Перейти на мобільну версію сайту


03.05.2013

ПАМ’ЯТЬ ЗАВЖДИ ЖИВА

Півсім’ї - на фронті, півсім’ї - в роботі, з фронту похоронки, а в тилу - скорботи...
Колись це був період буденності, колись були часи, які змушували цінувати кожну хвилину, Іщенко.jpgколись і люди були іншими, і почуття справжніми. Колись була війна...
Я ніколи не чула гулу канонад, не бачила, як сперізує землю свинцевий зорепад, не рила окопи, не ховалась від ворога. Я не знаю, як виносити з поля бою пораненого товариша, як відчувати свист куль над головою, як після задушливого наступу впасти знесилено в траву й вслухатися в щебет безстрашних пташок. Я народилася в іншому світі, під мирним небом. Я не андреев.jpgзнаю цього страшного слова «ВІЙНА» - слова, яке змушує думати по-іншому, цінувати прості речі, просто хотіти жити. Увесь жах цього слова свого часу відчули ті люди, завдяки котрим ми маємо мир та спокій. Це - наші ветерани, справжні учасники бойових дій.
Хто з кам’янчан не знає Василя Андрєєва? Колишній голова міської ради ветеранів, Почесний громадянин міста, учасник бойових дій полковник у відставці Василь Єгорович 9 Травня святкує подвійне свято - День Перемоги та День народження.
Коли почалась війна, Василю Андрєєву було всього 16 літ. Він тричі разом з товаришами звертався у військкомат, і нарешті добровольцем пішов на фронт. У 1942 році потрапив у полон і опинився в конццентраційному таборі Бухенвальд. Зараз і сам не знає, як зумів залишитись живим. Війна пройшла по Василю Кошелєв.jpgЄгоровичу своїм нещадним катком. Ще довгий час він не покидав зброї - служив у армії на різних посадах, готував офіцерів для країни.
У майже такому ж віці - неповних 17 - пішов на фронт ще один юнак - нині полковник у відставці Андрій Іщенко. Потрапив у школу снайперів, а звідти - в бій. Пройшов Андрій Дем’янович усю війну, отримав чимало нагород, а в мирний час ще 40 років навчав молоде покоління військової справи.
Дружбіцький.jpgНе оминула війна і людей творчих. 18-річний Іван Кошелєв у 1941 році був призваний до лав Червоної Армії. У битві під Ленінградом його важко поранило двома розривними кулями. На щастя, врятували його дві дівчинки-санітарки. Та довелось робити складну операцію.
Після війни Іван Єгорович працював в органах держбезпеки, мав доступ до матеріалів часів Великої Вітчизняною війни. У якийсь момент зрозумів, що не може мовчати про ті жахливі роки, криваву різню. Почав писати - книга за книгою.
У своїх 90 років, незважаючи ні на що, Іван Кошелєв піднімається о Шех.jpgп’ятій ранку і робить ранкову зарядку.
Нещодавно губернатор області із 88-літтям привітав ветерана Великої Вітчизняної війни Олександра Носова. Й досі активний Олександр Костянтинович про війну згадує, ніби це було вчора...
На фронт потрапив юнаком - не солодко довелося Сашкові кулеметникові - мав важкі поранення, пройшов усю війну, а після - пов’язав своє життя з військовою справою.
Відомий у місті ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід першої групи Олександр Шех у мирний час опікувався молодим поколінням. Його розповіді про війну жовтороті хлопчаки й дівчатка слухали, затамувавши подих. А розказати було що, адже кожному війна залишила в пам’яті стільки шрамів, які не сховаєш і не зітреш уже ніколи.
Петро Дружбіцький - пілот військово-морської авіації. Коли почалась війна, він ще був малим хлопчаком, тож потрапити на передову не було жодної можливості. Але це не спинило юнака, який подався на завод з виготовлення боєприпасів. І вже через два роки таки потрапив на лінію фронту - закінчивши Носов.jpgшколу пілотів, потрапив у авіацію. Не один ворожий літак збив капітан першого рангу у відставці Петро Миколайович.
- Перший день війни застав мене на пшеничному полі. Після закінчення 3 курсу сільгоспінституту я працював комбайнером у радгоспі, - розповідає полоковник у відставці, учасник бойових дій, інвалід війни І групи Віктор Скірко.
Так за короткий час довелося молодому хлопцеві кидати професію мирну і здобувати бойову. Пройшов тяжкі бої під Москвою, був поранений, після знову повернувся на фронт. Звільняв Україну та милий серцю Кам’янець, який після війни став рідним.
День Перемоги кожен з наших героїв святкував у різних місцях - хтось під Прагою, хтось - у Берліні, а хтось - у військовому госпіталі. Та для всіх цей день став пам’ятним.
Не стираються з історії подвиги людей, котрі захищають свої країну, свій народ. Вічна пам’ять тим, хто загинув у бою, мужньо й героїчно.
У День Перемоги згадайте всіх тих, хто подарував вам нинішній спокій - дідусів, прадідів, сусідів, простих і таких сміливих людей...

Теги: День Перемоги, Василь Андрєєв, Андрій Іщенко, Іван Кошелєв, Олександр Носов, Олександр Шех, Петро Дружбіцький, Віктор Скірко

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.