Новини | Економіка | Політика | Особистість | Проблема | Суспільство | Культура | Медицина | Істфакт | Правопорядок | Спорт | Таблоїд |
| |||
17.01.2020 ЛЮБОВ ДО ЛЮДЕЙ, З ЯКИМИ ПРАЦЮЄШ![]() – Ольго Володимирівно, 33 роки працювати в одному навчальному закладі. Це вже не просто рідні стіни, це невід’ємна частина життя. А пам’ятаєте свій перший робочий день?
– Як сьогодні. Тоді директором коледжу був Анатолій Дмитрович Онисько. Він був дуже відомою людиною на Поділлі, поетом. Я тільки закінчила національний університет ім. І.Огієнка, тоді це був Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут ім. В.П.Затонського, за спеціальністю «Російська мова і література», і шукала роботу. Пропозицій було дві – працювати тут або в харчовому технікумі. Але я, не вагаючись, свій вибір зробила. Пам’ятаю як вперше зайшла в цю історичну будівлю XVIII століття. Вона мене дуже тоді вразила своїм об’ємом та особливим повітрям, яке тут було. Директор зустрів дуже приязно, все розказав, показав. А на наступний день в нас одразу був об’їзд навчальних закладів. Тоді таке практикувалося. Перед початком навчального року їздити по школах. Тож я відразу приступила до роботи. А першою парою, яку я читала, була англійська мова. Група була дорослою і переважно хлопці. Деякі з них вже навіть після армії. Сказати, що легко було не можу, адже контингент був дуже різний та з ними цікаво було працювати. На той момент в мене було багато годин, відповідно зайнятість, але я зі всім справлялася. Як і сьогодні так і тоді велика заслуга в цьому самого колективу. Ми всі дуже дружні. – А коли у Вас з’явилося бажання стати філологом?
– Скільки себе пам’ятаю. Ще зі школи любила гуманітарні науки. Вони мені давалися дуже легко, я брала участь в багатьох олімпіадах. Там мала певні здобутки. Особливо мені подобалася англійська мова. Але після школи я вирішила поступати на філологічний факультет. Так я і стала студенткою нашого інституту. Потім через 5 років з російської мови та літератури перекваліфікувалася на українську, а англійську вивчала заочно в Києві. А так як коледж все таки будівельний, то в 2014 році заочно ще закінчила Харківський національний економічний університет ім. Семена Кузнеця і здобула спеціальність «Економіка підприємства». Довелося вчити зовсім інший предмет. Було непросто, але і цей рубіж я перетнула. Робота в такому закладі вимагала мати ще й таку освіту. На сьогоднішній момент це дуже допомагає в роботі. – Ольго Володимирівно, а взагалі по життю Ви – відмінниця?
– Можна і так сказати. Школу я закінчила з медаллю, а інститут з червоним дипломом. Вчитися люблю дуже. Тим більше, що мама все життя пропрацювала педагогом, двоюрідні сестри теж, тітка. Можна сказати, що я родом з педагогічної родини, крім батька. Донька і зять продовжили вчительську династію і на сьогодні працюють викладачами. – На скільки важко було переключитися з викладання на керівну посаду, адже директор – це насамперед менеджер?
– Так, нинішня посада вимагає бути гарним менеджером. Керівник в першу чергу має не лише знати свою професію, але й вміти в цій професії господарювати. Так скрізь. А взагалі по життю багато в чому допомагають лідерські риси характеру і хороші наставники, які на моєму шляху зустрічалися. Однією з таких була колишній директор коледжу Надія Сільченко. Ця людина за 15 років нашої співпраці мене дуже багато чому навчила в професії. Головне – це працювати в колективі, спільно приймати рішення. Ніколи одноосібно цього не роблю. Тільки так як вирішує колектив. Також Надія Антонівна навчила мене бути господарником, скрізь і у всьому мене залучала. З нею я не один раз їздила в міністерство ще будучи на посаді голови комісії філологічних дисциплін, потім вже на посаді заступника з навчальної частини. Вона вчила мене всьому, за що я їй безмежно вдячна. А ще я вдячна своєму колективу, з яким працюю вже стільки років. Від того на скільки ми дружні залежить і результат нашої роботи. На сьогоднішній день нас можна назвати справжньою командою. Ми проводимо багато організаційної роботи, куди безпосередньо входить проведення різноманітних заходів. Можливо, такий великий досвід, який я отримала з Надією Антонівною і дав поштовх до того, що я спочатку погодилася на посаду заступника, а потім директора. Адже я добре усвідомлювала, яку відповідальність на себе беру. – Ольго Володимирівно, Вас труднощі в житті не лякають?
– Ні, ніколи. Єдине, що я завжди багато думаю, по кілька раз все в голові прокручую. В мене все має бути розкладене по поличках, у всьому має бути порядок і системність. Ніколи не зупиняюся на половині дороги. Звикла все доводити до кінця. От і зараз розпочали ремонт актової зали. Перед цим робили вхід. А між іншим актова зала найбільша в місті за кількістю посадкових місць, на 800 осіб. Потрібно зробити там багато всього, але всі разом ми впораємося. Адже окрім прекрасного колективу в нас ще й чудові, креативні, вмілі студенти. Вони дійсно можуть все і роблять це із задоволенням. От, наприклад та сама ліпнина. А ще наші студенти беруть участь у всіх архітектурних конкурсах. До речі наші студенти розробили проєкт реконструкції нашої вулиці Соборної. І мені б звичайно хотілося, щоб його реалізували. Ще одним досягненням, яким я, як викладач і керівник пишаюся – є реконструкція площі в Хотині та безліч церков і храмів. А ще є фірми, з якими ми співпрацюємо роками. Однією з них є Новобудова. – Ольго Володимирівно, що стосується студентів, на скільки вони відрізняються від тих, з якими Вам прийшлося працювати на початку роботи в коледжі?
– Ви знаєте, вони всі цікаві по-своєму. З кожним роком молодь стає дедалі цікавіша і креативніша. Час швидко збігає. Що можу сказати з абсолютною впевненістю так це те, що зараз вони зацікавлені в своєму розвитку, в тому, щоб заробити своїми руками і розумом гроші. Вони не просто ходять на пари, а зацікавлені в своїй роботі і в подальшому її результаті. Звичайно їм хочеться все і одразу, але це не заважає їм старанно відвідувати лекції і бути активними у всьому. Дуже добре в нас розвинуте самоврядування міста, в якому завжди беруть участь і наші студенти. Один з них, до речі очолював молодіжну раду міста. А взагалі мені хочеться, щоб були реалізовані всі проєкти наших студентів. Адже кожний з них індивідуальний і заслуговує на повагу зі сторони не тільки викладача, а простої людини чи організації, яка б могла їх втілити в життя. Тим більше, що наш коледж єдиний в регіоні освітній заклад, який випускає фахівців будівельної галузі. За роки існування коледжу він випустив 22 тисячі студентів. А це чимала кількість, враховуючи той факт, що всі вони переважно практику проходили теж тут на місці. – Зараз йде тенденція по оптимізації таких закладів як Ваш коледж. Як Ви до цього ставитеся і чи не можуть такі зміни сильно торкнутися саме Вашого будівельного коледжу?
– Ольго Володимирівно, а як Ви любите відпочивати? – На роботі. В якійсь мірі моя робота і є мій відпочинок. Я нею живу вже 33 роки і ніколи б ні на що її не проміняла. Я знаю тут все, кожний гвинтик. Можна навіть сказати, що я фанатка своєї роботи. А в загальному дуже люблю подорожувати, дивитися щось нове, вивчати. Якщо на це є час, звичайно. От, наприклад, з багатьох європейських столиць мені найбільше подобається Відень. Хоча в Україні теж багато місць, які я б хотіла відвідати. Вдома люблю також працювати біля землі. Маю дачу, де саджаю різні троянди. Можна сказати це в мене захоплення таке. А ще, коли маю вільний час, люблю читати літературу, особливо останнім часом полюбляю всілякі українські новинки. Зараз багато чого є цікавого.
– Ольго Володимирівно, можна сказати, що Ви живете роботою. Своїм трьом онукам встигаєте приділити увагу? – Як тільки є вільна хвилина зразу йду до них, беру їх в свої подорожі. А з донькою ми разом працюємо.
– Які риси характеру Ви найбільше цінуєте в людях? – Чесність і вірність, а ще дуже важливою є людська толерантність.
– Не будете терпіти чого? – Лицемірство і нещирість. Жахлива риса в людях.
– В жіночу дружбу вірите? – Так. Рада, що біля мене є вірні друзі вже багато-багато років. Я їх дуже ціную.
– А яка формула успіху Ольги Мальченко? – Любов до людей, з якими працюєш. Дивіться також:![]() |
![]() | ||
Наша адреса:
Україна,
м. Кам'янець-Подільський,
вул.Соборна, 27.
|