Таблоїд

«Хто не без гріха, хай першим кине у мене камінь», - так за біблейськими переказами казав Ісус Христос, залишаючи цією фразою для всіх безнадійно скептичних шпаринку для надії.
Колишній атеїст, затятий комуніст і народний депутат Сергій Танасов, котрий балотувався від нашого округу до Верховної Ради двічі (один раз успішно – третє скликання) вже 10 років на громадських засадах працює старостою в церкві.

Стрімко, кар’єрними сходами вгору,- це, напевне, закладено в кожного десь на підсвідомому рівні. Еволюційний розвиток людства – ще одне підтвердження на можливість існування такої думки. Не хочеться стояти на місці, хочеться розвиватися, йти вперед і, здається, ніколи не зупинятися. З малого до великого, зі школи до університету, з села в місто, з містечка – в мегаполіс.
Наша столиця сьогодні, як виявилося, стала притулком – тимчасовим чи постійним, для багатьох відомих кам’янчан.

Є думка, що за спиною будь-якого успішного чоловіка стоїть жінка. Вона допомагає, підказує. Вона підтримує і додає наснаги. З такою жінкою можна здолати всілякі перешкоди та негаразди.
Чим більше у жінки терпіння та мудрості, тим більше успіху в її чоловіка. Що би там не казали, але всі подвиги сильної половини людства робляться виключно заради схвального відгуку, радості в очах слабшої іншої половини.
Хто стоїть за плечима перших осіб нашого міста і району. Хто вони - ці музи, перші леді Кам’янеччини? Напередодні 8-го Березня «КлюЧ» вирішив привідкрити завісу приватного життя керманичів міста і району та дізнатися, чим живуть їхні другі половинки.

Перша неділя Великого посту добігає кінця. Минулого тижня у Кам’янці святкували Масляну. Почали з четверга. На майдані Відродження перед виконкомом ліпили снігові фігури дітлахи разом із вихователем-організатором Анатолієм Дубовим, а на території готельного комплексу «Гала-готель» - студенти національного університету, творчу енергію яких спрямовував у потрібне русло скульптор Сергій Кляпетура. Шкода, що снігові фігури наступного дня почали добряче танути, а через день від них залишились ледве вловимі обриси, більше схожі на купу талого снігу.

Цьогорічні «Лютневі пригоди» для повітряних куль, що завітали на традиційну фієсту до Кам’янця, ознаменувалися суцільними фальстартами. Та аж ніяк вони (пригоди) не були такими для членів семи екіпажів теплових аеростатів.

Над містом літають повітряні кулі. Забачивши хоч одну, ще здалеку зупиняються перехожі, тицяють пальцем у небо чи задирають голови, проводжаючи легкий (немов це пурхає в повітрі пір’їна) політ теплового аеростата.
Давно не уявляю Кам’янця без повітряних куль. Я виглядаю їх взимку, милуюся навесні, прискіпливо вишукую в осінньому небі. Очікую, коли ж вигулькне з-за небосхилу пухкий шмат величезної кулі, а далі вже й сама вона пропливе повз мене гордливо, мов пава. Неспішно ковзатиме повітрям, і здаватиметься, що ось-ось зачепить дерева, будинки, мости, дахи. Дражнитиме мою уяву доти, поки зовсім не втече за горизонт. І від цього видовища в душу впаде спокій - м’який і теплий.

Колись автомобіль був розкішшю. Згодом він став засобом пересування, з кожним роком усе доступнішим. Нині - це статус, особливо, якщо мова йде про роботу. Чим «крутіша» машина, тим престижнішою має бути твоя професія. Чи відповідають ці слова дійсності та чи не гіперболізовані вони, спробував перевірити наш часопис.

Наближається День святого Валентина. Закохані всього світу святкуватимуть, будуть освідчуватись у коханні, дарувати один одному приємні дрібнички.
Цього дня як ніколи буде видно роботу маленького Купідона, що своїми стрілами пронизує серця, запалює в них вогники любові.
Чи вистачить слів, щоб сказати, що таке кохання? Чи стане сил пронести це почуття крізь усе життя? Чи достатньо сміливості зізнатися близькій людині у щирих почуттях, сказати три заповітні слова: «Я тебе кохаю!»?
«Що таке кохання?», - саме з цим запитанням ми зверталися до відомих людей міста й району.

Якось на презентації з нагоди виходу першого номера новоспеченої газети "Кам’янецький часопис КлюЧ" зустрілися міський голова і без кількох сотень голосів "би" міський голова. Був "би" ним другий (Ростислав Ярема), якби не обставини...

Наскільки публічні чиновники і чи можуть звичайні  кам’янчани без проблем зайти за лаштунки особистого життя місцевих селебрітіс, натиснувши декілька кнопок, спробував розізнати «Кам’янецький часопис КлюЧ».