Перейти на мобільну версію сайту


12.08.2016

БУТИ ЧЕСНИМ, ЯК ІЗ САМИМ СОБОЮ

желізник«Йти до людей», - це принцип, за яким усе життя живе Михайло Желізник, голова Колибаївської сільської ради об’єднаної територіальної громади. Хоч робота із людьми найважча, і часто за добрі справи ще більше дістається на горіхи, аніж погані чи відверту бездіяльність, проте нашого співрозмовника це не засмучує, навпаки, дає сили й енергію до роботи.  

Держслужбовця зі стажем, колишнього голову райдержадміністрації не варто зайвий раз представляти - він людина відома не лише на Кам’янеччині, зі своїм характером, і, як відверто зізнається, з усіма гріхами, як і в людей. Разом із цим, він не боїться стояти за правду, має принципи, які відстоює, ніколи не опускає руки та не пасе задніх. 17 серпня Михайло Дмитрович святкуватиме 45-річчя з Дня народження. А ми ж напередодні ювілею зустрілися, аби дізнатися, чи легкий шлях у відомої людини.

- Михайле Дмитровичу, сьогодні Ви успішний голова об’єднаної громади, який, як і кілька десятків сміливців, взяв на себе нелегку ношу першопрохідця. Як воно, першим торувати дорогу? Не хочеться все покинути?

- Про успіхи говорити зарано, це більше схоже на перші кроки малої дитини - спочатку невпевнені, а потім - більш сміливі й рішучі. Звичайно, хочеться, щоб об’єднана громада швидко зіп’ялася на ноги й побігла, але для цього потрібно працювати й дуже багато, а головне - працювати з людьми. 

Я знаю, що це моя робота, легкою вона не буває, але якщо ти це робиш, то будь чесним. Хто мене знає, зі мною працював, той підтвердить, що я люблю предметну розмову - зробив, допоміг, вирішив. Люди мають бути на першому плані.

желізникЗовсім не складно працювати з однодумцями, які тебе розуміють і підтримують. Коли команда працює на результат, тоді він неминучий. Люди, з якими працюєш, мають бути порядними, не боятись боротися за ідеї та працювати.

- Саме така команда підібралася в об’єднаній громаді?

- Так, кістяк сформовано, люди підібралися хороші, професійні. Правильно чи неправильно ми робимо, покаже час, зрештою, він багато чого вже в моєму житті показав. Сьогодні я знаю одне - будь-яка реформа (неважливо, в якому вона напрямку) без людей не відбудеться. У кожного з нас можуть бути складнощі, і це природні речі, але головне - як ти із цієї життєвої проблеми виплутаєшся.

- Напевне, лише Вам та Вашій родині відомо, настільки складно пережити революції та починати все з нуля. Що тримало увесь цей час на плаву та не дало можливості здатися й опустити руки?

желізник1- Наполегливість і якась така правильна впертість. Сьогодні, аналізуючи прожиті роки, розумію, що було декілька періодів у житті, коли все доводилося починати з нуля, і за жодним із них я не жалкую. Зі всіх ситуацій висновок був один: якщо не будеш нічого робити, а лише сподіватися, то точно нічого не вийде. Сидіти, склавши руки, це не про мене. 

Моя родина не жила в розкоші, як, можливо, хтось думає. Усе, що я мав і маю сьогодні - це роки праці в різних службах та інстанціях. Кар’єру починав з простої професії - монтажник радіоелектроапаратури першого цеху на заводі «Електроприлад». З першої зарплати купив джинси «Монтана», з другої - магнітофон «Весна». Заочно навчався на історичному факультеті нашого педінституту, після армії пішов працювати педагогом-організатором у Жовтневську школу. Ситуація тоді в державі була нестабільною - безгрошів’я катастрофічне, люди кидаються на перші заробітки. Коли вже працював в управлінні праці райдержадміністрації, якраз вводили гривню, а пенсії тоді не виплачували 11 місяців, а зарплати - шість. Уявляєте, що тоді коїлося в країні?! Взаємозаліки, бартери, ти мусиш говорити з людьми, в чомусь переконувати. І всі один одного розуміли, бо опинилися вмить в однакових умовах.

Потім - революції одна за одною. Не люблю коментувати ці події, скажу лише одне - був і залишаюся максимально чесним із самим собою і людьми.

- Михайле Дмитровичу, якби не кар’єра держслужбовця, то який би шлях обрали?

- До сьогодні шкодую, що не став військовим. Я вступав у Мінське військове училище, але не написав твір, іспити завалив. У армії потрапив у Семипалатинськ-21, в/ч 17721, відслужив два роки. Це був режимно-секретний об’єкт, полігон, де проводилися випробовування, пов’язані з розробкою ядерної зброї. Але служба закінчилася, Радянський Союз розпався, тож який офіцер, як немає держави, яку треба захищати?

желізник2- Сьогодні частина життя позаду, як гадаєте, недаремно прожили?

- У кожної людини є свій хрест, я людина віруюча, і переконаний, що цей хрест потрібно нести достойно, незалежно від обставин, які стають у тебе на шляху. Мені є за що дякувати Богу в цьому житті: я дякую батькам за гарне виховання, що дав мені вчителів по службі й колег по роботі - це Яремчук, Дмитришин, Кульчицький, Дубицький, Мельниченко, Тимчук, Романчук. Дякую Богу, що досі живі мої тато й мама, тесть із тещею і вся родина. Традиції, закладені нашими дідами і прадідами, передаються онукам, і я пишаюся, що мав достойне виховання, і що діти мої ростуть гідними людьми. Я маю хороших друзів, люблю добру компанію, дотепний жарт. Поважаю вертикаль влади, бо це порядок. Перш за все, треба бути законослухняним громадянином. Ми маємо таку владу, на яку заслуговуємо. Якщо в країні відбуваються якісь перипетії, то в першу чергу треба ставити питання перед собою: а де був я? 

- Де почуваєтеся максимально комфортно?

- Вдома, в тата з мамою і в церкві.

- У Вашому домі хто господарює - Ви чи дружина Олена?

желізник4- На кухні - дружина, я ж - у саду, який дуже люблю. У мене є мрія: надщепити зі старих дерев саджанці. Пам’ятаю, в діда були білі колибаївські черешні, такі смачні, що їхній смак я досі згадую.

- Як полюбляєте проводити вільний час?

- У спілкуванні - з родиною, друзями. Люблю полювати. Конфліктів не люблю, із сусідами живу дружньо.

- Про що мріє Михайло Желізник?

- Щоб ми нарешті вийшли з цих складних обставин, жили в цивільно-правовій державі, й наші діти хотіли жити саме тут, в Україні. А це залежить тільки від нас із вами. Якщо постійно про це пам’ятати, тоді буде чітка мета і орієнтири, до яких хочеться йти.


Теги: людина, Михайло Желізник

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.