Перейти на мобільну версію сайту


18.12.2015

ІРИНИНІ ПРЯНИКИ

Потрапивши на кухню до Ірини Соколовської, можна слиною вдавитися, починають працювати всі рецептори. Запахом кориці, імбіря, меду заполонилося повітря. Пані Ірина готується до Новорічних і Різдвяних свят. У неї на кухні майстерня з випічки пряників. Вона їх робить на замовлення. Зірочки, сніговички, мавпочки і навіть цілі пряникові будиночки. Крім того, що це дуже гарно, це ще й смачно. Думаю від такого подарунка ніхто не відмовиться.

Ірина Валеріївна за фахом технолог хлібобулочних виробів, макаронних, харчових концентратів, кондиторських виробів. Свого часу закінчила місцевий харчовий технікум, згодом - Київський університет харчових технологій. Пізніше здобула ще одну освіту в К-ПНІ - вчителя англійської мови і зарубіжної літератури. Потім було заміжжя, пряникинародження двох синів, тому за спеціальністю одразу й не працювала.
Під час навчання в університеті проходила практику як технолог в кондитерському, салатному та піцца цехах.

Згодом, коли в місті виникла ідея створення піцерії «МакСмак», вона безпосередньо готувала її до запуску як технолог. Потім була технологом на підприємствах рибного та ковбасного виробництва, але зрозуміла, що це не її сфера, бо все свідоме життя її тягнуло до роботи з тістом. Напевне, любов до виробів з муки привила мама, яка чудово готувала, а маленька Іринка допомагала їй поратися на кухні. Та й від батька було чому повчитися - він художник. От і поєдналося у Ірині все найкраще від батьків, і тепер переросло як у хобі, так і в роботу. Бажання випікати у неї було з десяти років: щось придумувала, пекла, пригощала сусідів.

За словами Ірини Валеріївни, роботи їй вистачає - влітку вона випікає торти й різні солодощі, а от перед новорічними святами - подарункові пряники.

- Я з дитинства люблю працювати з тістом, - каже наша героїня. - Час від часу навчаюся. Коли займалася рибним виробництвом, їздила навчатися на фабрики Австрії та Сербії. А от що стосується виробів з тіста, тут я вчуся щодня, пряникиале навчання в цьому році у француза Патріка Казуа дало досить грунтовні знання з випічки європейських десертів - тістечок, тортів та макаронних. Отже постійно вчуся чомусь новому, бо технік досить багато, і вони не стоять на місці, потрібно багато працювати.

- Пані Ірино, випічка - це Ваша робота чи хобі?

- Це все разом. Хобі, яке приносить мені дохід. Ще раз наголошую, мені дуже й дуже подобається те, чим я займаюся. Я цим живу. Крім кондитерського напрямку, я ще спробувала себе у виготовленні квітів. Пройшла курси ісландського майстра, який навчив виробляти солодкі квіти з мастики.

- Але таке навчання, напевне, тягне за собою немаленькі кошти?

- Так, це коштує досить дорого, але я отримала безцінні знання і вміння, а це теж дорогого вартує.

- Незабаром Новорічні і Різдвянні свята, чим Ви порадуєте кам’янчан?

- Пряниками. Перші коржі з тіста з додаванням меду з’явилися ще в 350 році до н. е. На Русі пряники робили з житнього борошна, меду та соку ягід і називали «медовим хлібом». Сама назва «пряник» закріпилася значно пізніше. З розвитком торгових відносин з Близького Сходу почали постачати знамениті прянощі. Саме вони дали остаточну назву цій медовій випічці. Крім звичних інгредієнтів, у них додавали молоко, яйця, чорну і білу патоку, а також палений цукор. Нерідко в них можна було зустріти начинку з ягід, а також горіхи, цукати, родзинки, сухофрукти тощо.

Здатність пряника довго залишатися м’яким обумовлена розрихлювальними властивостями меду. Посилити його дію допомагає сметана, яка забезпечує легке шумування і, як наслідок, розпушення. Однак тут велике значення надається дотриманню правильних пропорцій, інакше тісто не стане пухким, як це потрібно, а надмірно м’яким, що притаманне пісочному печиву.

Сучасні пряники, представлені на прилавках магазинів, умовно класифікують у відповідності з технологією виробництва і ділять на биті, заварні і сирцеві. Крім того, вони розрізняються за зовнішнім виглядом і можуть бути писаними, друкованими, фігурними та ін.

- Де взяла початок традиція випікання пряників?

- Традиція випікання пряників походить зі Стародавньої Греції. Саме там монахи католицьких храмів вперше в пряникиЄвропі почали випікати цей смаколик на новорічно-різдвяні свята. Згодом, під час хрестових походів рецепт випічки розповсюдився і країнами Близького Сходу.

- Пані Ірино, а Ви яким пряникам надаєте перевагу?

- Заварним. Процес виготовлення заварних пряників відрізняється тим, що перед замішуванням тіста борошно заварюють цукрово-патоковим або цукрово-медовим сиропом. В залежності від кількості жиру в рецептурі виробу заварюють все борошно, або його частину. Внаслідок різних технологій та рецептур заварні та сирцеві пряники істотно відрізняються за смаком. Заварні пряники мають більш пряний смак та аромат, довше зберігають свіжість. Усі види пряників можна виготовляти як із начинкою, так і без неї. У якості начинки використовується фруктова – з яблучного пюре або суміші яблучного і фруктового пюре, начинка фруктова з повидла або фруктової підварки. Начинка становить 10-17% від маси пряників. Пряники випускають з різноплановим зовнішнім оздобленням: глазуровані цукровим сиропом з домішками та без них, шоколадною глазур’ю, обсипані цукром, маком, ядрами горіхів. Особисто я здебільшого використовую натуральні продукти і барвники.

- Поділіться секретом виготовлення доброго пряника?

- Секретів дуже багато і на те вони секрети, щоб кожен залишав їх за кадром. Але одне можу сказати: пряник за один день смачний вийти не може. На пряникове тісто потрібен тиждень і обов’язковим розпушувачем має слугувати натуральний мед. Також до складу входить багато прянощів - кардамон, кориця, гвоздика, імбир. Навіть, може бути чорний перець, але це вже на любителя.  

- Колись була така професія - різбляр пряникових форм, який закладав тісто, аби воно набуло особливої форми. Як це відбувається сьогодні?

- Сучасні технології виготовлення різних форм ідуть семимильними кроками, їх нині сила-силенна. Тому можна замовити через інтернет, придбати в магазині, деякі можна використати з дитячих іграшок, екслюзивні - малюю сама, потім виготовляю. Це досить просто.

- Серед українських центрів виробництва пряників лише Харків. Чи не плануєте й Ви поставити на потік кам’янецький пряник, щоб турист зміг поїхати з міста не лише просто зі смаколиком, але й сувенірним смаколиком?

- У моїх планах є такий задум.

- Найбільший пряник мав шіснадцять кілограмів, а Ваш яким був найбільший?

- Це був пряник розміром 15 см, великих я не роблю.

Теги: Ірина Соколовська, пряники, печиво

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.