Перейти на мобільну версію сайту

27.09.2013

ТЕ, ЩО ЗАВЖДИ З ТОБОЮ

Усе в світі тече, міняється, летить, рано чи пізно закінчується, забувається, розсіюється...
nevmer.jpgБудь-хто з нас сьогодні може бути багатим, поважним депутатом, крутим бізнесменом, а завтра - ходити з простягнутою рукою, без копійчини за душею. Будь-який новозбудований палац сьогодні вражає своєю помпезною величчю й пафосною ошатністю, а за мить перетворюється в купку попелу. Навіть гори стирає час...
Романтики заперечать = а як щодо стрімких душевних поривів, нестримних почуттів, непідробного добра, невід'ємних віри, надії, любові, врешті-решт, без яких просто не обійтися?! Та погляньмо правді у вічі. Де сьогодні можна надибати добро? По яким засікам треба шкребти, аби назбирати хоч дрібку тієї надії? Покажіть мені тих відчайдух, котрих переповнює віра! Хіба ж нам залишилось у що вірити? (Ну, звісно, крім жорстокості, зрад, усюдисущого принципу «кожен сам за себе»). Та й від справжнього, щирого, непідробного кохання, здається, залишилися крихти... Як не прикро, та сьогодні, здається, наші душі не вміють довго берегти у серці високі почуття. І не тому, що ми погані чи винні в чомусь, просто час зараз такий, просто інакше не виживеш.
Що б не казали, у нас залишилось те, що ніколи не щезне, не скінчиться, не зникне безслідно, не зменшиться й не зрадить. Любов матері завжди незмінна. Вона повсякчас справжня й завжди сильна.
... Малюк стрімголов женеться за строкатим метеликом. Падає, розбиває колінце, заливається гіркими слізьми від переляку й болю. Мама підхоплює його на ручки, притискає до грудей, дмухає на подряпини, торкається ніжним поцілунком до заплаканих оченят, втішає лагідним голосом. За мить дитина затихає, лиш деколи схлипуючи, обвиває ручками мамину шию, схиляє голівоньку на рідне плече й щасливо всміхається.
І крізь роки нічого не змінюється. Лише метелик = нескінченні наші цілі та завдання життя, подряпини на коліні = удари долі, рани в душі, а мамина розрада = незмінна. Як же цінно це в наш час! Не важливо, де і ким ти працюєш, скільки тобі років, де живеш = ти завжди повертаєшся до мами, все частіше й частіше хочеться пригорнутися до її ніжних рук, сховатися від усіх тривог, бід, проблем, знайти прихисток від злого й чужого.
Щиро шкода, що ми часто дозволяємо собі забувати, ображати й не цінувати найважливішу в житті людину. Хотілося б написати ще більше гарних слів, красивих зворотів, незрівнянних епітетів, та на що вони здатні?.. Ця любов у кожного з нас у серці. Решта слів = зайві...

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.