Перейти на мобільну версію сайту

26.08.2016

ВИХОВУЄМО РАБІВ ЧИ ГЕНІЇВ?

Наталія ЯцемірськаУперше за кілька десятків років в освітянській галузі країни взялися не за кількісні, а за якісні зміни. Міністерські чиновники цьогоріч прислухалися до думки не лише педагогів, яким краще видно процеси зсередини, а й до батьків, котрі на ситуацію дивляться збоку. У результаті щось у програмі спростили, дещо об’єднали, частину мінімізували.

І досі точаться дискусії з приводу проведення чи ні урочистої лінійки, мовляв, учні, поки тривають затяжні монологи чиновників та депутатів, нудьгують, длубають у носі та рахують хвилини, аби цей інсценований перфоманс швидше закінчився. До прикладу, в деяких країнах свято Першого дзвоника проводять для тих, для кого це свято дійсно відбувається вперше. Школярі, батьки та педагоги вмощуються в залі, а першачки по одному виходять на сцену, їх зустрічають гучними оваціями та представляють публіці. Здавалося, перші аплодисменти просто так, але, як стверджують психологи, це вияв поваги до кожної дитини, це визнання її індивідуальності, зрештою орієнтація на успіх. 

У нас же колективізм перемагає, усіх шикують неначе під лінійку, часто заради того, щоб якусь «індивідуальність» пустити на глум. Хто навчався в радянській школі, має пам’ятати, як часто-густо на подібних лінійках таврували бешкетників, ганьблячи їх привселюдно перед здоровенною юрбою учнів. Поведінка натовпу вивчена й прогнозована - тебе можуть або підтримати, або знеславити. Здавалося, дрібниця, але кого урочисті лінійки виховують - рабів чи геніїв?

Ще одне, не менш важливе питання, держава перекинула на плечі громади, пересваривши людей на місцях. Відмовивши у фінансуванні малокомплектних шкіл, де кількість учнів буде меншою за 25 осіб, керманичі від освіти скинули з себе відповідальність, мовляв, вирішуйте самі, де шукати дітей, аби школа в селі існувала. Батьки та педагоги ледве горло не надірвали, відстоюючи кожен свій навчальний заклад, адже бачили, що відбувалося із давно закритими школами - ті заростали бур’янами, валилися й потрохи зникали з лиця землі.

І жоден із них при цьому не бив на сполох, що в класі протягом року навчався один учень, або ж декілька з різних класів. За таких умов ці дітлахи мали би бути геніями, займати призові місця на олімпіадах, але ж ні, результату немає. Чому? Держава платить гроші, а знань не вимагає, як і згодом не замовляє професіоналів. От і йдуть навчати дітей трієчники, які ледве отримали диплом педагога; їхні знання перевіряють такі ж колеги з міськ- чи райвно...

Ми хочемо жити в іншій країні, але живемо за старими правилами. Щоб жити по-новому, треба й виховувати по-новому. Формувати лідерів, успішних, заможних людей, майбутніх професіоналів. Пишатися ними й не шкодувати оплесків, радіючи їхнім досягненням. Усіх під одну лінійку найлегше, найважче для нашої нації, коли учень перевершує вчителя...


Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.