Перейти на мобільну версію сайту


05.06.2015

ЛЮДЯНІСТЬ ЙОГО КРЕДО

55-ий день народження 4 червня відзначив заступник директора департаменту гуманітарної політики, завідувач відділу фізичної культури та спорту міської ради, люблячий чоловік, батько двох синів та дідусь поки що єдиної онучки і просто хороша людина Степан Павловський.

Кажуть, що чоловік відбувся, коли збудував дім, посадив дерево, викопав криницю, народив сина, Степан Павловськийтож наш ювіляр відбувся, бо дах над головою родина має, дерев насадив у господарстві батьків дружини, а цього року збирається відновити цілий ставок, і дав життя аж двом синам відразу.

Степан Іванович народився 4 червня 1960 року в мальовничому селі Задарів Монастириського району, що на Тернопільщині. Тут навчався у школі. Закінчивши 8 класів, вступив до Чортківського педучилища. Після навчання отримав направлення на роботу вчителем фізкультури та трудового навчання в с.Корначівка Ярмолинецького району. І воно стало в його долі вирішальним. Коли перед початком навчального року управління освіти збирає молодих вчителів, аби познайомитися на вчительську конференцію, туди ж була запрошена вчителька української мови Анна Бичок.

У залі вони сиділи майже поруч, між директорами своїх шкіл. Обидва директори пожартували, мовляв у вас панночка, а в нас козак, тож подружимося. Після конференції всі почали розїжджатися по своїх домівках. І знову обидва директори разом зі своїми підопічними стояли в черзі та все сватали молодих вчителів. Але роз’їхалися і на тому нібито й сталося, та згодом їх доля звела знову. Вони пересіклися на повороті в село Стріхівці автодороги «Хмельницький-Кам’янець-Подільський».
Дівчина ще тоді впала в око юнакові і вже цього разу він був сміливішим. Вийняв із сумки пластмасового чоловіка й простягнув Ані зі словами: «Це - я. Буду твоїм чоловіком».

- Коли вперше побачила Степана на конференції, він мені дуже сподобався. Але, почувши що він закінчив лише педучилище, подумала: «О-о, він ще молодий!». Я ж на той час вже закінчила Степан Павловськийінститут, була на два роки старшою за нього і молодших не сприймала серйозно. Навіть не думала, що закохаюсь у нього і стану його дружиною. Але все сталося саме так, як він і сказав під час нашої другої зустрічі. Дівоче серце не встояло, - згадує Анна Микитівна. - Потім були робочі будні, короткі зустрічі і пропозиція руки та серця. Але за декілька місяців він пішов служити у лави Радянської армії. Писав щодня листи та вірші, які й досі зберігаються в сімейному архіві.

Після служби в армії у 1981 році повернувся на попереднє місце роботи. У травні 1982 року молодята одружуються. А вже влітку Степан вступає до Кам’янець-Подільського державного педінституту ім.В.П.Затонського на факультет фізичного виховання (заочне відділення).
Рік працював у харчовому технікумі вихователем та тренером лижної секції, хоча сам волейболіст. А з вересня 1983 року працює інструктором у міському спорткомітеті. Пізніше - інструктором у районному спорткомітеті. Потім став головою спорткомітету. Він дуже любить свою роботу і віддається їй сповна.

Степан любить рибалити. Якщо є вільний час, одразу їде на дачу, мою батьківшину, що у селі Степан ПавловськийГрушка. Тут поєднує відпочинок і роботу по господарству. Біля будинку, на городі та в саду роботи завжди багато. Тільки встигай за всім услідкувати і все зробити. У нього скрізь і в усьому має бути лад.

Стьопа любить відпочинок на природі. Пильно слідкує за спортивними подіями в пресі та на телебаченні. Друзі та знайомі завжди підкреслюють, що він - душа компанії. Де і з ким би не був - завжди підтримає розмову, розрадить, розвеселить. А ще він любить грати на саксофоні та співати українськіх пісні. Шашлик, стейки, картопля-фрі на вогнищі - для нього це не проблема. Виходить справжня смакота.

У нього багато друзів, які його шанують, поважають та часто звертаються за порадою.

За його відданість у роботі має нагороди: срібна медаль «Козацька слава» від МГО «Козацтво Запорозьке», відзнака «Почесний працівник фізичної культури і спорту України», відзнака «За заслуги перед міською громадою».

- Коли мова йде про батька, можна багато чого розповідати й пригадувати з його життєвого шляху. Історій чимало. Але головне інше - те, що в будь-якій ситуації він завжди залишався чесним, принциповим, щирим, відданим, люблячим, справедливим.  Я багато чого почерпнув від нього. І точно знаю, що він завжди допоможе, порадить. Підставить плече, - розповідає молодший (на 30 хвилин) син Іван.

- Так і є. Справжня людина і має бути саме такою - ЛЮДИНОЮ, як кажуть з великої літери, - приєднується до розмови старший син Андрій. - Стати порядною людиною не так легко, але можна і треба. Будь ЛЮДИНОЮ! Цю істину і намагається довести усім наш батько. Тоді й життя завжди посміхатиметься тобі добрими справами, обростатиме новими друзями, даруватиме на Степан Павловськийсвоєму шляху зустрічі з хорошими людьми, які, як і ти, завжди прийдуть на допомогу, порадять, підтримають. Життя вічне, як стверджують мудреці. Воно не закінчується ніколи, бо про тебе пам'ятатимуть люди, згадуючи добрі діла та мудрі вчинки. А це найголовніше - залишити по собі гарний слід. Знати, що не прожив даремно, що залишився в пам’яті на віки. Наш батько став для багатьох взірцем, гідним наслідування. Надіємось, що ще стане й не раз. І ми горді з цього.

- Степана Павловського знаю понад 30 років, - розповідає директор ЦДТ, колишній голова спорткомітету міста Олександр Ткачук. - 1986 року він прийшов працювати інструктором в спорткомітет, який я очолював. Степан Іванович відповідальний, працьовитий, творча особистість. На нього можна було покласти завдання проведення міських змагань, підготовку спортивних баз до проведення змагань. Зрозуміло, що відразу не дуже все й ладилося, сам вчився, сам набивав собі гудза, бо чомусь ні тоді ні тепер фахівців органів управління фізичної культури і спорту жоден виш не готує в нашій державі. Тому крок за кроком долалався шлях. Тоді потрібно було організувати змагання, в яких брали участь понад десять тисяч кам’янчан. Зокрема, масові легкоатлетичні пробіги, естафети по місту, спартакіади. Отже, сміливо заявляю, що Степан Іванович має великий досвід роботи, до нього за порадою звертаються не лише молоді працівники фізичної культури, але вже й старшого покоління. Він завжди підставить плече.
Раніше на міському стадіоні влаштовували концерти зірок і одного разу до нас приїхали Боярський, Юрій Ніколаєв і режисер Нікіта Міхалков. Трибуни були вщент забиті, та й за огорожею теж було немало людей, які хотіли отримати автографи в зірок. Ми зрозуміли, що артистів просто так не випустять зі стадіону, тоді Степан Іванович підійшов до воріт, де було найбільше публіки і скомандував, як їм розташуватися, щоб отримати омріяний автограф у Д’Артаньяна. Поки люди метушилися, знаходили собі позиції, ми на біговій доріжці посадили зірок у Волгу - і ходу. Але Боярський вже заскакував у автівку майже через віконце на ходу, бо глядачі помітили цю операцію, та безперешкодний виїзд їм було забезпечено.

Теги: Степан Павловський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.