ВІД ЖВАНЦЯ ДО СТАРОЇ УШИЦІ - ДНІСТЕР. Наталія ЯЦЕМІРСЬКА. Кам'янецький часопис "Ключ"

ВІД ЖВАНЦЯ ДО СТАРОЇ УШИЦІ - ДНІСТЕР

ЖВАНЕЦЬКА ТЕРИТОРІЯ

1362 кілометри від Карпат до Чорного моря намотує Дністер - третя за довжиною річка в Україні. Частина цієї дистанції пролягає і в нашому Кам'янець-Подільському районі, розділяючи його південний кодон та сусідню Чернівецьку область.

Дністер прямує впевнено на Новодністровськ до ГЕС, роблячи дорогою аж шість вихилясів від Жванця до Старої Ушиці. До його маршруту приєднуються дрібні річки й навіть потічки, а села, що знаходяться на березі Дністра, разом із пропискою в паспорті додають особливу відмітку "курортне".
Скільки таких курортних і що в них привабливого? Майндруємо і побачимо.

ЖВАНЕЦЬ

Міст через Дністер, що з'єднує Хмельницьку та Чернівецьку області стане для нас точкою відправлення. І не дивно. Як стояти на мості й дивитися в далину, проводжаючи річку в далеку дорогу, здається, що водному плесу тут немає кінця і краю. Правда, такі враження були в кращі часи, а в гірші Дністер перетворювався на висушеного й худого чахлика, до того ж запліснявілого. Та як випадає достатньо опадів річка оживає, милує око.
Зрештою в Жванець можна поїхати не тільки, щоб помилуватися Дністром. Колись містечко, а нині село отримало Магдебурзьке право від короля. Тут і досі на ладан дихають рештки Жванецького замку. А от архітектурною окрасою села по праву залишається костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії - католицький храм, побудований у Жванці, у 1740 році, за кошти а пожертви католиків вірменського обряду та Лаврентія Ланцкоронського.

БРАГА

Дачне село на березі річки. Сюди варто їхати хоча би заради того, щоб сфотографувати в незвичному ракурсі Хотинську фортецю, бо вона звідси виглядає як на долоні. Ще у Бразі є кам'яна церква. Але не вона цікава, а три дуби, які ростуть при вході. Вони такі кремезні, що вдвох їх заледве обіймеш.


БАБШИН

Цікаве село, своєрідна подільська столиця вінникарства. Так, саме тут заледве не в кожному дворі вміють робити з проса віники і щітки. Із 10 соток, засіяних просом, за зиму можна наплести до п’яти сотень віників. 
Дністер омиває Бабшин не сповільнюючись, і тільки в посушливі роки оголює своє дно так, що можна забрести в один із покинутих сталінськи ДЗОТів.
Дністер у Бабшині хоч повільний і стишений, але зовсім без туристів. Від Бабшина починається перший дністровський вихиляс.

ГРИНЧУК

Село з трьох боків оточене Дністром і саме через це прибережну смугу так активно облюбували дачники.
Воно й зрозуміло, адже Гринчук не тільки річковий, а й історичний. Тут знаходиться маєток пана Харжевського, колишня школа. Любуватися залишками панської розкоші в Гринчуку найкраще в травні, коли цвіте бузок. До палацу веде бузкова алея, з іншого боку - ще одна, між ними - справжнісінький бузковий тунель. Неймовірна атмосфера, зіткана з надзвичайно приємних ароматів. Маєток пана Харжевського потопає у бузковому цвіті щовесни й, на щастя, за увесь час ще жодного разу не потонув.
За кілька десятків метрів від Дністра на невеличкому пагорбі бовваніє кам'яна Успенська церква. У неї своя історія, що тягнеться з 18 століття. За храмом є невеличкий цвинтар та декілька старовинних хрестів.

МАЛИНІВЦІ

Крайня південна точка Кам'янець-Подільського району, колись найбагатша і найродючіша - це все про Малинівці. Дністровський берег тут пологий, здається, що впирається прямісінько в людські хати. І справді, у села з річкою досить хитка межа. 
Природа тут неймовірна. До річки близенько, на чернівецьку сторону можна запросто переплисти. Але туристів немає. А все тому, що від міста до Малиновець їхати далеченько, а зупинитися на ночівлю можна хіба що за наявності власного намету.

СЛОБІДКА-МАЛИНОВЕЦЬКА

А от сусідня Слобідка-Малиновецька просто забита туристами. Чи то її більше розрекламували,Сл.-Малиновецька чи сюди легше дістатися (хоч і не набагато аніж у Малинівці), проте влітку село реально оживає. Пологий берег, невеличкий пляж, трішки гірських краєвидів - і звідси вже нікуди не хочеться їхати. 
Колись біля Малновецької Слобідки діяла паромна переправа через Дністер. Як не дивно це звучить, але центр Слобідки-Малиновецької знаходиться майже на околиці села. Чогось особливого в ньому немає - трохи ширша ніж зазвичай вулиця, з одного боку якої розміщені типові споруди - пам'ятник загиблим воїнам, клуб і магазин. 

КАВЕТЧИНА

Дрібне і нічим не примітне село. Заснована в 18 столітті паном Кавецьким (звідси і назва), Каветчина пережила все - від затоплення до відродження. Сьогодні дивишся на село і складається враження, ніби воно весь час тікало від води й дерлося на гору, але так і не видерлося. Хоча ні, від самого села до Дністра треба пройти кілька кілометрів. І головне - не заблукати. Тож для туристів не найкраще місце відпочинку, а от для дачників - ідеальне.


СОКІЛ

Залишивши ген позаду Каветчину, Дністер робить ще одну вихилясину і прямує до сусіднього Сокола. У цьому селі річка спокійна, привітна і туристична. Влітку тут і справді від туристів немає відбою, тож місцеві жителі пристосувалися під вимоги часу й організували садиби зеленого туризму.
Є окремий пляж для тих, хто приїхав відпочити від міської метушні, яким опікується національний парк "Подільські Товтри". Для рибалок також чимало знайдеться місцин. У Соколі часто можна побачити пароход, який прямує з сусіднього Устя.


ЦВІКЛІВЦІ ПЕРШІ

Цьому населеному пункту пощастило найбільше, бо має в арсеналі аж дві річки - Смотрич і Дністер. З Цвікловець можна побачити добрячий шматок Устя і навіть теплоходи. Тут Смотрич оголяє свої скелясті береги, доповнюючи дністровську розлогість. Власне самі Цвіклівці неймовірно впізнавані завдяки своєму півострову, яким найкраще милуватися, як би це не парадоксально звучало, але з устянського боку.



Продовження мандрівки читайте ТУТ