Мандруємо далі Дністром. Початок можна почитати ТУТ і ТУТ

Ми вже розповіли вам про села Жванецької та Слобідсько-Кульчиєвецької ОТГ, які оминає Дністер. Настала черга Китайгородської громади, де річкою можна помилуватися аж у чотирьох населених пунктах. І щоразу це будуть просто неймовірні краєвиди.

У Демшині можна не тільки побачити як "йде лозня" (саме так у селі називають процес виготовлення сухофруктів), а й помилуватися неймовірними дністровськими краєвидами. 

Річка тут протікає півмісяцем молодиком, омиваючи заказник «Чапля», який займає площу 177 га. Назва заповідної території не випадкова, адже тут дійсно було багато сірих чапель. У заказнику, який знаходиться під юриздикцією НПП «Подільські товтри», ростуть дуби і берека. Тут одне із небагатьох місць поширення релікта осоки білої.

Демшин неймовірно мальовниче й приємне для відпочинку село, але разом із цим, тут немає і натяку на розвиток зеленого туризму. Якщо хочете зупинитися на ніч у цьому регіоні, налаштовуйтеся, що апартаметами для вас стане спальник у наметі, який ви завбачливо прихопите з собою. Комфортні умови можливі лише, якщо ви приїдете до когось із місцевих у гості.

Така ж ситуація із комфортом та зеленим туризмом у сусідньому селі Субіч. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри» і має ще одну природоохоронну пам’ятку місцевого значення - це Наддністрянський заказник. Тут зростає лісовий масив із грабово-дубовими насадженнями. У трав'яному покриві - рослини, занесені до Червоної книги України: цибуля подільська, сон великий, сон чорніючий тощо. 

Можливо, населений пункт не став би таким відомим, якби тут не знаходилися залишки печерного монастиря. Як розповідають місцеві, монахи спочатку заснували монастир у Субічі, а вже згодом - у Бакоті. Сьогодні Субіч вважають «молодшим братом» Бакотського печерного монастиря. Субічський створений в XVI-XVIII ст., від нього залишилося кілька печер-келій над Дністром із заглибленням для ікон. Дві з келій завішані килимками, рушничками та іконами. Аби потрапити в монастир, чи точніше до його залишків, треба йти крутою стежкою. Дороговказів туди немає, тож шукайте місцевих, які зголосяться вас провести. 

Субіч легко впізнати по капличці, збудованій майже над самісінькою кручею. Із висоти пташиного польоту чи сусіднього берега вона, наче крихітна перлинка прикрашає грізну Дністровську скелю. Одразу за нею - скеля, яка нагадує скам’янілу голову гігантського ящура. Якщо не боїтеся висоти, маєте обов’язково потрапити на верхувку - звідти вся велич могутнього Дністра як на долоні. 

У Рогізні Дністер робить черговий вихиляс, за яким приймає в свої обійми чергову річку-донора. Цього разу це Студениця. Якщо стояти на скелястих рогізнянських берегах (але це треба знати, де їх знайти) і вдивлятися в далечінь, то можна уявити, як колись по сусідству жило нині затоплене містечко Студениця. Воно, до речі, знаходилося між нинішньою Рогізною та Колодіївкою, де однією супутницею Дністра в Китайгородській ОТГ.

У Рогізні є й пологі дністровські береги, де можна і відпочити, і насолодитися дністровським потоками, а ще - поласувати смачними фруктами, адже село здавна відоме не лише садівництвом, а й лознярством. Тут чи не в кожному господарстві займаються вирощуванням слив та яблук, з яких потім роблять сушеню.

Колодіївка - райське місце для дністровського відпочинку. Тут є умови для любителів цивілізації, для самітників і любителів риболовлі. Звідси можна побачити скелю й залишки Бакотського печерного монастиря. Колодіївку разом із сусідньою Каштанівкою гойдають плеса Бакотської затоки.

Колодіївка відома в туристичних колах завдяки відпочинковому комплексу "Теремки".

А ще тут є долина Крутий Батіжок, гора-останець "Бабин писок", а навпроти неї - гора Теремець з аркою, карстовим містком та печерою. І на Бабиному писку є декілька невеликих гротів. Колодіївка цілком заслужено могла би бути ще однією перлиною Кам'янеччини, якби не жахливі дороги, які до неї ведуть.