Перейти на мобільну версію сайту


16.03.2018

ПІД ВІТРИЛАМИ «БРИГАНТИНИ»

Василь ЦимбалюкПедагог і поет Василь Цимбалюк із с.Залісся Друге Гуменецької сільської ради довгий час керує літературною студією «Бригантина». Його вихованці – учні Залісько-2 НВК І-ІІІ ступенів, досить успішно відточують пера, з-під яких з'являються віршовані та прозові твори. До Всесвітнього дня поезії, який ми святкуватимемо 21 березня, «КЛЮЧ» підготував добірку поетів-бригантинців, вірші яких із глибоким змістом, наповнені добром і теплом, надихають на нові звершення, відкривають красу рідного краю та України.

МОЇМ УЧНЯМ
Словам так вільно в небі Ваших душ!..
Вони пливуть то ніжно, то журливо,
А то ураз – громокха дужа злива,
Коли беретеся по совісті за гуж..

Це вже розкрилля, любі, це – політ!
Хай будуть в ньому петлі-викрутаси
І норовливі хай скоряються Пегаси,
Щоб ви стояли дужо на землі!
(Василь Цимбалюк).

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ
Є багато країн на землі,
В них – озера, річки, долини...
Є країни великі й малі,
Та найкраща мені – Україна.

Є багато квіток запашних.
Кожна квітка красу свою має;
Любі серцю завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
(Рустам Єргешов).

ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ ТАКОЮ
Земле моя – Україно,
Живу я лише тобою!
Віки ти була на колінах.
Та люблю я тебе не такою!
Із колін піднялась ти, матусю,
Здивувавши усенький світ.
Я ж молилася і молюся,
Щоб щасливим твій був політ!
Не забуду Майдан, де люди,
Мабуть, вперше пізнали себе.
Ось таку я любити буду,
Україно, завше тебе.
(Ірина Боднар).

СВЯЩЕННИЙ СКАРБ
Україно, рідна з дитячих літ!..
Тут нам співала ненька колискову,
Тут осягали ми Шевченків "Заповіт",
Святе й безсмертне Кобзареве слово.

Нам школа відкрила
Життя твоє, Тарасе,
Щоб ми тебе любили
І вічно дорожили
Священним скарбом нашим!
(Роман Єргешов).

ДРУЖБАНИ
Байка

Ведмідь і Лис – товариші
І на дурняк поїсти люблять від душі.
Лис – у курник, Ведмідь стоїть на чатах.
А потім гладять животи хлоп'ята.
Та якось Лис попав в капкан.
Кричить Ведмедю: «Порятуй, дружбан!»
Ведмедя й слід пропав...
А Дід із Лиса шкіру зняв.

Не є для нас взірцем ці дружбани,
Бо честь і совість втратили вони.
А нам усім слід добре пам'ятати:
Насамперед за світлістю душі
Ми маєм друзів обирати!
(Валерій Оганесян).

ДЯКУЮ!
Я була колись дитиною,
А потім дівчиськом, дівкою.
Та дякую щиро долі,
Що народилась жінкою.

Може, слабкою, тендітною,
Нездібною і ніякою.
Та в чомусь таки особливою!
Дякую, доленько. Дякую!
(Оксана Цимбалюк).

бригантинаПЕРЕД ПОРТРЕТОМ ШЕВЧЕНКА
Тарасе Григоровичу,
Мені так боляче!!!
Розумієте, батьку?
Неньку зневажили скоробагатьки,
Сплюндрували, пограбували, утерши долоні.
І жирують злодюги в законі!
Обіцяли ж нам таке наче:
За бандитами тюрма плаче!..
Ет!..
(Василь Цимбалюк).

МОЄ ДЖЕРЕЛЬЦЕ
Моє джерельце під вербою
Кипить-бурлить
Всіх спраглих чистою водою
Напоїть вмить.

Вода солодка, дзвінкотюча
Дає всім сил.
Стежина рідна понад кручу
Веде в світи.

Та тих світів мені не треба,
Бо що вони
Без цього батьківського неба,
Без материнської води?!
(Яна Сінькова).

РІДНИЙ КРАЙ!
Десь у садку щебече соловейко,
Калина усміхається в вікно.
На серденьку у мене солоденько,
На голові – барвистенький вінок.

Збираю в жмені сонячнії бризки,
Дарую всім, хто стрінеться мені.
І світ довкола рідний такий, близький,
Коли добра запалюєш вогні.
(Анна Вітвіцька).

ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО
Сільський хлопчик, що пише вірші верліброво-пелехаті,
Із задоволенням пасе власних корівок і під пахвою носить книжки,
Допомагає рідним воювати із бур'янами на городі,
Виконує ще безліч різних «конституційних» обов'язків,
Буває іноді впертим, як осел,
Має щасливе (дуже щасливе!) дитинство.
Воно прямо пропорційне мозолястим рукам дідуся і бабусі,
Які щедро ділять на внуків свої потом зароблені пенсії,
Першим зморшкам на обличчі моєї молодої матусі,
Сивотуманному пасму, що осіло на скронях батька,
Традиційним тирадам матері: «До моря поїдемо наступного року!»
У мене щасливе дитинство!..
(Андрій Гончарук).

* * *
Матусенько моя, розраднице велика,
Яка ж бо сильна ти, і горда, і земна,
І добра, і весела, й многолика,
Як сонце – щедра, ніжна і ясна!
(Аліна Сарахман)

НАЙДОРОЖЧЕ
Я кожен день іду, немов на прощу.
Я кожен час живу – живогорю!
Стежину цю найпершу, найдорожчу
В хатинці пам'яті люблю-боготворю...
Стежинко, стежечко, стежинонько, стезюне!
Ріка чуттів лишає береги...
Ця вільха, ця берізонька-красуня,
Цей подорожник, спориші, луги!..
Оцей маленький всеосяжний світ –
Це епіцентр, життя мого колиска,
Як папороті дивний первоцвіт,
Горить мені і здалеку, і зблизька...

* * *
Ховали бабу. Якось вмить
Життя і смерть зійшлися в герці –
І от вона вже вічним спить.
Не витримало більше серце
Отих тортур, отих зневаг,
Тих вічних воєн, злиднів, морів,
Які придумав для розваг
Володар тьми – насадник горя.
Було всього в її судьбі:
І недоспала, й недоїла,
Тягнула лямку на горбі,
Недолюбивши, перетліла...
Та материнський той вогонь
Несла уроче, несла свято...
Сухенькі крихітки долонь
Плекала квіти, руту-м'яту.
Земля цвіла, вгинався сад...
Вона любила їх душею!
Вони зажурено скимлять,
Навік прощаючись із нею.
Розчарувалась у вождях,
Які Вкраїну гублять далі...
Ховали бабу, а в очах
Сльоза надії не вмирала!..
... І сонце знов. І мрії знов весняні!
Снує павук тенета свої злі.
Та віриться: життя нове настане
І буде щастя на оцій землі!

* * *
Ріжуть тишу півні голосами.
Спить село. Ще треті бачить сни...
Півні все кричать, щоб не проспали
Землю рідну ріднії сини...
(Василь Цимбалюк).


Теги: Залісько-2 НВК, літературна студія «Бригантина»

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.