Перейти на мобільну версію сайту


30.03.2018

У БУРХЛИВОМУ ВИРІ НЕСТРИМНОГО ЖИТТЯ

ТихолізДосить відома в нашому місті Аліса Тихоліз відсвяткувала свій славний ювілей. Її знають як ділового, енергійного, мудрого і працьовитого очільника міської профспілки працівників культури, інтелігентну, справедливу, вродливу, відверту і цікаву людину. Справді, як вважає директор центральної бібліотеки Людмила Геплюк, Аліса Борисівна – людина з великої літери.

– Алісо Борисівно, розкажіть, будь-ласка, про своє родинне коріння.

– Я – корінна подолянка. Мій рід був цікавий і працьовитий. Батько із сім’ї Радзимирських, мати – Зарицьких. Вони були вправними господарями, активно займалися городництвом та садівництвом. Ще й досі плодоносять дерева, посаджені дідом та батьком, вздовж дороги на Суржу. А в жахливі 30-ті роки все те, що було створено роками, працею і розумом рідних, втратили.

– Усе Ваше життя пов’язане з чудодійним світом культури. Як Ви потрапили в цю захопливу, цікаву і тонку сферу?

– У повоєнні роки моя сім’я проживала по сусідству з військовою частиною, де мені доводилося слухати пісенний спів. Батьки приводили мене до Будинку офіцерів на різні мистецькі заходи: з цікавістю слухала пісні, звертала увагу на манеру поведінки виступаючих на сцені, придивлялася до їхнього одягу. Мене тягнуло до сцени, пісні, танцю, вишуканого слова.

Хоч особисто я не володію талантом співака, танцюриста, та все ж вирішила стати поруч з людьми у сфері культури, підтримувати, допомагати. Мені хотілося, щоб наших танцюристів, співаків, читачів знали не лише на міській та обласній сценах, а й в Україні та за її межами. Прагнула сприяти розвитку талантів, всіляко їм допомагати, а наша Україна багата на яскраві та неповторні таланти. Я за фахом інженер, щоправда, навчалася і в училищі культури.

– Як Вам працювалося в Національному історико-архітектурному заповіднику?

– Роботу в НІАЗі згадую з приємністю. Було цікаво.

... Розповідає директор НІАЗу Василь Фенцур: «Аліса Тихоліз 40 років у нашому колективі. Енергійна, комунікабельна, доброзичлива, вона викликає довіру та повагу. Проявила себе і як організатор, і як виконавець. Варто сказати, що заклала фонд нашої бібліотеки. Завдяки її пошуково-збиральницькій праці бібліотека має цінні фонди рідкісної книги. Серед них: збірники енциклопедичних словників Ф.А.Брокгауза, І.А.Ефрона (1890-1907 р.р.), польська енциклопедія (1898-1903 рр.) тощо. Є твори митців та краєзнавців, які досліджували Поділля (В.Гагенмейстер, В.Гульдман, П.Батюшков, А.Крилов, Ю.Ролле, Ю.Сі­цінський, Н.Орда). А ще збирала різні речі, брала активну участь у міських заходах.

– Ви, Алісо Борисівно, відомий у місті профспілковий лідер. З 2002 р. очолюєте профспілкову організацію працівників культури міста. Як Вам працюється?

– У складі нашої профспілки нараховується 900 членів, що працюють у навчальних закладах цієї сфери (коледж культури та мистецтв, міські музична, хорова, художня школи), у восьми міських бібліотеках, міському Будинку культури, національному історико-архітектурному заповіднику, історичному музеї тощо. Міська організація об’єднує 10 профспілкових. Як бачите, досить чисельний склад. Та й роботи чимало. Хочеться, щоб і працювалось їм добре, і матеріальна база поповнювалася, і виділялися кошти на гастрольні поїздки, і яскраво засвічувались нові зірки... Цими та іншими питаннями займаюся щоденно. Постійно буваю в згаданих колективах, спілкуюся з працівниками, з’ясовую, раджу, допомагаю. А якщо і треба, то вступаю у бій. Рада від того, що вдалося, наприклад, зберегти основний склад профспілки.

... Ось що розповідають про роботу Аліси Тихоліз.

Директор міської хорової школи Іван Нетеча: «Аліса Борисівна відвідує всі мистецькі заходи, що в нас проводяться. Присутня на проведенні атестації працівників школи. Особливо приємно те, що відстояла її збереження».

Голова профспілкової організації міської хорової школи Ольга Пастух: «Аліса Тихоліз – порядна, інтелігентна і працьовита людина. Людина слова і діла. З нею легко працюється».

Очільниця міської Центральної бібліотеки Людмила Геплюк: «Профспілка працівників культури відноситься до тієї галузі, яка найменше фінансується для роботи установ та оплати працівників. Знаю Алісу Тихоліз впродовж 30-ти років, завжди відчуваю допомогу, вона готова підкласти плече будь-коли. Іншої людини з такою невсипучою енергією, нестримним оптимізмом, безкорисливістю я не знаю. Пишаюся тим, що вона є моєю старшою подругою».

– А яку громадську роботу виконуєте?

– Раніше очолювала громадську організацію «Антитяганина». Була членом ініціативної групи по проекту «Толока», заступником голови міського осередку «Союзу українок». Є членом президії профспілки працівників культури України, членом президії обласної профспілки працівників культури.

– Ваша успішна робота незаперечна. Що ж допомагає так працювати?

– Є багато чинників. Про дещо я вже сказала. Звичайно, прагну творити добро, красу, приносити людям радість. Допомагає оптимізм, гарний настрій, доброзичливий гумор, що позитивно впливають на людей. Виходячи за поріг оселі, залишаю усякі сімейні та побутові проблеми, а беру з собою усмішку, добро, щирість і прямую до людей.

... Про згадані якості говорить Ольга Пастух: «Аліса Борисівна завжди усміхнена, постійно перебуває в русі, доброзичливому гуморі. І все це передається нам».

– Мені допомагає в роботі, – говорить Аліса Тихоліз, – моя чудова сім’я, від якої я отримую заряд на весь день. І ще постійний контакт, взаємодія з колегами.

Тихоліз-2– Так, Вашою опорою, надією, прихистком є сім’я. Що б Ви хотіли сказати про родинне вогнище?

– Свого часу доля поєднала мене з Миколою Тихолізом – доброю, толерантною, чуйною і мудрою людиною. У нас у всьому взаєморозуміння, повага, гармонія, підтримка. У сім’ї панують злагода і душевна чистота. Ми не ділимо роботу на жіночу і чоловічу. Разом виховали чотирьох дітей, які отримали вищу освіту, створили гарні сім’ї та чесно працюють. Доля розкидала їх по світу, та завжди вони линуть до батьків.

... А ось думка Миколи Тихоліза про дружину:

– Аліса – моя муза. Це щастя, коли найближча людина тебе розуміє, поділяє твої погляди, підтримує, допомагає. Аліса відвідувала заходи, які я, як директор районної музичної школи та диригент муніципального оркестру, проводив. У час відпусток їздила зі мною на гастролі, навіть закордон. Допомагала в оформленні документів, доводилось їздити в посольства, закуповувала сувеніри тощо.

А ще хочеться згадати таке. У район прибула китайська делегація, що зацікавилася назвою села Китайгород. Годилося зустріти закордонних гостей виконанням муніципальним оркестром гімну їхньої держави. Однак ми не могли ніде знайти мелодію. І нам допомогла Аліса, звернувшись до китайського посла, який і вислав з Києва по факсу партитуру гімну. Я вночі розписав музику для кожного інструмента в оркестрі. А вранці нашвидку провів репетицію. І в Китайгороді того дня ми виконали китайський гімн, за що гості були дуже вдячні. До речі, наш колектив був другим в Україні, який виконав цей твір (першим – чотири рази – оркестр Міністерства оборони України). Аліса супроводжувала дружину посла, разом вони відвідали на катері з делегацією скельний монастир у Бакоті.

– Багатьом відомо, Алісо Борисівно, що Ви дуже полюбляєте кухню, досконало володієте всіма її таємницями.

– Багато чого я навчилася від бабусі, яка досить вправно готувала смачні страви. Колись вельмишановною людиною була жінка, яка вміла смачно готувати страви на весілля, хрестини тощо. Я уважно спостерігала за бабусиними «чаклуваннями» з продуктами, за всіма процесами підготовки страв. А далі старалася, фантазувала. Зрозуміла, що готувати смачні обіди потрібно з гарним настроєм, вкладати душу. Враховую смаки наших гостей. А скуштуваши страву, вони нерідко просять рецепти. 

– Окрім улюбленої праці чим ще, Алісо Борисівно, захоплюєтеся? Що викликає у Вас радість, задоволення, втіху?

– Безперечно, приносити людям радість. Люблю квіти, особливо польові, такі невибагливі, чарівні витвори рідної природи. Квіти вирощую в дворі свого помешкання. У молоді роки часто подорожувала. Залишились у згадці поїздки до Австрії, Болгарії, Польщі, Німеччини, Туреччини, Румунії, Угорщини. Побувала в багатьох містах колишнього СРСР. Досі стає моторошно від відвідин колишніх таборів у м.Перм. Приємною була зустріч з українцями, які проживають в Алма-Аті (Казахстан). До нестями залюблена в рукоділля. Так, люблю вишивати. Особливе захоплення викликає в’язання, внаслідок чого з’являються серветки, рукавички, светри, блузки, які дарую рідним. А ще народжуються скатертини, покривала. Використовую нитки всіх кольорів.

– Ви, Алісо Борисівно, щаслива людина, і все ж, що викликає у Вас відчуття тривоги, занепокоєння?

– Передусім становище в економіці, низький матеріальний рівень населення, соціальна незахищеність, масовий виїзд наших громадян за кордон, труднощі у сфері культури, події на сході країни.

– Що приємне і радісне Ви хотіли б бачити у майбутньому?

– Щоб у нашій країні запанувала злагода між людьми, у кожній сім’ї, мир у державі. Хочу бачити людей радісними, усміхненими, задоволеними. Хочеться, щоб така важлива сфера суспільства як культура розвивалася, збагачувалася, примножувалася, була захищеною. А щодо себе особисто, то як людина не хочу старіти, а як жінка – не хочу втрачати жіночність. А ще щоб Бог допоміг зберегти енергійність, оптимізм, емоційність, щирий гумор і надалі дарувати колегам, рідним, друзям радість.

– Ваша багаторічна та сумлінна праця знайшла належне поціновування?

– Маю багато нагород – від керівних органів в галузі культури, голів міста тощо. Особливо є дорогою для мене грамота ЦК профспілкових працівників культури України.

... Ось такою є Аліса Тихоліз.

Вона говорить: «Якби побачила, що розвидняється на нашій благословенній, святій, рідній землі, то була б абсолютно щасливою. Та треба сподіватися, чесно працювати та творити добро. Серцем торкнися чужої біди – пожалій, зрозумій і лиш потім суди! Я дуже люблю вислів: «Поки життя – живімо!»

Анатолій ГАВРИЩУК.


Теги: ювіляри, Аліса Тихоліз

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Інше

ТОВ  "Проттех" пропонує виготовлення мобільних швидкозбірних конструкцій на каркасній металевій основі. Мало того, що це найдешевший спосіб зведення об'ємних приміщень (до 2000 кв. м), це ще і можливість значно економити на електроенергії.
Ми пропонуємо:
Виготовлення конструкцій з металу:
    • Швидко збірні конструкції різноманітного призначення (ангари, склади, автомийки, СТО)      
    •...




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.