Перейти на мобільну версію сайту


15.04.2016

ДО МЕТИ – НАПОЛЕГЛИВО

У своїх 30 років він зробив хорошу кар’єру, мав чимало злетів, знає ціну перемозі, та попри все залишається справжнім чоловіком, послідовним у своїх діях та вчинках, відповідальним до роботи і життя. Минулого тижня Юрій Шубарський обійняв посаду керуючого справами виконавчого апарату районної ради. 21 квітня він святкуватиме 30-річчя.

- Навчався в 12-ій школі, - розповідає Юрій Володимирович. - До 5 класу вчився без ініціативи, а потім взявся за розум, став «хорошистом». Пам’ятаю, батьки пішли на збори в школу, я вдома один і розумію, що вони сьогодні дізнаються про мої оцінки. Почав молитися, щоб сильно не сварили. Допомогло, а потім якось прийшло усвідомлення, що потрібно вчитися. Ніби в мені щось клацнуло і стало на своє місце. До речі, якось читав, що зі трієчників виростають бізнесмени, а з «хорошистів» - державні службовці.

- Узагалі, як потрапили на державну службу?

- Це був 2007 рік, я саме повернувся з Англії, де працював на сезонних роботах як студент ПДАТУ. У батьків було дуже велике бажання, аби син, маючи вищу освіту, сповна себе реалізував. Коли влаштувався на роботу в районну державну Юрій Шубарськийадміністрацію, отримав справжній шок: уявіть, за кордоном я за день заробляв 50 фунтів, що на той час було приблизно 500 грн, і таку ж суму отримав за місяць роботи в РДА на посаді спеціаліста. Хотілося все кинути і звільнитися, але батьки, друзі стримали.

Пам’ятаю, тоді в адміністрації був допотопний комп’ютер, за яким працювало п’ятеро фахівців. Я придбав собі ноутбук і був «незалежним» чиновником на той час (сміється).

- У Вас стрімкий кар’єрний ріст: це кар’єризм чи бажання не зупинятися на досягнутому?

- Можливо, і те, й інше. Хоча відверто, був один момент, коли ледве не «попросили» з роботи. Після Ростислава Яреми адміністрацію очолив Михайло Желізник, ну, й так часто буває, коли йдуть зі своєю командою, а тих, хто вже є на місці, просять на вихід. Віддати належне Михайлу Дмитровичу, він дав мені другий шанс, хоч і з пониженням у посаді. Довіру я виправдав, довівши, що держслужбовцем потрібно залишатися, незалежно від політичних уподобань чи зміни керівництва. Ти маєш якісно виконувати свою роботу, не більше. Тож 2013 року, коли були вимоги зі створення ЦНАПів, мене призначили вже керівником Центру. Там пропрацював два роки, але нова влада вже другого шансу не дала...

- Не важко було знову повертатися на державну службу?

- Відверто, певні сумніви були, проте хотілося в першу чергу довести собі, що я можу й умію працювати, незалежно від Юрій Шубарськийзовнішніх факторів, можливо, політичних симпатій чи антипатій. Я добре знаю район, вмію й хочу працювати. Нині в районній раді підібралася чудова команда, нам легко вирішувати спільні завдання, це гуртує і стимулює до розвитку.

- Якби у свій час батьки не наполягли залишитися на державній службі, де би задіяли свої знання?

- У дитинстві мріяв бути правоохоронцем, мої дядько і брат довгий час працювали дільничними інспекторами в районі. Після звільнення зі ЦНАПу навіть думав записатися в лави поліцменів, але доля розпорядилася інакше.

- Сьогодні робота, напевне, відбирає багато часу. Вдома із таким ритмом життя погоджуються?

- Терплять, адже домашні розуміють, що чимось доводиться жертвувати. Проте весь вільний час намагаюся бути з дружиною та батьками.

- Юріє Володимировичу, маєте вірних друзів?

- Ще років три тому думав, що маю трьох вірних друзів, з якими у вогонь і воду, але політична нестабільність не лише розбалансувала країну, а й людей. Нікого ні в чому не звинувачую, у кожного свій вибір. У мене був свій. Політична приналежність була невід’ємною складовою держслужби, сьогодні все по-іншому, проте пояснювати це комусь чи Юрій Шубарськийпереконувати когось у чомусь немає бажання.

- Що найбільше цінуєте в людях?

- Простоту і чесність.

- У якій ситуації почуваєтеся максимально комфортно?

- Яку створив сам, або яку контролюю. Коли щось іде не за планом, це може вибити мене з колії. Тож краще зайвий раз все первірити, аніж нервуватися через незаплановані дрібниці.

- Хобі якесь маєте?

- Із дитинства займаюся спортом, беру участь у спартакіадах держслужбовців. Серед улюблених видів спорту - армрестлінг. Коли поганий настрій, займаюся спортом - це відволікає від негативу. Як маю вільний час,  люблю разом із друзями покататися на велосипедах, третій рік ходжу на плавання в басейн.

- Знаю, що Ви колись співали в церковному хорі?

- Так, був певний період часу. Коли відкрилася Святотроїцька церква в Старому місті, настоятель храму, отець Йосиф, який там правив службу, запропонував співати в хорі. Я і погодився.

- Що для Вас кохання?

- Це вміння бачити і розуміти людину такою, яка вона є насправді, зі всіма мінусами й плюсами. Кохання - це бажання Юрій Шубарськийзробити якомога комфортнішим життя для другої половинки.

- Маєте таку?

- Так, дружина Ірина. Кохаю її за те, що розуміє, вміє підтримати у скрутну хвилину, має жіночу мудрість і розсудливість терпіти чоловіка-держслужбовця.

- Хто були Вашими вчителями по життю?

- Найпершими, звичайно, батьки Володимир Іванович та Галина Олексіївна. Вони дали мені все, що могли, й навіть більше. Батько мій «добряк», усе життя пропрацював у районі електромереж. За все життя не чув про нього жодного поганого відгуку, тільки позитив. «Завжди треба людям допомогати» - оце його девіз. Мамин інакший - «Хочеш - роби, не відкладай у довгий ящик». Вона наполеглива, завжди йде до мети. І я від неї це перейняв.

- А Ваш девіз по життю який?

- Я об’єднав девізи батька й мами. І намагаюсь ними жити.

Теги: Юрій Шубарський

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.