Перейти на мобільну версію сайту

06.05.2016

ДЯКУЮ ЗА ВСЕ!..

Наталія ЯцемірськаЗа все, що є у моєму житті, я дякую одній людині. Можливо, через свій мовчазний характер та звичку ховати всі емоції в собі, я ніколи їй не скажу про це. Вголос не скажу, але подумки буду дякувати тисячу разів і молитися, що Бог відміряв їй довгих років життя, аж до тієї пори, поки ми обидві не будемо старі й сиві-сиві.

Якось сядемо вдвох у саду під духм’яною яблунею, цвіт якої забиватиме повітря так, що від пахощів стане млосно, й сидітимемо мовчки, думаючи ні про що і про все. Вона - про своє і про мене, я - про своє і про неї. Бо ж у кожного було своє життя, яке іноді ні вона, ні я не хотіли сприймати. Навіть уперто не помічали, але ж воно йшло. У неї - вже спокійне й розмірене, у мене - бурхливе й насичене. І якщо раптом сходилися вони випадково в єдиному просторі, це нічим добрим не закінчувалося. Але то було колись.

Сьогодні ми сидимо під яблунею. Вона кутається в кофтину (не літо ж) і простягає до мене свою сухеньку, зморщену, наче печене яблуко, руку, а я тягну до неї свою, також у зморшках...

Роки пролетіли, а ми й не помітили. Куди поділася та маленька дівчинка, якій вона колись плела довгі й грубелезні дві коси, до самісіньких колін? Як швидко виросло маля, що простягало руки до Бога й просило: «Не став мене у куток, я більше не буду», а через кілька годин робило все по своєму? Де та юна пані, що тягнулася до знань, обкладалася купою книжок, заглядалася на хлопців, мліла, як отримувала запрошення на побачення? Де та енергійна жінка, в якої робота горіла в руках і, здавалося, що цьому не буде кінця й краю - гори падали до її ніг, серед ночі розбуди, то енергія бурлітиме через край. Де все це?

... Моя рука стискає її. Зморшка до зморшки, наче й не було цих років, розмов, суперечок, добрих і поганих слів, образ і настанов. Наче й життя не було. Ось воно, все вмістилося в одній долоні й накрилося іншою.
Останні шматочки тепла віддаю її вогнику, який через силу горить і не бажає згаснути, поки живе її кровинка, її рідна дитина.

Дякую, мамо, за все, і пробачте дитину, вона іноді буває такою нестерпною, але любить Вас усім серцем попри все на світі!..

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.