Перейти на мобільну версію сайту


29.12.2016

ІННА АБДУЛКАДИРОВА: «СИЛЬНОЮ МЕНЕ ЗРОБИЛИ ДІТИ»

АбдулкадироваСвятий-вечір у тісному колі рідних та близьких зустрічатиме сільський голова Гуменецької об’єднаної територіальної громади Інна Абдулкадирова. У цей день, напевне, від численних двінків телефон стане «червоним», адже Інна Григорівна у теплі й затишку, серед людей, які розуміють і підтримують, зустрічатиме черговий ювілей.

Сильна, мужня, витривала, зі сталевими нервами і не менш сталевим характером, сьогодні Інна Григорівна - успішна й самодостатня жінка, котра однією з перших в районі зуміла об’єднати таку велику громаду, зібравши під своє крило аж 21 село. Вона береться за справи, які, здавалося, їй не під силу, і ніколи не кидає їх на півдороги.

Результати її наполегливої праці захоплюють і вражають. У чому ж секрет успіху цієї жінки спробували дізнатися напередодні Дня народження.

Родом із Гуменців, Інна Адбулкадирова майже все життя віддала рідному населеному пункту, знає у своїй громаді кожен камінчик і стежечку. У Гуменцях росла, навчалася, працювала...

- Я з бідної родини, - зізнається ювілярка, - найбіднішої в селі. Мати народила мене в пізньому віці. Не було нічого, жодної посади, куди б могла прийти на все готове. Можливо, хтось зараз дивиться і думає, що нам тут все падає з неба, але так не буває. Після закінчення школи працювала в кондитерському цеху, потім - на К-ПЕМЗі та цемзаводі, встигла попрацювати завклубом і землевпорядником, аж поки громада довірила мені та вибрала на посаду сільського голови. Це уже п’ята моя каденція на цій посаді.Дружній колектив

- Інно Григорівно, у житті все не випадкове, особливо люди, які трапляються на нашому шляху. Хтось ставить нам підніжку та радіє нашим невдачам - про цих сьогодні, звісно ж, говорити не будемо. Розкажіть про тих, хто Вам допомагав, підтримував й заради кого Ви долали нелегкий шлях до успіху.

- Ви правильно підмітили, в житті вистачало і тих, і інших. Хтось, зовсім чужий, ділився останнім, а хтось, здавалося, рідний, зраджував... Зізнаюся відверто, сильною мене зробили мої діти. Заради них жила й живу.

Я дякую колишньому голові сільської ради Ковалю Анатолію Васильовичу та секретарю Латюк Людмилі Михайлівні, що не лише дали мені роботу в сільській раді, а й навчили працювати. Безмежно вдячна колишньому голові райдержадміністрації Діти й онукиВ’ячеславу Дубицькому, який підтримував у всіх починаннях. Найважче було з об’єднанням громади, ми були піонерами в цій справі, і не було в кого спитати. Не думала, що обласне керівництво настільки сприятиме об’єднанню громад і у всьому нам допомагатиме, особливо керівництво Хмельницького офісу реформ на чолі з Сергієм Яцковським. Надзвичайно вдячна депутатам сільської ради попереднього скликання, які підтримували об’єднання громади та робили все можливе, аби воно відбулося.

Та найбільша подяка сьогодні моєму колективу, без якого я нічого не варта. Сьогодні, в Гуменецькій ОТГ, ми зібрали по-справжньому сильну команду, яка стала для мене великою й дружньою родиною.

- А Ваша власна родина велика?

- Це залежить від того, з якою порівнювати (сміється). Разом із чоловіком тішимось дітьми та внуками, їхніми успіхами і радощами. Маю двох доньок Олю та Вікторію, зятів Юрія та Віктора та онука Іллю. Іллюша - моя найбільша втіха, спортсмен, кращий воротар 17-ої школи! Також маю прийомного сина Руслана, який подарував нам двох внуків - Сану і Артема

Мені надзвичайно пощастило з дітьми, вони мене зробили по-справжньому сильною. Сьогодні я можу сказати, що пишаюся своїми дівчатами. Вони росли самостійними, поки мама була на роботі, і вони, як і я, знають, що таке наполегливо працювати. Старша донька Оля працює директором комунальної установи «Гуменецький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», молодша Вікторія - фармацевт-провізор, завідувач аптекою «Доброго здоров’я».

- Якби можна було по-іншому прожити життя, Ви би скористалися цією нагодою?Із онуком

- Ні. Життя мене багато чого навчило, і якби довелося повторити, залишила б усе так, як є зараз. Бог не дає людині випробування, яке вона не може витримати. Є така притча: Господь роздав трьом жінкам хрести, які вони мусили донести. Тяжко їм було, вони ледве йшли, але несли. І ось одна попросила в Бога: «Вріж мені шматок хреста, бо тяжко нести». Він її послухав. Коли ж жінки дійшли до провалля, за яким були ворота до раю, то лише двом вистачило довжини хреста, аби пройти урвище. Третя, яка просила полегшити ношу, так і залишилася в пеклі.

По житті керуюсь девізом: «Прежде чем осуждать меня, возьми мою обувь и пройди мой путь. Попробуй мои слезы, почувствуй мою боль, наткнись на каждый камень, о который я споткнулась, и только после этого говори, что ты знаешь, как правильно жить». Ніколи не знаєш, що би ти зробив, поки сам не пройдеш цей шлях. Бог бачить, наскільки правильно ми все робимо.

- Ви увесь час у роботі й про роботу говорите найбільше. Як відпочиваєте?

- Ніяк (сміється). Один раз поїхала в санаторій у Хмільник на 4 дні, і ще була поїздка в санаторій «Карпати» на 7 днів. Узагалі, самотності не люблю, мені треба, щоб постійно був рух і люди. Відпочиваю біля дітей, разом із внуком. Люблю поратися біля землі, доглядати за квітами.

- Які Ваші улюблені квіти?

- Білі калли. Ми бідно жили, і чоловік якось на День народження перший раз подарував мені ці квіти. З того часу це вже стало сімейною традицією - на День народження п’ять білих калл.

- Про що мріє Інна Абдулкадирова?

гуменці- Про внуків. Про мирне небо над моїми виборцями. Про відновлення всіх об’єктів нашої громади, про асфальтовані дороги, вуличне освітлення, про добробут і стабільність.

Користуючись нагодою, хочу привітити всіх жителів Кам’янеччини, а особливо Гуменецької об’єднаної територіальної громади з Новим роком та Різдвом Христовим! Нехай у ваших домівках буде мир та спокій, здоровими будуть рідні та близькі, добробут і радість стануть вірними супутниками вашої оселі, друзі будуть справжніми, всі починання легкими, нехай Новий рік принесе нові надії та сподівання! Миру нам усім і добра!

З дос’є «КлюЧа»
Інна Абдулкадирова народилася 6 січня 1962 року в с.Гуменці. 1969-1979 рр. - навчалася в Гуменецькій середній школі. 1979-1984 рр. - працювала в кондитерському цеху їдальні №19. 1983-1985 рр. - навчання в Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі за спеціальністю технік-технолог. 1984-1986 рр. - працювала на К-ПЕМЗі. 1986-1988 рр. - працювала директором Гуменецького сільського Будинку культури. 1988-1991 рр. - працювала на комбінаті харчування цемзаводу, згодом 1991-1996 рр. - завскладом на тому ж підприємстві. 1995-1996 рр. - працювала в Гуменецькій сільській раді на посаді землевпорядника. 1996-1998 рр. - спеціаліст-землевпорядник І категорії Кам’янець-Подільського районного відділу земельних ресурсів. У 1998 р. вперше обрана Гуменецьким сільським головою. Голова Гуменецької територіальної громади п’ятьох скликань.
Нагороджена численними почесними грамотами та подяками владних структур районного, обласного та всеукраїнського рівнів. У 2006 р. отримала свідоцтво кращого сільського голови області від Хмельницької ОДА. Нагороджена орденом «Княгині Ольги ІІІ ступеня», почесним нагрудним знаком «За аслуги перед Збройними силами України» та медаллю «25 років Незалежності України».
Одружена. Разом із чоловіком виховали двох доньок, радіють онукам.

Теги: Інна Абдулкадирова, ювілей у Свят-вечір

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.