Перейти на мобільну версію сайту


01.04.2016

З ПРИКОЛАМИ ПО ЖИТТЮ

Перше квітня в нас завжди асоціюється як веселий день, День сміху. З чудовим почуттям гумору, дотепними жартами та в колі близьких і друзів святкуватиме в цей день півстолітній ювілей знаний у місті фахівець туристичної сфери Віктор Травінський.

- Вікторе Степановичу, День сміху, в який народилися, не наклав певний відбиток на Ваше життя?

- Певною мірою так, я завжди намагався йому відповідати ще зі школи. Маю колекцію власних анекдотів, які часто розповідають у компаніях. Ніколи не зізнавався, що я їх сам придумав. Маю спеціальний зошит, у який записую Віктор Травінськийскладений анекдот, та дату, коли він народився. Обіцяю на 60-річчя оприлюднити свою колекцію.

Кажуть, що в мене виходить робити дружні пародії на окремих людей, хоча зараз роблю це рідко, хіба для себе. Пам’ятаю, ще в школі на одному з розважальних вечорів зробив пародії майже на всіх вчителів, крім завуча, бо його сильно боялися. Вийшло непогано, всі, в тому числі вчителі, були в захваті, говорили, щоб вступав у театральне училище. Правда, на другий день на географії, яку викладав завуч, довелося ввесь урок простояти біля дошки.

- Чула багато розмов про жарти, які Ви частенько влаштовували своїм друзям, колегам. Поділіться хоч якимись на загал.

- Їх було дуже багато, але в результаті ніхто ніколи не ображався. Тепер із задоволенням згадуємо про них при зустрічі.

Із великої кількості вибрати щось одне важко, але що одразу пригадалося, це коли один колега їхав переймати досвід по роботі в одну зі скандинавських країн і запитав, що можна взяти з собою із сувенірів, щоб трішки підзаробити. Я, довго не думаючи, кажу, що там дуже добре «йде» наш український часник. Колега в поїздку взяв чималеньку сумку часнику. Можете уявити, якою була наша зустріч, коли через місяць він повернувся з відрядження (сміється)...

Або ще один жарт: одному колезі по туристичному цеху я сказав, що в конференц-залі міськвиконкому відбудеться Всеукраїнський семінар по туризму, а в цей час проходив семінар екологів. Приходить колега на цей семінар, сідає, слухає і через півгодини говорить приблизно таке: «Ви тут нічого не робите, тільки про екологію розказуєте, скажіть краще, як туристів у місто залучити». Сцена була дуже смішною, це треба бачити.

- А над Вами жартували?

- О, це перше завдання моїх друзів першого квітня. Найбільше запам’ятався розіграш у студенські роки, коли зранку я Віктор Травінськийпішов у гуртожитку в підвал прийняти душ, а друзі, коли я мився, забрали весь мій одяг... І нікого немає. У руках у мене залишилася банка шампуню, і так із нею потрібно було піднятися у свою кімнату на другому поверсі...

- За жартами і веселими історіями проходить не менш цікава сторінка Вашого життя. Якою вона була?

- Цього року виповнюється ще 30 років, як я, відслуживши в армії, приїхав до Кам’янця-Подільського навчатися на історичному факультеті тоді ще педінституту. У той час було сильно розвинуте студентське самоврядування, студенти самі вирішували багато стратегічних питань. Уже на першому курсі мене обрали головою студентської ради гуртожитку №4. Багато хто думав, що я не справлюся, але через півтора року гуртожиток зайняв перше місце в обласному огляді-конкурсі студенських гуртожитків. Зараз про це ми згадуємо з тодішнім деканом історичного факультету, нині доктором історичних наук, академіком Левом Баженовим.

Після закінчення інституту студентська конференція обрала мене звільненим головою студентського профкому. Працював на цій посаді 7 років. Це були важкі часи: студентам по 6-7 місяців не платили стипендію, але ми не опускали руки, робили все, щоб студентське життя запам’яталося. Проводили різні заходи, вечори відпочинку, подорожували. Чого лишень вартує створена дискотека «Союз»! На той час це була, без перебільшення, найкрутіша дискотека в місті.
У 1999 році, коли Кам’янець-Подільський взяв стратегічний курс на розвиток туризму, тодішній міський голова Олександр Мазурчак запропонував мені очолити провідне на той час управління міжнародних зв’язків та туризму. Довго вагався, бо для мене це було взагалі щось нове, але потім дав згоду. Вже через два місяці після призначення був затверджений американськими експертами на стажування в США за програмою «Партнерство громад» у групі розвитку туризму. 22 дні стажування дали великий багаж нових знань. Стажувався разом із Сергієм Бабієм (на той час він був секретарем міської ради). Багато привезли в місто нових ідей і проектів, які почали крок за кроком запроваджувати. Віктор ТравінськийСеред основних – стратегічне планування (комплексна програма розвитку туризму в місті, яку згодом прийняли міські депутати, була найфаховішою серед програмних документів), залучення громадян до управління, проведення громадських слухань, відкритість бюджету, «Шкільний автобус», створення інформаційно-туристичного центру та інше. Місто в 1999 році мало партнерські зв’язки з кількома закордонними містами, але це було лише на папері. За п’ять років ми вже мали 19 міст-партнерів, з якими до сьогодні співпрацюємо. Приємно, що польське місто Глогув, яке особисто запропонував для співпраці, нині дуже допомагає Кам’янцю-Подільському.
Останніх п’ять років очолював історичний музей-заповідник. Вдалося сформувати гарний колектив однодумців, з яким вирішували багато цікавих проектів. Про музей знали по всій країні.

- До слова, багато хто був здивований, що Ви залишили посаду директора музею.

- У мене закінчився п’ятирічний контракт. Мав велику підтримку колективу музею та інших організацій, із якими співпрацював заклад. На мою адресу не було докорів у плані професійної діяльності. Думав, що призначення директора буде відбуватися через відкритий конкурс, як того вимагає закон, нещодавно прийнятий Верховною Радою, навіть, підготував план розвитку музею на наступних п’ять років як цього вимагають умови конкурсу. Але нового директора просто призначили. Мабуть, місто живе за своїми законами.

- Завісу особистого для читачів «КлюЧа» трохи привідкриєте?

- Про особисте не люблю багато говорити, бо воно особисте, а в мене - узагалі інтенсивне та непередбачуване, що й кількох сторінок «Таблоїда» не вистачить, аби про все розповісти. Скажу лише, що зараз мені комфортно. Поруч ростуть мої діти - Олександра, Володя та Іванко, є надійна подруга, велика родина та багато вірних друзів. Ціную в людях відвертість і надійність та, звичайно, почуття гумору. Не люблю підлості, яку довелося пережити останнім часом від людей, про яких би й не подумав. Але я на них не ображаюся, навпаки бажаю всіляких успіхів. Вільний час люблю проводити в колі своїх друзів, особливо коли розписуємо «пульку» (преферанс). Люблю готувати, рідні та друзі знають мої супи та борщі.

Бажаю всім у цей нелегкий час не втрачати почуття гумору, і щоб при зустрічі ми завжди мали можливість посміхатися.

Теги: Віктор Травінський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.