Перейти на мобільну версію сайту

06.02.2015

ЗДАТНІ ВІДЧУВАТИ

Минулого понеділка Україну сколихнула жахлива звістка про загибель лідера популярного 2f.jpgгурту «Скрябін» Андрія Кузьменка (Кузьми). Здавалося, що ми вже звикли до повідомлень про численні смерті на сході, але ця новина застала зненацька. В голові крутилося безглузде запитання: як це так, у мирному місці, померти через зіткнення з якимось молоковозом (нібито смерть повинна завжди піддаватися логіці!)?

Дивно, але коли помирає знаменитість, доходить до абсурду: починаєш капризувати, хитати головою, мовляв, це неправда, чийсь жахливий жарт (нібито відомі люди приречені бути безсмертними!). Не віриться, бо, здається, ще вчора я разом зі своїми колегами-журналістами була під самісінькою сценою фестивалю «Республіка», де при бажанні можна було торкнутися Кузьми рукою. Пригадую, концерт був чудовим. Я вже давно не підліток, та пам’ятаю, як сів мій голос наступного дня і як боліли ноги від танців під сценою. І нехай я в житті не чула впродовж години стільки нецензурної лексики, та слова співака були настільки доречні, бо кожен з присутніх відчував ту ж безсильну злобу на країну-агресора та на «братів»-українців, які без докорів сумління вбивають своїх же співвітчизників.

Андрій Кузьменко був непересічною постаттю, глибоко переймався ситуацією в країні, активно допомагав волонтерам, хоча, давайте будемо чесними перед собою, на якихось виборах агітував за нашого втікача-президента, але, як-то кажуть, про мертвих або хороше, або ж нічого...
А увечері на інтернет-сторінці одного з наших бійців з’явився допис, практично крик душі, мовляв смерть Кузьми помітили мільйони, його оплакує весь світ, за ним сумують, про нього напишуть книжки і складуть вірші, а ми - звичайнісіньке гарматне м’ясо, нікому не потрібні...
Ці слова були для мене наче удар у сонячне сплетіння. Захотілося крикнути, щоб долетіло аж до сходу: милі наші, рідні, довгождані чоловіки, ми щодня засинаємо з молитвою про вас на вустах, ми встаємо зранку, і перша гадка наша про те, як там минула ніч, ми чекаємо вас усіх живими й неушкодженими. Навіть не смійте думати, що ви нікому не потрібні, а як же ваші батьки, дружини, діти, родичі, сусіди, зрештою, тисячі вдячних українців?!

Ми глибоко сумуємо за кожним героєм, що поліг на сході. Ми сумуємо за улюбленим співаком, у якого раптово обірвалася нитка життя. Ми сумуємо, а отже, ми ще здатні щось відчувати, значить війна ще не зовсім нас озлобила, ми ще залишаємось людьми.

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.