Перейти на мобільну версію сайту


19.02.2016

ЙОГО ІМ’Я - СОЛДАТ

36 років тому в життя нашого народу прийшла чорна афганська біда, яка тривала майже 10 років. Тисячі чоловіків відправляли виконувати інтернаціональний обов’язок у республіку Афганістан. 

Спецпідрозділ Царандой (афгансткий спецназ) за підтримки спецпідрозділу КДБ «Альфа» захопив президентську резединцію Аміна. З того часу й почався відлік афганської революції. Із 13 на 14 лютого радянський уряд увів на територію Афганістану свої війська. У майже 10-річній війні взяло участь понад 100 тисяч радянських воїнів, з них загинуло понад 14576, понад 57 тисяч стали інвалідами. Серед різних національностей найбільшу частку складали українці, їх загинуло 3280 осіб. Зникло безвісти 292 особи, з них - 72 українці.

Дмитро СєровУ числі перших випускників К-ПВВІКУ був і Дмитро Сєров. Через вісім місяців від початку кривавої бойні Дмитра Валентиновича разом із майже 30% однокашників кинули в афганське пекло. Молодий лейтенант Дмитро Сєров потрапив командиром взводу розвідки і керованого мінування в Кундузі, де базувалася 201-ша мотострілкова дивізія.
Один із перших він, кавалер ордена Червоної Зірки, багатьох бойвих орденів та медалей відправився захищати суверенітет України в зоні проведення АТО. Він обіймав посаду командира окремої інженерної частини спецпризначення, яка виконувала бойові завдання в районі населених пунктів станиця Луганська, Щастя, Кримське, Трьохізбенка та 25-29 блокпостів, а також у районі дебальцевського котла.

Самі розумієте, що Червону зірку за гарні очі ніхто не дає. Пандшерську ущелину, де духи видобували дароговартісне каміння - лазурит та алмази, за що купували зброю та боєприпаси, досить ретельно охороняли. Тут була добре вибудувана система інженерних загороджень (бетонні доти, дзоти, траншеї), а також система мінних полів. У результаті успішно спланованої операції ці розробки були взяті під контроль афганського уряду. За цю операцію Дмитро й отримав нагороду.

На рахунку підрозділу офіцера Сєрова багато серйозних і небезпечних операцій. Зокрема їм довелося супроводжувати радянську колону в 400 одиниць техніки через небезпечну дорогу в районі Фейзабату. Це був дійсно подвиг солдатів проїхати географічно складною дорогою, де в поворот ледве вписувався автомобіль, а гусеничну техніку доводилося в кілька заходів проводити на повороті. За два роки і десять місяців багато чого довелося пережити Дмитрові. Окрім бойових завдань, змушений був пройти через несправедливості військового начальства. Але не міг Дмитро з цим миритися, тому часто доводилося платити за справедливість... Уявіть, лейтенанта Сєрова вже більше року як мали відправити з Афганістану, але насправді він ще фізично був у афганському пеклі, а за документами його там вже не було. І він розповів високопосадовцю, якому це не сподобалося, за що довелося платити черговим званням. Море люті генерал вилив на голову молодого офіцера, але тому не було чого боятися, не міг він змовчати, бо не було куди подіти загострене почуття справедливості. Та попри все генерал запросив відділ кадрів, у паперах значилося, що лейтенент Сєров і підполковник Сілков вже рік Дмитро Сєровяк знаходяться в Білоруському військовому окрузі. За таку халатність винних позбавили генеральських погонів та нагород. Дехто пішов під трибунал, хтось застрелився... 

Слава про принциповість офіцера дотягнулася аж до АТО. У той час, коли паркетні офіцери, помахавши хвостом на якомусь віддаленому блокпості, отримували чергові високі звання, він, неслухняний капітан, білорус за національністю, продовжував виконувати свій чоловічий, офіцерський обов’язок, захищаючи суверенність України. І син його Віталій, який служив у Хмельницькому спецпідрозділі «Богдан», разом зі своїми колегами перебував в АТО. Батько, коли дізнався, що син там теж, вирішив іти на схід. Дружина побачила, що Дмитро проводить ревізію, як у військових кажуть «тривожного чемодана», запитала: «Ти куди?» і у відповідь отримала: «Туди, де наш син, та й людські діти». Зрозуміло, що солдат, онук солдата та батько солдата не міг вчини по іншому, бо ж є таке чоловіче плем’я - солдати.

Дід Дмитра Валентиновича - кадровий офіцер, племінник солдата, «охрещеного» під Сталінградом, який дійшов до рейстагу, ніколи б не дозволив собі відсиджуватися в затишному місці. Його дід пройшов Першу світову, фінську, партизанив у легендарній Бобруйській бригаді і загинув, коли звільняв Білорусію від окупантів.
Хто коли би міг подумати, що поколінню онука та правнука доведеться пройти через війну. Чорна біда накрила домівки українських родин, коли почали мобілізовувати синів, братів, чоловіків на бійню - брат із братом. А ти маєш зберегти життя солдатів, мами яких свято вірять, що ти командир і не помилишся. І це найважчий тягар, бо ти тут поруч із ними й дивишся їм в очі щодня. Помилку можуть дозволити державні мужі й зокрема, вище військове командування. Вони це можуть, а він просто не має права. За ним люди, які сподіваються на порятунок і безоглядно вірять батькові-командиру, який знає, що слід робити, коли беззупинно луплять смертоносні «Гради», а вороже кільце невблаганно звужується. Так було, коли виходили з дебальцевського котла і потрібно було застосувати вовчу чуйку. Тоді й приклеївся до нього позивний «Вовк». 

Коли на тебе сподівалися, що ти не помилишся в розрахунках, щоб над прірвою провести караван без втрат, бо на нього чекають як на порятунок. І щоразу він це робить, незважаючи на нагороди і звання.
Не може вічний капітан Сєров змиритися із тим, що як і раніше, так і тепер все продається. Там, в Афгані, за 5-6 тисяч рублів можна було відкупитися від служби й повернутися додому неушкодженим, але зі статусом учасника бойових дій. Нині теж можна відкупитися від служіння державі й купити статус. А потім тих скалічених будуть шпиняти, відбирати їхні, омиті кров’ю статуси, якщо доживуть. А як доживуть, то настане час і якийсь посадовець скаже: «Грошей немає, і я вас туди не посилав»...

Для одних захист своєї домівки справа честі, для інших їхня життєдіяльність - бізнес. Отже, що на афганській війні, що в АТО одні не жаліють живота свого, інші - наживаються.
Та попри все, Дмитро Сєров чітко знає, що його місце на передовій. І вже коли він відбув немалий термін на війнах, все одно він там не думками, а справжніми справами. Він є членом ГО «Істина добра», і ніхто краще як він не знає, що потрібно там на лінії зіткнення, тому зайнявся волонтерською діяльністю. Зі своїми соратниками днями він відправляється в зону АТО з допомогою.

А ще хоче, щоб якомога швидше це скінчилося, щоб був мир в Україні і щоб вона квітла, підростали діти і онуки, щоб здоровими і щасливими були, бо він для цього доклав максимум зусиль. І робив це не через нагороди, статуси, звання, бо так серце веліло.

Теги: Дмитро Сєров, військові, зона АТО

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Інше

Качественные подставки для косметики из пластика. Смотреть в каталоге.
http://promplastic.com/content/29-podstavka-dlya-kosmetiki




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.