Перейти на мобільну версію сайту

24.07.2020

НЕ ВБИВАЙТЕ МОВУ – В НІЙ НАША СИЛА!

Останній рік мені все частіше здається, що я живу в чужій країні, за чужими законами і в мене перевернута повністю свідомість. Якщо раніше я була, нехай не стовідсотково, впевнена в наступному дні мого життя, то зараз я цього зовсім сказати не можу. Навколо цілковитий безлад, хаос і розбита вщент структура вертикалі влади. Це моя особиста думка і розділяти її зі мною не обов’язково. Можливо, якби не роки роботи в свій час у державній структурі, для мене не було б очевидним багато речей. А так я можу судити про те, що зараз відбувається як зовні так і внутрішньо. І мені все зовсім не подобається. Останньою краплею стали зміни, поки що відтерміновані, до «мовного закону». Якою може бути нація і її історія, якщо немає єдиної державної мови!

Може хтось забув, як наприкінці квітня 2019 року приймали закон про мову. Це було дійсно велике свято для більшості українців. Молодь організовувала цікаві флешмоби, проводила акції, відчувалася справді сила духу. І саме в ній полягає міць держави. Та минулого тижня величезна кількість людей була вимушена вийти під стіни Верховної Ради, щоб, лише задумайтесь, захистити свою мову. Не допустити змін в законодавстві.

Люди відстоювали своє право на мову. Це можна назвати не інакше як «театр абсурду». Хто небайдужий до літературознавства, той зрозуміє, що саме я маю на увазі. Не можна так жити, якщо ти хочеш мати нормальну цивілізовану державу. Я за те, щоб в країні відбувалися зміни, але не такі!

Я поважаю людей різних національностей, їхню культуру і традиції. Але, коли всередині країни, в якій ти живеш, починають говорити про мовні утиски, то мене накриває хвилею обурення. Серед кола моїх знайомих і друзів більша половина людей російськомовні, але жодного разу вони не жалілися на те, що їм роблять якісь зауваження. Навпаки, більшість з них принципово розмовляють українською, адже немає мови – немає історії. Усвідомлення національної історії – це робота не тільки і не стільки для істориків. Це робота для кожного громадянина і цілої нації, яка має утвердити свою культурно-історичну самодостатність. Ми цього варті.

Не хочу бути радикальною в своїх висловлюваннях, хоча завжди наголошую на тому, що в тому чи іншому випадку – це суто моє. І розчарувань в житті було чимало, особливо в старшому віці. Коли ти симпатизуєш певним політикам, їхньому баченню розвитку держави, але через низку причин, вони так і не досягли поставленої мети. Хтось перефарбувався, хтось дійсно змінив свою думку, а комусь аби просто похизуватися причетністю до будь-якої владної структури. Таких я, на жаль, останнім часом зустрічаю чимало. Для них існують тільки їхні інтереси, і байдуже, якою мовою їм пропишуть розмовляти «в змінах до мовного закону». Тоді звучить риторичне питання: для чого вас обирали люди? А може варто все таки замислитись, яке майбутнє без мови, ми подаруємо нашим дітям...

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.