Перейти на мобільну версію сайту

11.05.2018

ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ

шуханова9 травня прийшло до них зі сльозами на очах, як і 73 роки тому. Але це були зовсім інші сльози. Наші діди та прадіди забезпечили нам майже на 70 років мирне, безхмарне небо. Ми були щасливими, що жили без війни і потрясінь, але йдуть вони із життя, як пішов і мир з нашої української землі.

Це вони, тоді молоді та заповзяті патріоти, рятували свою землю від лютого ворога. Це вони, не жалкуючи життя і здоров’я, до пояса в багнюці, під спекотним сонцем, при тріскучому морозі, напівголі, напівбосі боронили міста і села нашої батьківщини. Це їх катували в катівнях німецькі загарбники, це їх спалювали в концтаборах, це їх живими закопували в братські могили, це їхні палили хати. 20 мільйонів українців, росіян, прибалтів, євреїв, грузинів, вірмен... загинули в боротьбі з ворогом. Це їхні мами, дружини і діти не дочекалися їх додому. А ті, хто залишилися живими, повернулися зі шрамами в душі, каліками фізично, але вони вистояли і їм пощастило ЖИТИ. Це вони після війни піднімали міста і села, фабрики і заводи, школи і дитячі садки. Це їм ми маємо завдячувати за те, що мали щасливе дитинство і життя, за те, що отримали освіту і путівку в життя, за те, що могли відпочивати і щиро веселитися. 

Вони нещадно йдуть з життя, бо своє прожили, але з ними з нашого життя зникають міста і села, українці тікають у далекі краї, бо комусь задумалося перебудовуватися. Зникли заводи, які вони будували, бо ж вони стали нерентабельними. Але ж знищити легко, а що на заміну? Руїни, безробіття, наркотики, розбиті сім’ї...

Наші діди і прадіди, хто пройшов горнило війни, й досі протистоять своєму остаточному знищенню, яке на них валиться щоденно у вигляді підняття цін на газ, воду, електрику, на все те, що вони свого часу створювали і робили все, щоб ці блага прийшли в наші домівки. Тепер же ними створене добро перейшло до рук жадібних людей, які і здирають три шкури з них, з їхніх дітей та онуків. Тепер ті, хто дав нам щасливе життя – злидарі, не мають за що жити, не мають де достойно жити, не мають за що лікуватися. Жахливі відчуття охоплюють після відвідин їх у переддень їхнього Дня Перемоги, коли бачиш у яких нестерпно жахливих умовах їм, ПЕРЕМОЖЦЯМ, доводиться доживати вік. Обмотані ізоляційною стрічкою чи бинтами милиці чи палиці, старе недоглянуте житло без свіжого повітря і сонячного світла. А який жах, коли з одного боку стіни лежить син без ноги, з іншого – батько, біля ліжка якого протез, штучна нога, на яку він більше ніколи не підведеться. Це наші реалії, це наше обличчя, це наше сьогодення, яке з часом відгукнеться й нинішньому поколінню байдужих і черствих парламентарів.


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.