версію сайту


15.04.2016

«ПОДІЛЬСЬКІ КВІТИ» ВІКТОРА ЧАЙЧУКА

7 квітня Виставкова зала Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника вкотре гостинно відчинила свої двері для поціновувачів мистецтва. Цього разу – для любителів портретного, натюрмортного та пейзажного живопису, яких зібрала у мистецьких стінах чудова подія – відкриття виставки художника Віктора Чайчука «Подільські квіти».

Радісні моменти довгоочікуваної експозиції із автором полотен розділили кам’янчани, друзі, колеги, родина художника, представники ЗМІ. Із привітальним словом до автора та присутніх звернулися його друзі дитинства – Іван Кляпетура та Віктор Чайчук Аркадій Данилюк, заслужений працівник культури України, член НСЖУ та фотохудожник Станіслав Стояновський, гарні друзі та помічники по життю - Євген Шатурський і Лідія Подчишинська.

Від кожного лунали слова подяки за невтомну працю та самовідданість улюбленій справі, за прекрасні полотна, що прикрасили стіни Виставкової зали. А вони, повірте, дійсно варті уваги – всі виконані в яскравих приємних кольорах, а цікаві та неоднозначні сюжети слугують гарним приводом для міркувань про світ навколо та просто хорошого настрою.
Твори Віктора Олександровича побували на міжнародних та союзних виставках, частина з них знаходиться в приватних колекціях. Створювати свої полотна художник не перестав навіть тоді, коли внаслідок хвороби втратив працездатність правої руки. Зараз він пише роботи лівою рукою.

Передбачити те, що Віктор Чайчук стане знаним художником, не насмілився ніхто, адже Вітя з дитинства славився як бешкетник. Проте бажання малювати вже тоді було з ним. Наприклад, на уроках йому не сиділося, а от стіну якогось будинку розмалювати – це будь-ласка. Щоправда, тематика графіті була лише військовою, адже за вікном йшли післявоєнні роки. Не встигли сусіди побілити хату, як на ній мчать чорні танки. Ну і діставалося ж хлопцеві. А що робити як паперу не було, хіба обгортковий, і то як маєш шматок – це щастя?

У палаці піонерів він записався одразу в три гуртки. Крім образотворчого мистецтва, школяра цікавили ще й фото та, як на диво, ляльки. Завдяки останньому він навчився ліпити маски, а ще - гастролював із виставами. Якось сусід, котрий працював експедитором на хлібозаводі, привів його до директора. «Ти справді можеш написати для нас лозунги?» – запитав той. Віктору було 14 років, але він уже пройшов науку шрифтографії у кам’янецького австріяка Фая, тому легко впорався із завданням і отримав першу зарплату – 140 рублів і 2 буханки хліба. На той час це було справжнє багатство!
Найбільшим його вчителем був знаменитий і таємничий для багатьох Олександр Грен – гордість Поділля. При ньому Віктор провів 5 років. У нього завжди збиралося гарне товариство: художники, поети, музиканти. Ходив Віктор ще й до Семена Розенштейна, який у міському парку з боку Польських фільварків побудував власну студію зі скляним дахом. Шкода, що згодом цей талановитий митець виїхав аж до Америки, а приватних студій у місті не стало. Але Чайчук встиг ще й у нього повчитися. Далі на молодого художника Віктора Чайчука чекало заочне навчання в Московському університеті мистецтв.

Завітавши на виставку, яка діятиме до 20 квітня, одразу відчуєте в роботах Віктора Олександровича вплив творчості Олександра Грена – мотиви візерунків ткацтва, подільської кераміки, побудова композиції полотна. Але будьте певні, що жодні мотиви чи впливи інших митців на творчість Чайчука не зможуть затьмарити самобутність художника. У нього свій стиль, свої сюжети, своє бачення. І таке тріо робить його роботи неповторними.

Теги: Віктор Чайчук, виставка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.