Перейти на мобільну версію сайту


05.05.2017

ЯК ІСТОРІЮ ЗНАЄМ, ТАК І ВЕЛИЧАЄМ

перемогаФото з сімейного архіву екс-голови ради ветеранів міста, Почесного ветерана Другої світової війни, Почесного ветерана 4 Гв. ТА, Почесного громадянина міста Кам’янця-Подільського, Почесного голови міської ради ветеранів, Збройних сил і праці, учасника бойових дій, жертви нацистських переслідувань, полковника у відставці Василя Андрєєва, якому 8 травня виповнюється 92 роки!

Війна — це завжди трагедія для обидвох сторін. Але чи є в ній альтернатива? Так є - це Перемога! Минає 72 роки від незабутнього травня 1945 року. Можна, на перший погляд, стверджувати, що вже все начебто сказано, вивчено, доведено. Опубліковані тисячі нових документів, які допомагають нам по-новому оцінити періоди окупації України, охарактеризувати величезний подвиг захисників і визволителів Вітчизни, дослідити білі плями історичних подій. Але до сьогодні існують почасти полярні позиції щодо подій Другої світової війни, позиції тих, хто брали участь у бойових діях, але воювали з боку тієї чи іншої сторони, тих, хто пережили окупацію, хто сьогодні при владі чи в громадських об’єднаннях. Кожна позиція і кожна свідомість унікальні.

Власне війна показала, що кожне життя безцінне і вбивство людьми один одного ніколи не може бути виправдане. Один філософ сказав: «Смерть мільйонів - це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйону - трагедія». Але пам’ять про ту трагедію повинна жити вічно. Національна пам’ять має бути надзвичайно стабільною - вона практично не повинна залежати від того, яка політична сила приходить до влади. Залишатися актуальною може лише різниця в сприйнятті та переживанні безпосередніх учасників війни та їхніх нащадків, що з того чи іншого боку (радянської влади, УПА тощо) сприймали військові події. Тож, аналізуючи національну пам’ять народу про Другу світову війну, варто згадувати й жахливі події невеликих населених пунктів.

Почну з особистого... Моя родина, як і десятки інших із села Вітківці, досі шукає інформацію про своїх родичів, безвісти зниклих у цій війні. Вони були солдатами радянської армії і бачили війну не в генеральські біноклі чи за столами політиків, вони були воїнами на полі бою. Проаналізувавши сумні статистичні дані списку втрат лише по одному маленькому селу з 22 червня 1941 р. до 9 травня 1945 р., варто задуматися над тим, що в списках безвісти зниклих 21 особа. Насторожує той факт, що в перший день війни пропало четверо захисників. У 1945 році війна йшла вже за межами СРСР, а списки зниклих доповнили ще троє солдат. Чотирьом наймолодшим із них було 19 років, а найстаршому - 42. Військове звання старший сержант мав лише один воїн, решта - рядові: стрілки, кавалеристи, кулеметники, снайпер, моряк, командир будівельного загону, водії. Виникає питання: чи варта ця статистика нашої національної пам’яті?

Спілкуючись із кам’янчанами на тему війни, часто чую думки, які вони закидають у суспільство про те, що час Вічного вогню та пам’яток війни відійшов у минуле в зв’язку з світоглядними змінами у свідомості українського суспільства та змінами в українському законодавстві. Зауважують, що написи на меморіальних дошках, пов’язаних із роками Другої світової війни, є амбівалентними, а для вшанування і поминання жертв війни доречним є використання вогню поминальних свічок і лампадок, адже за християнською теологією Вічний вогонь асоціюється з вогнем, який пече грішників, тобто це вогонь пекельний. 

Неоднозначне ставлення наших земляків і до пам’ятника у сквері Танкістів. Не лише на кухні ведуть розмову про його доречність чи ні до міських ландшафтів.

Нарікають на те, що величний пам’ятник танку Т-34, що височіє на постаменті, символізує мілітарне упокорення українського народу і аж ніяк не визволення. Не беруся давати оцінку нашій історії, але нагадаю, що ця історична пам'ятка спонукає нас пам’ятати про певних осіб та події.

А чи багато молоді, та й не лише знає про той танк, що височить на постаменті у сквері? 16 січня 1946 р. виконком міської ради депутатів трудящих з метою увічнення пам’яті гвардійців-танкістів під командуванням генерал-полковника Д.Лелюшенка, що полягли смертю хоробрих у боротьбі за звільнення Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських окупантів у березні 1944 р., вирішив спорудити пам’ятник. Танк кам’янчанам подарував маршал Радянського Союзу Іван Конєв. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 9 травня 1947 р. У сквері також є могила невідомого солдата, викладена гранітними плитами, а в центрі з 1974 року з п’ятикутної латунної зірки жевріє в урочисті дні Вічний вогонь.

Власне, чи потрібно розцінювати цей пам’ятник як пропаганду? Якщо ця конструкція викликає певні емоції чи запитання щодо збереження чи демонтажу символу «тоталітарної системи», «імплементанта радянської комуністичної окупації», то їх, мабуть, варто вирішувати на громадських обговореннях з обов’язковим врахуванням думок ветеранських організацій. Слід пам’ятати, що цей танк знаходиться на обліку як пам’ятка історії, і тому сьогодні підпадає під норми закону про охорону культурної спадщини.

Досить делікатним останнім часом є і питання про значення термінів та понять, що стосуються «визволення» Кам’янця чи «вигнання» німецьких загарбників з міста та України. Посилаючись на Указ Президента України №836 від 20.10.2009 р., 28 жовтня – День визволення України від німецько-фашистських загарбників, який було встановлено з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні. Роз’яснення трактувань двох понять очевидне. Ми з гордістю даємо також інше трактування подіям не лише визволення України, а й інших держав. Візьмемо, до прикладу, таку історичну довідку: «Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом із Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-ий Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході».

Яскравою репрезентацією нашої історичної, національної пам’яті є саме слово Перемога, яка символізує тріумф справедливості, залишається невичерпним джерелом патріотизму та великої віри у свої сили. Честь і шана солдатам Перемоги! Слава Україні! 

МОНОЛОГ ТАНКА
Я – танк. Звичайний танк.
Я зроблений з міцної сталі.
Пройшов війну і пекла жах,
І, як живий, стою на п’єдесталі.

Я – образ перемоги і війни.
Я втілення пошани і відваги,
Моїх братів – захисників землі,
Яким бої давали лиш наснаги.

Я від Уралу німців гнав.
Я штурмом брав Берлін і Прагу,
Щоб люди в мирі всі жили
Щоб ветеран відчув повагу.

Щоб ранок починався з солов’я,
Щоб діти в щасті виростали.
Во ім’я миру і добра
Я мов солдат, стою на п’єдесталі.

Я вірю в те, що простою роки,
У вічність проведу останнього солдата,
А далі… місцем поступлюся тим,
кого в АТО торкнулась рука ката.

Я вдячний всім, хто свято береже
Трагічні сторінки своєї Батьківщини,
І до підніжжя квіти приносив,
І приклонявся подвигу Людини.

Людмила ВОРОНЮК.





Теги: День Перемоги, спогади

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:






  1. ВИБОРИ 29 ЖОВТНЯ 2017 РОКУ
    17.10.2017 15:50:00 - 26.10.2017 15:50:00
    Голосів: 3
    1. 29 жовтня відбудуться перші місцеві вибори Слобідко-Кульчиєвецької об’єднаної територіальної громади.
      На посаду сільського голови балотуються п’ятеро кандидатів. За кого б ви віддали голос, якщо би голосували?
      Ігор Гай (Аграрна партія України)
       2 (67%)
       
      Не підтримую жодного з кандидатів.
       1 (33%)
       
      Олег Стебницький (ВО "Свобода).
       0 (0%)
       
      Руслан Нестеров (БПП "Солідарність")
       0 (0%)
       
      Руслан Мельник (ВО "Батьківщина)
       0 (0%)
       
      Михайло Мікшанський (самовисування)
       0 (0%)
       




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.