Перейти на мобільну версію сайту

14.08.2015

ОШУКАНІ ЛІТОМ

Скільки себе пам’ятаю, на мене у середині серпня завжди нападає якась депресія. Я просто фізично 2f.jpgвідчуваю, як нас покидає літо. І хоч вдень ще немилосердно палить сонце, що здається, що повільно шкваришся на розпеченій сковороді і всі думки лише про бодай малесенький подих вітерцю та склянку холодного чаю з лимоном, м’ятою та льодом, та все ж вночі ота бажана свіжість і прохолода перетворюється в мимовільне здригання від неочікуваного холоду, сирітки на руках, пошуки якоїсь кофтини та цілком можливе першіння в горлі наступного дня.

Я йду тротуаром, здіймаючи в повітря пилюку, й помічаю обабіч висушене палючим промінням жовте листя. Інколи воно акуратно скручене в трубочку, від чого можна уявити, що то старовинний, понищений часом і погодніми умовами рукопис, а в ньому - таємне послання до тих, в кого не тільки розплющені очі, а й відкрите серце. Цікаво, якби вдалося обережно розгорнути той листок, та так, щоб він від маніпуляцій не перетворився на порох, чи можливо було б його прочитати і знайти відповіді на запитання, що вже давно турбують? Які? Та от, наприклад, чому змалечку чекаєш від літа чогось особливого? Чому віриш, що саме це літо принесе в твоє життя щось таке, чого давно прагнеш, по чому вже стільки років квилить душа? Та надходить середина серпня, і ти з гіркотою розумієш, що тебе ошукали... Хто? Та сам, власноруч, адже навигадував собі казок і повірив, що в житті є місце для дива. Сумуєш кілька днів, а потім чисто по-людськи (бо людям завжди властиво вірити в краще) починаєш надіятися, що все те, що не збулося нині, обов’язково відбудеться наступного літа.

А знаєте, чого я чекала від літа? Захоплюючих подорожей заморськими країнами (у гіршому варіанті - хоча би мандрівок по Україні), нових знайомств із цікавими людьми, які могли би поділитися своїми знаннями і досвідом, спокійної впевненості, що в нас все добре, адже найгірше вже позаду, і ТАМ (читай: на сході) все втихомирилося. А натомість: стільки-то вбитих і поранених, повістки летять «листами щастя», як писав класик, вже «і мертвим, і живим, і ненародженим», у місті розгул злочинності, що невдовзі оминатимеш парк десятими дорогами, виїзди до річки перетворюються на споглядання гори сміття або ж хамство персоналу на приватних пляжах. Отак й існуємо...

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.