Перейти на мобільну версію сайту


20.07.2018

ПРО ГОРАЇВКУ – НА УВЕСЬ СВІТ

Анатолій БабійчукГораївка – село, яких в Україні тисячі. Але для фотографа Анатолія Бабійчука воно має свій образ, котрий він закарбував на світлинах. Роботи Бабійчука привернули увагу австрійського видавництва «Fotohof edition», що й видало фотокнигу «Horaivka». «Він зробив портрет Гораївки, показав сільські життєві реалії України. Він робить добротну сучасну фотографію», – пише німецьке видання DW.

Із фотографом журналістам «КЛЮЧА» вдалося поспілкуватися під час його цьогорічної поїздки до Гораївки.

Анатолій Бабійчук народився 8 липня 1975 року в смт Соснівка Львівської області. Проживав і навчався у м.Червоноград. Згодом вступив на економічний факультет Київського національного унівеситету ім.Шевченка. Був на практиці в Німеччині, а у 1998 році продовжив навчання у Віденському економічному університеті.

– Відень – місто, яке надзвичайно важко покидати, адже воно дуже комфортне й зручне для життя – каже Анатолій. – У 2006 році вступив у Віденську академію мистецтв на відділення «Фотографії та образотворчого мистецтва». Я давно мріяв про навчання у такому нав­чальному закладі. У 2007 році у Відні познайомився з майбутньою дружиною Олесею.

Гораївка у фотокнизіАнатолій розповідає: Починаючи з 2009 року, я щоліта проводжу в Гораївці один-два тижні. Завдяки тому, що моя дружина родом з Гораївки, я швидко познайомився з життям цього села та його мешканцями. Я брав камеру і штатив та йшов у село. Знайомився, спілкувався з людьми, переважно так, наче ми були близькими друзями, навіть родичами. Я питав їх, чи не хотіли б вони, щоб я зробив їм портретну фотографію. Переважна більшість людей погоджувалися й охоче розповідали про себе і село. Я почав занотовувати ці життєписи і швидко зрозумів, що без них книга буде неповною. Здійснюючи цей проект, я не шукав сенсації, а на прикладі Гораївки вивчав минуле і теперішнє краю, в якому я народився і виріс. Я щиро дякую мешканцям села Гораївка за їхню активну участь, без якої реалізація цього проекту була би неможливою. 

– Узагалі, як обирали сюжети для майбутніх фотознімків? Це мало бути щось конкретне – портрет, пейзаж чи все виходило спонтанно?

Мене завжди цікавили люди. Пейзажна фотографія це останнє, що я роблю. Коли побачив, що починає вимальовуватися більш-менш повна картина села, почав дивитися, кого й чого не вистачає. Зрештою дійшло до того, що всі інституції села та їх працівники були сфотографовані. Також побував у Староушицькій селищній раді, до складу якої входить село Гораївка. Фотографував колишнього селищного голову, секретаря, адмінприміщення. До слова, вони позитивно сприйняли ідею, що я роблю фотопроект про Гораївку. Історію села та регіону вивчав з розповідей мешканців села та джерел, які знайшов у сільській та районній бібліотеках, архівах селищної ради та району.

в Музеї мистецтва– Скільки часу пішло на те, аби деталізувати населений пункт і закарбувати його у фотографіях?

– З 2009 року і аж до 2017-го. Вважайте, 8 років. За цей час було зроблено майже півтисячі світлин. Враховуючи той факт, що фотографував я за допомогою середньо-форматної камери на фотоплівку розміром 60х70мм, то це багато світлин. Ця фототехніка вимагає більш виваженого підходу до вибору сюжету тощо.

– Появі фотокниги передувала фотовиставка, яка в рамках «Європейського місяця фотографії», що проходив в 2016 році у Відні (Австрія), відкрила світу невеличке село на Кам'янеччині. Як відбирали роботи для виставки і які з них увійшли до книги?

– Роботи на виставку вибирав, орієнтуючись на власний смак. На розсуд європейського глядача було представлено 60 робіт. До фотокниги увійшло 95 світлин, які ми обирали разом із видавництвом «Fotohof edition», що взялося за втілення цього проекту.

Поява книги також не відбулася миттєво – це був тривалий процес. Над фотокнигою «Horaivka» розпочали роботу з 2014 року, з пошуку фінансування. Друк такої книги коштує 10 тисяч євро. Сума досить серйозна. Ми почали шукати спонсорів. Підтримати ідею відгукнулося чимало людей – допомогу надали австрійський уряд, зокрема Міністерство культури, магістрат Відня, об'єднання австрійських художників. Надзвичайно вдячний всім донорам, що фотокнига про Гораївку накладом у 800 примірників побачила світ. До речі, нещодавно у травні представники видавництва під час робочої поїздки до Америки побачили нашу книгу у Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорку (на фото ліворуч). Це неабияке визнання, уявіть собі, скільки книг та фотокниг видається щомісяця у світі.

Таїсія ВасилишинаНаразі книга «Horaivka» продається в Європі та Америці. Її вартість 33 євро. В Україні фотокнигу можна придбати тільки через автора.

– Чи бачили гораївчани фотокнигу про себе?

– Поки що ні, але планую провести презентацію. Якщо все вдасться, то це відбудеться під час свята в Бакоті.

– Чи не хотіли б розширити географію і зробити фотопроект іншого села чи рідного міста?

– Важко сказати. У Гораївці я міг ближче спілкуватися з людьми завдяки тому, що вони знають Олесю, її родину. Відповідно гораївчани ставилися до мого проекту тепло і відкрито. Мені не потрібно було довго пояснювати, хто я і для чого це все роблю. Людям було цікаво, і мені також. Вкрай рідко хто відмовлявся фотографуватися.

Людмила БонгарЗвичайно, у рідному Червонограді, дізнавшись про вихід книги, висловлювали пропозиції, що такий проект потрібно зробити і в місті. Але зробити портрет 100-тисячного Червонограда значно складніше, ніж маленького села Гораївка. До речі, мав можливість побувати в Америці, в Нью-Йорку. Там знайомився з життям українців, зокрема галичан. Свого часу багато галичан виїхало до Америки в пошуках кращої долі.

У Нью-Йорку є український район під назвою Мала Україна або українське село, де мешкають тисячі українців ще з початку ХХ століття. Тож у Нью-Йорку я продовжив вивчати українське село, на прикладі найбільшого міста Америки.

Узагалі, коли приїхав до Америки, була божевільна ідея зробити книжку про Нью-Йорк. Але дуже швидко зрозумів, що це нереально зробити за кілька місяців. Тож звузив фокус до української діаспори Нью-Йорка.

Дитсадочок РосинкаЄ задум і надалі тримати український напрямок. Цікаво знайомитися з життям людей. Нью-Йорк – місто, в якому живуть всі нації, але, враховуючи своє коріння, мені найпростіше було спілкуватися з українцями.

Цікаво спостерігати й проводити паралелі, наприклад, між життям українців у Нью-Йорку і Відні. Проблеми, з якими вони зіштовхуються, однакові – зберегти мову, культурну спадщину, прийняти рішення, якою мовою будуть спілкуватися твої діти, чи знатимуть рідну, українську. Щодо останнього, то батьки приймають різні рішення.

– Анатоліє, що для Вас фотографія і мистецтво загалом?

– Мистецтво і фотографія для мене це інструменти пізнання світу. За їхньою допомогою я пізнаю світ, знайомлюся з новими людьми. Зараз я позиціоную себе як митець, який працює з фотографією. 

Подружжя КрупіцькихP.S. Фотороботи Анатолія Бабійчука є в колекції міністерства культури Австрії та магістрату Відня.

Видавництво «Fotohоf edition» звертає увагу, що «Анатолій Бабійчук є одним з представників молодого австрійського фотомистецтва. Він серйозно ставиться до свого українського коріння, обрав для своєї книги конкретну тему, а саме – портретування села Гораївка, оформив у гарну фотографічну розповідь людей, будівлі та ландшафти цього села... Мовою фотографії він створив пластичну і зворушливу фотокнигу».

Борис Баблюк.jpg


Теги: фотокнига "Гораївка" на весь світ

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Інше

Качественные подставки для косметики из пластика. Смотреть в каталоге.
http://promplastic.com/content/29-podstavka-dlya-kosmetiki




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.