Перейти на мобільну версію сайту


08.11.2013

«СОВЄЦЬКА МІЛІЦІЯ. НОСТАЛЬЖІ...»

Відверто, професія міліціонера, як і журналіста = це не покликання, це діагноз. Ступивши на одну чи другу стежину за покликом серця, ти вже ніколи з неї не зійдеш.
Так трапилося, що доля зводила мене з багатьма цікавими людьми однієї професії та колегами = з моєї. І одних, і других об’єднує просте слово «сищики». На жаль, як не прикро констатувати, та жезіцький.jpgсьогодні що одних, що інших залишилось зовсім мало.
«Не та нині міліція, ой не та...», = останнім часом частенько доводиться чути цю фразу. Що ж трапилось із нею? Ми не будемо з’ясовувати, адже це тема не цієї статті (матеріал в процесі), сьогодні «Таблоїд» порине в ностальгію й напередодні Дня ветерана ОВС, що святкується 10 листопада, згадає минуле, прості та героїчні міліцейські будні...

... «Невисокого зросту, сивочолий, жвавий чоловік крокує кам’янецькими вулицями. Час від часу зупиняється, щоби з кимось привітатися чи поговорити. В нього й досі немає мобільного телефону, проте він завжди в курсі всіх подій, що відбуваються в місті. Його називають легендою карного розшуку, оперативником від Бога, бо й справді має талант до розкриття злочинів», = так починалась моя стаття про Йосипа Жезіцького майже три роки тому напередодні його 70-літнього ювілею. З того часу, на щастя, нічого не змінилося!
Йосип Іванович і досі в строю, він горить роботою, до його порад прислухаються молоді й уже з 5.jpgдосвідом міліціянти. Він далеко не остання людина в цьому місті, та жодного разу, ні словом, ні натяком він цього не показав.
Свого часу Йосип Жезіцький страшенно мріяв про вищу освіту, замість цього на засіданні партбюро райвідділу міліції його рекомендували на посаду опера карного розшуку. Начальник райвідділу казав тоді: «Товариші, ми добре знаємо Йосипа, він працює начальником інспекції, але ми його не можемо відпустити на навчання, бо він розкриває злочини!». І справді, 1.jpgЖезіцький розкривав злочини кількарічної давнини, мав чуття до цього неймовірне...
Протягом 10 років він був незмінним керманичем міськвідділу міліції.
Разом із Йосипом Івановичем у вищій школі міліції навчався колишній начальник райвідділу міліції Олег Янковський.
Полковник міліції у відставці, він не лише очолював районний відділок міліції, а й стояв біля витоку Кам’янець-Подільського відділу УБОЗ. Разом із нині, на жаль, покійним Олексієм Тівановим вони, без перебільшення були грозою бандитів. Колектив убозівців був сильним, кожен зі співробітників був на своєму місці. Скільки справ було, що сьогодні можна написати не одну книгу!
Родом із УБОЗу нині підполковник у відставці Євген Слабунов. Колишнього начальника Кам’янець-Подільського відділу УБОЗ 2.jpgпо праву можна вважати одним із «довгожителів» УБОЗу, адже він віддав цій службі понад 8 років.  Свого часу він чотири рази писав рапорт на переведення в УБОЗ, а коли отримав «добро» від керівництва, то довелось поміняти посаду начальника ВДСБЕЗ на простого опера.
Був і убозівцем Микола Жоган. Деякий час Микола В’ячеславович очолював райвідділ міліції. Про тодішню службу згадує із ностальгією в голосі. Що й казати, колишня міліція мала не тільки гарну матеріально-технічну базу (на території відділку була власна автозаправка!), а й користувалася повагою серед людей.
= Я сьогодні йду містом і очі не ховаю, = каже Микола В’ячеславович. = У нас були гарні кадри, вислів «кадри вирішують все» діяв насправді.
= У нас у карному розшуку працювало декiлька поколiнь, = додає колишній начальник карного розшуку міськвідділу міліції та начальник ЛВМ на станції Кам’янець-Подільський Валерій 44654654.jpgСмицький. = Старшi = навченi досвiдом, їхнi послiдовники = хто вже вмiв i досить багато знав, та молодь, якiй було в кого вчитися, i вона мала гiдних наставникiв. Нинi ж жовторотi хлопчаки приходять на роботу i починають експериментувати, бо їх нiкому навчити, як працювати. У міськвідділ я прийшов 1980 року, частину життя віддав карному розшуку. Є що згадати...
Що й казати, а в міліцейській службі без ризиків не буває. Це не та професія, де можна працювати з 9-ої ранку до 6-ої вечора, з перервою на обід, при цьому нікуди не поспішати й встигати інколи скаржитися на життя.
Справжній міліціонер завжди у русі, його знають всі в окрузі, і він знає кожну собаку.
= У нас не було жодного нерозкритого вбивства, = пригадує Олександр Остафійчук, який прийшов у міліцію в 1981 році. Починав з помічника оперативного чергового, працював опером, а згодом начальником карного розшуку. З ОВС звільнився у званні підполковника, згодом впродовж двох років очолював міськрайонне управління юстиції.
Сан Санича, усі знають як Пончика. «Будеш писати за мене, як за Пончика? = перепитує він під час слабунов.jpgрозмови. = Ачо, пиши, пам’ятаю, прийшла у відділок жіночка, й каже: «Товаришу Пончику, я до вас», = сміється. І довго не думаючи, сипле жартами зі своїх міліцейських буднів.
Радянським міліціонером був і нинішній міський голова Михайло Сімашкевич. Лави правоохоронців Михайло Євстафійович поповнив у 1986 році, до Кам’янця перевівся із Волочиська. Кілька років працював начальником карного розшуку райвідділу міліції.
= Час був такий, що... = Михайло Сімашкевич так і не може підібрати влучного слова. = Одного дня виходжу, а під машиною граната. Хтось чеку вирвав, а вона під автівкою не розірвалася...
Або летимо на виклик серед ночі, по кишенях = табельне вдома під подушкою забув (спав зі зброєю, аякже, скільки погроз і чого лишень не було), то добре, що дівчинка в сім’ї, пістолета в руках покрутила і назад під подушку сховала. А якби хлопчик?..
Є що згадати, і головне = не соромно.
.... 10 листопада за святковим столом, як і завжди, зберуться ветерани. Будуть згадувати молодість, бойових побратимів, які пішли у вічність, і міліцейські будні, котрі нині більше схожі на ностальгію, аніж реальність...

Теги: Йосип Жезіцький, Михайло Сімашкевич, Олександр Остафійчук, Валерій Смицький, Микола Жоган, Євген Слабунов, Олег Янковський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.