Перейти на мобільну версію сайту


13.01.2017

ЖИВІЙ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ - 70

Фото - 1Минулого тижня людина – ходяча енциклопедія - відсвяткувала свій сьомий за десятком ювілей. Віктор Антонович Кріль без папірчика і записів по пам’яті може відтворити події, які відбувалися в місті за півстоліття: хто і що будував, як це робилося. Він - сильний фінансист і економіст, який разом зі своїми соратниками розбудовував місто і його економіку. Його поради і знання й нині в ціні, він не тримає їх із собою, а ділиться зі всіма, хто цього просить.

Віктор Антонович народився 2 січня 1947 року в селі Зеленче Дунаєвецького району. Він був третім, пізнім сином у родини. З дитинства батьки прищепляли хлопчику самостійність і чесність. 1962 р. Віктор закінчив Зеленчанську восьмирічку і вступив до Чернівецького фінансового технікуму на спеціальність «Державний бюджет». І не зупинився на цій щаблині, а вищу освіту пішов здобувати в Тернопільському фінансово-економічному інституті за спеціальністю «Фінанси і кредит». 1987 року закінчив Вищу партійну школу, бо інакше в ті часи людина не могла йти кар’єрною драбиною.

Трудову діяльність Віктор Антонович розпочав 1965 року інспектором держдоходів Новоушицького райфінвідділу, цього ж року його перевели в Кам'янець-Подільський місьфінквідділ. Через 5 років Віктор Кріль уже економіст-фінансист швейної фабрики, а через 4 роки і впродовж 10-ти він - голова планової комісії, заступник голови міськвиконкому. Потім один рік працює заступником директора з економічних питань на «Електроприладі». 1985 р. досвідченого фінансиста запросили в обласний центр заступником завідувача соціально-економічного відділу обкому партії, через 5 років він вже заступник голови Хмельницького міськвиконкому. 1994 р. – заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а 1998 року повернувся в рідний Кам'янець начальником управління економіки і споживчого ринку. Через три роки Віктор Антонович очолив управління економіки РДА, а через рік став заступником голови райради. Не сидить, склавши руки, наш ювіляр на пенсії, він - викладач ДНЗ ПТО, займається громадською діяльністю.

Фото - 2НАЙКРАЩЕ ВІД ДРУЗІВ
Іван Яловий, колишній заступник міського голови із соціальних питань:

- Організаторські здібності Віктора Антоновича проявилися, коли він очолював планову комісію міськради. Тоді були часи розвинутого соціалізму і в місті велося широкомасштабне будівництво. Зводилися заводи, фабрики, об’єкти соціальної сфери: житло, школи, дитсадки, лікарні. Жодне будівництво не відбувалося без активної участі Віктора Антоновича. Усе фінансування проходило через його руки. Нині й уявити важко, скільки тоді будувалося, лише житла здавали щороку по 150-160 тис. кв.м.

Віктор Антонович дуже грамотний економіст, у нього феноменальна пам’ять, він хороша людина і справжній друг. Шкода, що час дуже швидко спливає, і не вдалося здійснити все задумане. Найбільшим сумом залишився проект Палацу культури, який місто потребувало. На нього було покладено багато зусиль, вже був готовий проект і майже вирішено питання фінансування, але перебудова зруйнувала не лише людські долі, але й багато потрібних проектів, які місту були вкрай необхідні.

Людмила Королюк, заступник директора Центру зайнятості:

- Це дуже порядна і грамотна людина. За його підтримки було створено наш Центр зайнятості. З ним приємно було працювати, він вимогливий до себе та інших.

Павло Марковський, генеральний директор ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Промінь», депутат двох скликань:

- Віктор Антонович чудовий сім’янин, люблячий, ніжний та турботливий чоловік, батько, дідусь. Сім’я для нього завжди була тим безмежним родовищем, з якого він постійно черпав свої сили та енергію.
Разом із дружиною Людмилою Михайлівною виростили і виховали гарних дітей - двох синів Костянтина та Віталія. Вони раділи народженню онучки Тетяни та двох онуків Ярослава та Артема, пишаються своїми спадкоємцями і будують плани на майбутнє.

З Віктором Антоновичем мене познайомив мій батько Павло Павлович. 18 листопада 1965 року на дні народження моєї матусі він сказав, що до нас у фінвідділ прийшов молодий інспектор.

Пізніше у своїх спогадах про завідувача міськфінвідділу Віктор Антонович пише: «Завдяки Павлу Марковському, який був для мене як батько, я завжди відчував родинне тепло і підтримку. Він був моїм першим керівником, учителем і порадником...».

На той час міськфінвідділ був провідним структурним підрозділом виконкому, який забезпечував фінансову політику міста. У 1965 році в країні були започатковані економічні реформи. На фінансові органи покладалася велика відповідальність за проведення реформи. Вони повинні були своєчасно реагувати на позитиви та негативи в її проведені, давати свої конкретні практичні пропозиції. Першими в місті на нові рейки господарювання перейшли тютюнова фабрика і завод асфальтобетону. Працівники фінвідділу особисто бували на підприємствах, виявляли тонкощі в проведені реформи, факти її гальмування та загострювали на цьому увагу спеціалістів відділу. І як наслідок цієї важливої роботи - міністр фінансів України Барановський, перебуваючи в місті в 1967 році, дав високу оцінку колективу фінвідділу за велику аналітичну роботу з контролю за проведенням реформи в місті, за конструктивні пропозиції з її удосконалення.

У всіх цих заходах брав участь Віктор Антонович. Він дійшов висновку, що економіка міста здебільшого залежить від роботи промислових підприємств як вагомих суб’єктів, які формують місцевий бюджет. З метою набуття власного досвіду щодо роботи промислових підприємств в умовах економічної реформи в 1970 році Віктор Кріль переходить на роботу керівником фінансової служби швейної фабрики.

1974 року керівництво міста рекомендувало Віктора Антоновича на посаду голови міської планової комісії, а також його обрано депутатом міськради і членом її виконкому. За 15 років плідної роботи ерудований, дієвий та грамотний фінансист, плановик і керівник зробив чимало добрих справ для міста.

КрільЗ 1965 до 1985 року було реалізовано три п’ятирічних комплексних плани соціально-економічного розвитку міста. За розробку двох із них він був відповідальним. Вдалося створити виробничу і соціальну базу, яка була розрахована на 150 тисяч населення. Завдяки цьому місто не так болісно пережило кризовий період. Інвестиційний бум припав на 70-ті, коли за 10 років в економіку міста вкладено понад 300 млн. крб. капіталовкладень, це на ті часи складало майже 350 млн. доларів США.

У 60-70-х роках було створено майже 20 тисяч нових робочих місць, що дало додаткові надходження до місцевого бюджету. Кожну п’ятирічку продуктивність праці на промислових підприємствах міста зростала на 30-60%, що сприяло зниженню собівартості продукції, нарощуванню прибутку і збільшенню бюджету.

Уже на початку 70-х років була вирішена проблема зайнятості населення: в місті було створено понад 10 тисяч робочих місць, в тому числі на промислових підприємствам - 9 тисяч. У середині цього ж десятиліття зі введенням в експлуатацію Дністровського водогону і очисних споруд забезпечено стабільне водопостачання і очищення стоків. З підведенням до міста магістральної газомережі високого тиску створено потужне теплоенергетичне господарство.

У 1978-му була вирішена проблема навчання учнів загальноосвітніх шкіл в одну зміну, охоплення дітей дошкільного віку садками-яслами. Це було викликано і тим, що на початку 80-х років місто щорічно мало природний ріст населення близько 1 тис. у рік. Було побудовано дитячу лікарню, пологовий будинок, хірургічний корпус, стоматологічну поліклініку, медсанчастину заводу «Електроприлад», поліклініку в селищі цементного заводу, жіночу консультацію. Такою лікувальною базою навряд чи міг би похиизуватися будь-який обласний центр. Доводиться лише співчувати нинішній міській владі, яка тепер не в змозі її утримувати належним чином через відсутність фінансування і вдається до скорочення об’єктів соціально-побутової сфери.

Восени 1982 року розпочалось будівництво СШ №7 у мікрорайоні. Наступного року облвиконком не виділяє кошти на завершення будівництва школи, а її вкрай потрібно ввести в експлуатацію саме в 1983 році. Віктор Кріль разом із Аллою Буданцевою їдуть у Москву для вирішення питання щодо дольової участі електромеханічного заводу на завершення будівництва школи на Жовтневому. Але з цього нічого не вийшло, проте добилися виділення коштів для будівництво дитсадка на 320 місць для дітей працівників заводу сільгоспмашин і на 280 місць заводу дереворізального інструменту, лімітів на проектування і будівництво медсанчастини. До їхнього повернення з Москви стало відомо, що облвиконком планує виділення коштів на завершення будівництва СШ №7.

За підсумками соціально-економічного розвитку 1984 року місто було удостоєно Державного Перехідного прапора.

У 1973-му побудовано новий міст через річку Смотрич, що дозволило вивести весь транзитний транспорт.

Для прийому туристів на початку 70-х років була побудована туристична база «Подолянка» на 320 місць, відкрито туристичне бюро. У 1985 році здано в експлуатацію готельно-ресторанний комплекс «Смотрич» на 403 місця. Функціонувало два будинки відпочинку. Місто в рік приймало близько 400 тисяч туристів.

У всіх напрямках діяльності міської влади відчувалася професійна, грамотна, самовіддана праця заступника голови міськвиконкому Віктора Кріля.

Де би Віктор Антонович не працював, на які би посади його не призначали, він завжди вирізнявся професіоналізмом, грамотністю, толерантністю, чесністю та добрим і поважним ставленням до колег, підлеглих. Він зберіг у своїй пам’яті велику, глибоку інформацію про життя Кам’янця, його творців, своїх колег та друзів. Віктор Антонович – це жива енциклопедія!

Вікторе Антоновичу! Щиро вітаємо Вас із ювілеєм! Хай і надалі життєві дороги щедро дарують Вам міцне здоров’я, родинне благополуччя і невичерпну енергію. А життєва нива, засіяна Вами, хай колоситься зернами добра, людяності та відданості людям.


Теги: ювілеї, жива енциклопедія, Віктор Кріль

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.