Перейти на мобільну версію сайту


22.04.2016

УСІ ЗАНАЧКИ - В ЗЕМЛІ

Китайгородська громада добре знає місцевого аграрія, директора ПП «Мрія-2010» Анатолія Яковенчука - він і допоможе, й порадить, для кожного добре слово знайде. Оптиміст по життю, з відмінним почуттям гумору, Анатолій Миколайович може годинами пропадати на полі й дивитися як сходить урожай.

Дбайливий господар, люблячий син, чоловік та батько, надійний товариш, 21 квітня він відсвяткував 45-річчя. Із яким результатом прийшов до цієї дати, та які плани має у сьогоднішньому інтерв’ю з ювіляром.
Анатолія Яковенчука ми застали на господарстві разом із сім’єю, дружиною Оксаною та донькою Марією. Поки тато оглядав поля, дівчата здійснили кількакілометрову прогулянку Китайгородською долиною.

- Анатоліє Миколайовичу, як прийшли до сільського господарства?

- Батьки мої все життя пропрацювали в місцевому колгоспі: мама - бухгалтером, батько - трактористом. Я також Анатолій Яковенчукпланував податися в сільське господарство, після 9 класу навіть подав документи в радгосп-технікум на агронома, але іспити не склав, тож повернувся до школи.
Після 10 класу мама переконала мене вступати в педуніверситет. Каже: «Йди, Толю, на вчителя, будеш ходити в костюмі» (Сміється). Я й пішов, закінчив факультет фізичної культури Кам’янець-Подільського педуніверситету.

- Довго торували педагогічну ниву?

- Вісім років. Після інституту рік пропрацював у Збручанській школі, бо в Китайгородській не було місця. Потім перевівся у Вихватновецьку школу. Вчительський хліб тоді був не з легких, зарплати на життя не вистачало, тож у вільний час почав займатися металобрухтом.

- Коли ж з’явилося бажання займатися сільським господарством?

- Кожного дня ходив до Вихватнівецької школи, дивився як тут, на цих полях, ростуть бур’яни, і все в мені колотилося. У Анатолій Яковенчукбур’янах стояли паї батьків, односельчан... Як на таке спокійно дивитися?
Любов до землі перемогла вчителя за професією і бізнесмена за необхідністю. У 2004 році забрав свої і батьківські паї, взяв ще дозвіл на використання 14 га земель запасу сільскої ради і так на перших 20 гектарах самотужки зорав і засіяв поле. Вчителювання відійшло на другий план: вдень займався бізнесом, а ввечері приїжджав з Кам’янця, сідав за кермо трактора й виїжджав на поле.

На другий рік я вже обробляв 60 гектарів, люди спостерігали за моєю роботою й потрохи почали віддавати в оренду свої паї.

- Анатоліє Миколайовичу, розділяєте роботу на чоловічу й жіночу?

- Якщо на підприємстві, то так, а якщо вдома - то, напевне, нема такої роботи, яку би не міг зробити. Як у тій пісні: «Папа может все, что угодно...». Роботи не боюся: може, й очам страшно, а руки роблять.

- У автопарку Вашого підприємства чимало техніки - трактори, сівалки, вантажівки, навіть комбайн іноземного виробництва. З усією справляєтесь у плані кермування?

- Аякже, не вмію їздити на тій техніці, якої не мав, наприклад, літаком не керував.

- Після робочих буднів якому відпочинку надаєте перевагу?

- Наша сім’я за активний відпочинок. Тільки не місто, найкраще - ліс, річка, природа. У міжсезоння, коли можна вкраяти Анатолій Яковенчукшматок вільного від роботи часу, їдемо на море.

- Де почуваєте себе максимально комфортно?

- На роботі, в полі і вдома.

- Спортом займаєтесь? Якому виду надаєте перевагу?

- Кожного ранку в нас пробіжка в парку, але коли посівна чи жнива, то такий графік відходить на другий план. А взагалі полюбляю пограти в волейбол, футбол, настільний теніс - головне - рухатися. Допомагаю місцевій футбольній команді «Мрія», яку грає в чемпіонаті району з футболу. Разом із товаришами та дружиною Оксаною моржуємо в Сурженцях.

- Що найбільше цінуєте в людях?

- Порядність - це, на мою думку, головне. Не люблю, коли брешуть і в кишеню лізуть, так і кажу, коли приймаю людей на роботу.

- Що для Вас справжня дружба?

- Дружба - це коли можуть порадіти за твої успіхи. Не поспівчувати негараздам, ні, це дуже просто, навпаки, коли ти Анатолій Яковенчукчогось досягаєш у житті, бачиш, як до цього ставляться люди. Справжні друзі розділяють з тобою цей успіх і не заздрять.

- Діти не планують займатися сільським господарством?

- Старший син Микола навчається на юриста, а Марія ще школярка. Як мають час, бувають на господарстві. Доньці взагалі все цікаво. Як матимуть бажання займатися сільським господарством, буду тільки щасливий, що зможу передати свою справу у спадок.

- Якщо би мали велику суму грошей, на що би її витратили?

- На трактор, комбайн і на мене, - не розгубившись, випалює донька Марія.

- Дитина знає, що каже, - сміється Анатолій Миколайович. - Є в цьому доля правди. Як маю гроші, вкладаю в підприємство і сімейний відпочинок.

- У нас був такий випадок, - долучається до розмови дружина Оксана, телефонує Маруся й каже: «Мамо, мені треба гроші, а тато сказав, що всі гроші в землі. Я шукала, не знайшла. Це як розуміти?». Дитина шукала, думала, може в горщиках із вазонами. Я відповідаю: «Доню, це тато мав на увазі, що всі гроші вкладає у землю, це в переносному значення». З тієї пори, Марія постійно каже: «У нашого тата всі заначки в землі».

- Анатоліє Миколайовичу, дружина на кухні можете допомогти?

- Без проблем, колись у піонертаборі готував їжу для 60 дітей. Найкраще виходить плов та салати.

- Найкращий подарунок на День народження - це...

- Мир і спокій. Щоб рідні були живі й здорові, добрий родив урожай, а колеги розуміли.

Теги: Анатолій Яковенчук, ПП "Мрія-2010"

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.