Перейти на мобільну версію сайту


15.01.2016

ВЛАДИСЛАВ ХАМЕЛЮК ПРО ФУТБОЛ І СВОЇ КОМАНДИ

Після того, як Кам’янець випав із футбольної карти області, не кажучи вже про футбольне представництво нашого міста в чемпіонаті України, все ж маємо певне представництво, принаймні окремими футболістами у професійних українських клубах.

Дорога до Прем’єр-ліги, звичайно, непроста. Якою ж вона є, сьогодні ми поговорили із гравцем (опорним півзахисником) команди U-19, Прем’єр-лігового запорізького «Металурга» Владиславом Хамелюком.

- Владиславе, як Ви прийшли у футбол?

- Футболом займаюся з 8-ми років. Спочатку - в ДЮСШ-2 в тренера Олексія Муляра, а потім - у клубі «Фортеця» у Владислав ХамелюкВіталія Авінова. Тренувалися багато, особливо зимою. Із 13-ти турнірів, ми в 7-ми стали призерами. Хоча в 3-4 із них ми грали проти старших від себе на 1-2 роки. Особливо приємно було, коли в 2009 році в Амвросіївці ми стали 2-ми на Кубку України серед футболістів 1998 р.н. У 2010 році ми виграли в Алушті Кубок України з міні-футболу.

- Як потрапили до Моршина?

- На турнірі Аліма Трояна нас разом із тренером Авіновим запросив селекціонер «Скали» (вона тоді грала в Другій лізі), щоб ми виступали за юнацьку команду U-14, у Вищій лізі ДЮФЛ України.

Спочатку було важкувато. Але батьки приїжджали на наші матчі. Ми потрохи звикли. Перший рік ми переходили до великого поля. Той сезон закінчили на 6-7 місці із 10 команд. Наступного сезону ми провалили 1-коло, але добре попрацювали зимою над фізпідготовкою і завершили сезон на 5-му місці. Такий результат начальство сприйняло добре.

Третій сезон у Моршині стартували із виграшу всіх 4-ох стартових матчів, але почалися проблеми з начальством. Шестеро гравців – четверо кам`янчан та ще двоє інших - забрали свої документи, хоча потім Мельник повернувся в Моршин. Тоді ж із Моршина пішов той самий селекціонер Володимир Горобець. Він покликав і нас за собою до Запоріжжя. Я та Олександр Сич пішли в Запоріжжя в грудні 2013-го.

- Як Вас зустріли в Запоріжжі?

- Зустріли добре. Я і воротар Вадим Шевчук майже одразу, в 2-колі потрапили до юнацької «основи» запорізького «Металурга», що грала тоді у Вищій лізі ДЮФЛ України U-16. Олександр Сич поїхав до Іспанії. Із 6 матчів 2-кола ми всі виграли, взяли 1-ше місце в 2-ій групі Південної зони й потрапили до фінальної частини чемпіонату. Там було 2 групи по 4 команди. Ми пропустили вперед «Динамо» Київ та «Карпати» Львів. У матчі за 5-6 місце програли київській ДЮСШ-15 - 1:2.

У новому сезоні восени 2014 року ми програли лише лідерам – донецькому «Металургу» і «Чорноморцю», тож йшли на 3-му місці в зоні. В 2-колі ми вже обіграли «Металург» Донецьк і зіграли в нічию з «Чорноморцем» - 2:2. Тоді я вийшов на заміну і зрівняв рахунок – 2:2. У зоні ми взяли 3-тє місце, а потім пройшли Харківський УФК – (1:2; 3:0) і вийшли у фінальну частину. Там у матчі з київським «Динамо» вели 1:0 – я віддав гольовий пас на Євгена Корохова, але в 2-таймі пропустили два м’ячі й програли динамівцям - 1:2. У наступному матчі обіграли київський РВУФК 2-1, там я теж віддав гольовий пас, але потім захворів на ангіну й у матчі проти ФК «Львів» (1:1) не грав. У півфіналі обіграли донецький «Шахтар» (2:0 ). Я ще хворів. Але на фінальний матч, знову проти київського «Динамо», вже вийшов на 2-тайм. Зіграли 0:0 - і зразу пенальті. Я свій не забив, але Вадим Шевчук взяв 3 пенальті й ми виграли 3:2 та стали чемпіонами України у Вищій лізі ДЮФЛ U-17. Сам тренер збірної України U-21 Серегій Ковалець наc нагороджував. Було приємно, емоції захлинали. Ми отримали 5 днів відпочинку. Потім із нас сформували команду U-19. Тренерами призначили Володимира Шаповалова та Андрія Максименка, які досі нас тренують.

- Але у Вас немає 18-річних.
- Немає.

- І як грати проти старших?

- Важкувато. У Моршині, наприклад, обходилося майже без травм, а тут, вже у першому матчі проти «Говерли», я отримав тріщину берцової кістки. Близько 5 хлопців «основи» травмувалися. На матч проти Моршина я вийшов із травмою на заміну при 1:1, віддав результативний пас, і Алібеков забив вирішальний гол – 2:1.

- Хіба можна грати зі тріщиною?

- Важко, але можна. Лікарі не зразу її побачили. Тому я грав з тріщиною проти «Ворскли». У грі проти донецького «Олімпіка» отримав ще один удар по цій же кістці. Коли зробив рентген, стало видно тріщину, але, слава Богу, кістка зросталася правильно. Утворився мозоль, було запалення. Три тижні я пропустив, вийшов проти «Олександрії». Ми виграли 2:0, я віддав гольовий пас.

- Що зараз?

- Я в Запоріжжі тренуюся. Можливо, залишу команду U-19 та школу клубу. Селекціонер шукає клуб. Звичайно, найкращі молоді футболісти зараз у київському «Динамо». Прикро, що так вийшло із «Металургом». У мене був контракт до кінця 2017 року. В останніх матчах багатьох позабирали з дубля грати за основну команду «Металурга». На останню гру проти «Динамо» Київ я був заявлений за дубль. Є деякі пропозиції клубів Прем’єр-ліги. Зараз хочеться стати потрібним хорошій команді.

Теги: футбол, Владислав Хамелюк

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.