Перейти на мобільну версію сайту

09.06.2017

ДУМИ

Андрій ПавловськийАктуальність слів Великого Кобзаря про думи, що «стали на папері сумними рядами», не вщухає й донині. Дивина? Ні. Бо ж є речі вічні. І дякувати Богу, що є класика, яка з покоління в покоління глаголить істину.

Не важливо навіть те, про які думи йдеться – ті, яким ми дали волю на папері, чи ті, що рояться в нашій голові. Вони є і це найголовніше. Вони тиснуть на нас, вимагають відповіді, підказують варіанти/шляхи, допомагають приймати рішення, змінюють погляди, точать нас, наче хробак, поки ми не вирішимо злободенні питання. Думи – це не пересічні думки, з ними не буває легко. Вони важкі й наполегливі, завжди лягають тягарем, який тяжіє над людиною доти, доки не візьме гору.

Але чи хтось переймається ними сьогодні – в ХХІ столітті, чи всі давно махнули на них рукою? Чи тяжіють думи над ким слід, аби для нас, українців, усе складалося якомога краще? Щоб кожен міг сказати, що гідно живе, що його життя сповнене радості, позитивного заряду, фонтанує новими ідеями та проектами, які підуть людям на благо, виграє веселкою щасливих миттєвостей та здійснених мрій, що він дихає на повні груди й насолоджується кожною миттю, позбавившись від клопотів, які не мають його обходити, про які мали б подбати інші, виконуючи свої безпосередні обов’язки? І мова тут не йде про неабиякі статки, багатоповерхові маєтки чи всевладдя, а про звичайне людське щастя. Скільки ж там для нього треба? Зовсім трохи, проте з Богом у серці та совістю в душі. Живемо ж не так багато. Прибрати увесь світ до своїх рук не вдасться, та чи треба, адже історія не раз доводила, що то марна справа. А от гріхів наберемося – сумніву нема.

Як кажуть, краще синиця в руках, аніж журавель у небі. Краще менше і чесно, аніж багато і брудно. Краще так, аби мирне небо було над нами і країна, з якої приклад беруть. Проте вся заковика в тому, що ті, хто мав би про нас дбати, не прихильник думи гадати. Працюють вони за іншою схемою: декілька сяких-таких думок-ідей складають докупи, приблизно прикидають, що може з того вийти, і, вуаля, готово! Навіщо напружуватися, коли можна симулювати потуги? Навіщо рятувати потопаючих, коли давно відомо чиїх це рук справа?

Тому маємо, що маємо: людей думаючих і по-справжньому вболіваючих за правду і світле майбутнє – катма. Думи думати майже нікому. А ті, що думають, на жаль, не мають права голосу і можливості діяти – їм перекрито всі шляхи, їх відсторонено на всіх фронтах. Такі зараз не в тренді. Тож їхні думи поки що так і залишаються на папері «сумними рядами». Але чи надовго?

Дивіться також:




Повернення до списку




Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.