Перейти на мобільну версію сайту


03.08.2018

«ЗОЛОТА МЕЛОДІЯ», ЯК ОДНА СІМ’Я

мелодіяЛікує, додає наснаги й сил, впевненості в собі, рятує від самотності й депресії, надихає – це лише маленька дещиця слів, які можна сказати про вокальний гурт «Золота мелодія» із Малозалісся Гуменецької сільської ради об'єднаної територіальної громади, яким керує Галина Драчова.

Гурт, котрому трохи більше року, в рідному селі щомісяця влаштовує концерти. Ентузіазму вокалісток можна позаздрити. Вони живуть піснею, і пісня продовжує їм життя. Хто би колись міг подумати, що в крихітному селі на сотню душ набереться жменька охочих співати на сцені? Довгі роки тут і клубу не було. Відтак звідки було взятися культурі а ще – бажанню людей йти на концерти?

Ось уже рік, як працює клуб. Стільки ж часу, як ведеться клубна діяльність, влаштовуються концерти на всі свята. Одним словом – є життя. Саме про нього й говорили зі щирими й привітними вокалістками «Золотої мелодії».

Із червня 2017 року в Малозаліссі відновив роботу клубний заклад. Маленький і охайний, відремонтований, він блищав, як нова копійка. На відкритті концертну програму влаштували сусіди-аматори із Великозалісся під керівництвом тамтешнього завклуба Лілії Бурої. Лілія Петрівна не могла не підтримати свою колегу й подругу Галину Драчову, з якою 25 років пропрацювали в культурі. Галина Анатоліївна все життя працювала бібліотекарем у Великозаліссі. А тут голова новоствореної громади Інна Адбулкадирова запропонувала ще півставки завклуба в сусідньому Малозаліссі. Погодилася, адже горіла творчістю. А її довелося піднімати з нуля – і гурт створювати, і людей до клубу привчати...

– Я у Малозаліссі чужа, тож почала зі знайомства з людьми, – розповідає про початок клубної кар'єри Галина Драчова. – Зайшла в першу хату до Анжели Браніцької, попросила її, щоб показала, де діти живуть, щоб їм хоч вірші до свята села роздати. Будуть виступати на концерті діти, прийдуть і дорослі. Питаю Анжелу, чи не знає вона, може, хто співає у селі, чи сама би не хотіла співати. А вона каже: «Піду». Мама їй: «Куди ти підеш?». А вона: «Співати!».

Разом із Анжелою починали з нуля. Доброзичлива, завжди допоможе, ніколи не відмовить.

Де двоє, там і третя. До команди приєдналася Юля Боднар, а за нею одразу троє – мама, донька і внучка – Катерина Щегельська, Валентина і Катерина Верхові. Співоча й творча родина. Дівчата з першого дня й до сьогодні приходять зі своїми ідеями, допомагають, придумують концертні номери. Співають і тріо, і дуетом, і соло.

Відбули один концерт, другий. І в «Титавському батальйоні», як жінки себе жартома називають, – знову поповнення. Зважилася вийти на сцену Аліна Драчова. Ходила на репитиції з маленькою дитиною. Довго думала, йти чи ні, а як стала частинкою колективу, то тепер і сумнівів жодних немає. Разом із Анжелою ведуть концертну програму, створили гумористичний дует, розважають глядачів жартами й піснями.

– Слава Богу, що почала співати Женя Відецька, – продовжує завклуб. – Ходила на репетиції, спостерігала за нами, а сама не співала, мовляв, не можу, хвора, і тонометр нам показує – тиск. А потім якось приходить і каже: «Буду співати». Як ми зраділи!

– А я в журналі прочитала, – пояснює своє рішення Євгена Степанівна, – хочете жити, співайте. Думаю, значить буду співати, бо в мене діти, треба ще трохи пожити. А тепер і справді менше хворію. Пісня лікує!

Євгена Відецька – мати-героїня, місцева зірочка й артистка. Попри вічну заклопотаність, жодної репетиції не пропускає. Не відстає від неї і Валентина Байда. Хоч жінка й обмежена в часі, бо значну його частину проводить на роботі, але у вихідні без неї в клубі жодного заходу не проводять. Часом у будні раніше йде з роботи, то як відчинений клуб – спочатку туди, наспівається досхочу, а вже потім прямує додому.

Наймолодша учасниця «Золотої мелодії», як жартують у колективі, 70-літня Алла Кругляк, побачивши цю круговерть, вирішила не стояти осторонь.

– Якось під час чергової репетиції відчиняються двері, заходить Алла Антонівна, – пригадує Галина Драчова. – Думаю, напевне, просто так жінка прийшла, подивитися, як ми готуємося до концерту. «Галю, – каже до мене, – ти знаєш, чого я прийшла? Я прийшла співати». «То добре, – відповідаю, – а сама думаю, що це вона таке каже. Ніколи не співала з нами, а тут таке. Кажу, співайте. Я буду співати «Сильний вітер». Ну, нехай. Правда, «Сильний вітер» не вийшов, але ще на один голос колектив поповнився. Тепер Алла Антонівна з Євгеною Степанівною гарно виступають дуетом.

– Пісня – це моє життя, – пояснює Алла Антонівна. – Я працювала на автоагрегатному заводі в відділі технічного контролю, там також була художня самодіяльність. Брала в ній участь. Потім пішла на пенсію, переїхала до мами в село. Якби була церква, ходила би до церкви. А так чого вчеплюся? Йду до клубу співати.
Так усі й «рятуються», співаючи, – хтось від нудьги, хтось від самотності, а хтось від хвороби.

Тож, сьогодні у «Золотій мелодії» під керівництвом Галини Драчової співають Анжела Браніцька, Аліна Драчова, Євгена Відецька, Катерина і Валентина Верхові, Катерина Щегельська, Валентина Байда й Алла Кругляк. Поки що в декретній відпустці Юлія Боднар, яка була серед мелодійних піонерів.

Хоч направду починалося все не так райдужно, як на перший погляд здається. Усі ж аматори, без музичної освіти. Співають, як чують, нотної грамоти не знають. Художнього керівника, щоб підказав, як правильно, в клубі немає. Спочатку й не у всіх виходило. Що там приховувати – боялися сцени, людей, мікрофонів. 

– На перший концерт, що був на свято села, вивчила пісню «Я не могу иначе», – пригадує Валентина Верхова. – Нота в ноту, на кожній репетиції співала. Вийшла на сцену, нерви спрацювали. Я вся трясусь, мікрофон трясеться, голос трясеться. Таке блеяла, що вмерти треба було.

– Настільки люди були застрашені, адже довгий час клуб не працював, ніхто їх цьому не вчив, – пояснює Галина Драчова. – За рік роботи більш-менш виспівалися, перебороли свої страхи. А спочатку чого лишень про себе не чули. І сміялися, і казали, кого ти там на сцену випустила. Йшла на роботу, а мені говорили з насмішкою: «Йди-йди, там вже тебе твоя «Віагра» чекає». Але нічого, ми на те не зважали. Один раз посміються, а другий не захочуть.

Така наполегливість не може не захоплювати, зрештою вона змінює людину та її ставлення до себе. Додає впевненості і вселяє надію.

– Після участі у конкурсному відборі «Голосу громади», – продовжує завклуб, – дзвонить до мене Валя Верхова й каже: «Ти знаєш, я думала, що співати не вмію, але ж 42 бали від журі, значить життя тільки починається!». Розрухати Валю спочатку було надзвичайно важко – не все заспіває, не кожна пісня їй підійде. Якщо там буде написано, що велика чи повна, вона того співати не буде.

А тепер співає без проблем. Взяти хоча би на останньому концерті жартівливу пісню про «Запорожця». Валя – солістка, вишиває на сцені з кермом, який завбачливо принесла Женя, пускає бісики зі сцени, заряждаючи всіх навкруги гарним настроєм... Звідки ті співочі крила?! 

– Якби торік хтось мені сказав за цього «Запорожця», я би вмерла на сцені, – зізнається Валентина Верхова. – А зараз я і повна, і красива, і мені все одно. Я така, як є!

За рік роботи «Золотої мелодії» змінилися не лише вокалістки. Змінилося все. Починали співати на голому ентузіазмі в прямому розумінні цього слова – без мікрофонів та музичної апаратури. Кілька місяців домашній ноутбук носили Катя й Валя Верхові, майже на рік музичні колонки з дому Анжели Браніцької перекочували до клубу. Апаратуру на концерти привозили клубні колеги – Лілія Бура з Великозалісся і Сергій Шпиндюк з Киселівки. Останній, до слова, й сам неодноразово брав участь у концертах. Також часто допомагає донька Галини Драчової Марина.

Нині завдяки голові громади розжилися на власну апаратуру, мають ноутбук, який подарував місцевій аграрій-француз. Уже не позичають сценічні костюми по сусідніх клубах, мають власні. У кожного своя вишиванка. Репертуар спочатку для всіх підбирала Галина Драчова, тепер же кожен думає, яку ще пісню заспівати, щоб потішити односельчан. Спільно працюють над сценарієм до будь-якого свята. Молоді у селі немає, тож залучають до роботи жменьку дітлахів. А вони щасливі, що можуть побути серед дорослих, чогось у них навчитися й себе показати на сцені.

Минулий Новий рік всім селом відзначали в клубі. Концертна програма була такою насиченою й запальною, що й досі згадують. Зібралося все село. Чи не вперше! А як гарно колядували! Стільки емоцій, позитиву й щастя!

– Тепер ми команда, ми єдине ціле, ми можемо працювати і будемо працювати, – каже Галина Драчова. – Я дякую всім людям за те, що вони є, що підтримують мене у всіх починаннях. За їхню щирість, взаємодопомогу і підтримку. Клуб всім нам став другою домівкою, і «Золота мелодія» зазвучала не лише дня нас, а й для всього села.


Теги: вокальний гурт «Золота мелодія», с.Малозалісся

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.