Перейти на мобільну версію сайту


14.07.2017

СПРАВЖНІЙ УНІВЕРСАЛ – ОЛЕКСАНДР СИЧ

Футбол СичЧимало кам’я­нецьких футболістів грають за межами рідного міста. Наш сьогоднішній співрозмовник Олександр Сич грає навіть за межами України – в чемпіонаті Словенії. Як склалася його футбольна доля в нашій сьогоднішній розмові.

– Думаю, що в Кам’янці багато хто пам’ятає, як дитяча «Фортеця» в 2010 році виграла Кубок України серед дітей 1998 р.н.

– Так, це було в Алушті. Але наступного сезону ми програли їм фінал у себе вдома. До сьогодні пам’ятаю це, як ілюстрацію того, що трапляється, коли недооцінюєш суперника й не концентруєшся на грі.

– Потім ти потрапив до Моршина.

– Так. Влітку 2011 року нас запросили до моршинської «Скали», за яку виступали в Вищій лізі ДЮФЛ України. Приємно було, що ми всі – наша четвірка – я, Влад Тимощук, Влад Хамелюк, Сергій Мельник та наш тренер Віталій Авінов у Моршині працювали разом. Він – хороший тренер, справжній професіонал. Найцікавіші матчі в нас були проти школи львівських «Карпат». Через 2,5 роки замість контрактів нам запропонували якісь угоди, де було сказано, що при переході гравця зі «Скали» за нього клуб повинен буде заплатити 800 тисяч гривень (100 тисяч доларів). Хоча ми не хотіли ні договорів, ні контрактів. Довелося восени 2013 року піти з Моршина.

– І ви пішли в Запоріжжя?

– Так. Кам’янецька четвірка і воротар Вадим Шевчук пішли. Ми сподобалися школі запорізького «Металурга». Але друг мого тата – тато Сергія Мельника, що був в Іспанії, був знайомий з тренером футбольної академії «2 M 12 CRAG & GT» в Мадриді.

– Це школа мадридського «Атлетіко»?

– Вона окрема від всіх клубів. Тут три тренери – Канело Алехандро та ще два – колишні гравці мадридського «Реала». Було дуже цікаво. Від них я хотів почерпнути якомога більше. Я тренувався півроку, й ми подавали документи, щоб мені зробили паспорт футболіста. Але, на жаль, Україна – не член ЄС, тож відмовили. Я міг грати лише в товариських матчах. У двох матчах проти ровесників «Хетафе» я зробив три гольові передачі та забив один гол. Я зацікавив тренера «Хетафе», але документи... Ми з татом вирішили, що які б хороші не були тренування, але відсутність ігрової практики перешкоджатиме підготовці.

– І ти повертаєшся в Україну?

– Так, навесні 2014 року. Думали, в Запоріжжя, але подзвонив селекціонер «Скали» Володимир Горобець і запропонував київський «Арсенал». Я півроку грав за нього у Вищій лізі ДЮФЛ України (до 17 років). Майже постійно в основі. На матч проти донецького «Шахтаря» виходив без мандражу. Хай ми й програли, 0:2, але я відчув, що таке отримати цінний досвід гри проти сильного суперника. Потім почалися грошові проблеми в «Арсеналі», і я переїхав до Запоріжжя. Це мабуть один із найбільш цінних періодів у моєму житті. Потрапив на завершальну частину ЧУ в ДЮФЛ України. В стику ми вийшли на харківський «Металіст». На виїзді програли 2:1, але вдома виграли 3:0 і вийшли у фінальну частину. З групи ми з 2-го місця вийшли у півфінал, де обіграли донецький «Шахтар» 2:1. У фіналі зіграли з «Динамо» Київ 0:0 і обіграли їх у серії пенальті, ставши чемпіонами України в ДЮФЛ.

– Далі U-19?

– Так, але отримав травму і на відповідальний, хоча товариський матч у мене на підйомі ноги велика гематома й болі. Лікар радить не грати. Я прийняв рішення зіграти на знеболювальних. Особливо важко було перші 10 хвилин. Але потім «втягнувся» в гру і свій тайм відіграв. Ми уклали контракт на 3 роки. Але через півроку – фінансовий крах «Металурга», і ми стаємо вільними агентами. Я шукав команду, але відмовляли й, головне, що без будь-якого пояснення. Був варіант «Шахтаря», вони порадили оновлений «Арсенал» вже з новими власниками. Там тренувався. Знайомі запропонували словенський клуб «Інтерблок» Любляна. Клуб свого часу, граючи в 2-му дивізіоні, двічі вигравав Кубок Словенії. Потім через фінансові проблеми опинився в 4-му дивізіоні. Влітку 2016 року поїхав в «Інтерблок». Спочатку тренувався із командою U-19, але через ліміт на легіонерів і наявність там албанця, тренер запропонував мені спробувати зіграти за дорослу команду.

Футбол Сич-1– У 18 років?

– Так. Я одразу відчув різницю між юнацьким футболом і дорослим. Тут все набагато швидше. Потрапив на період відродження «Інтерблоку». У минулому сезоні ми взяли 5-те місце, але в наступному, думаю, поборемося за 3-тє – прохідне в 3-ій дивізіон. Я зіграв із 22-ох матчів 19.

– Хто ти за амплуа?

– Універсал. Найбільш комфортно я себе почуваю на позиції лівого захисника. Але тренер Самель Конєвіч запропонував мені зіграти лівого «хава». Ми граємо по схемі 3-5-2, центральний трикутник хавів – гостряком назад. Виходить надійно укріплений центр.

– Це мабуть величезне навантаження на флангових хавів? Треба встигати по всьому флангу.

– Приблизно так. Але тренер каже, що м’яч повинен рухатися швидше за гравця. Він мене запитує: «Можеш грати? Якщо так – грай». Я повинен виснажувати дві позиції суперника. Серед професіоналів мені більш за все подобається гравець мадридського «Реала» – Марсело. Він – технічний, руйнує чужі атаки, відбирає м’яч і починає свої атаки. Це те, що більше за все у футболі люблю я.

– Зараз у тебе міжсезонна відпустка?

– Так. Я повернувся і в Києві проводив низку тренувань на підтримку фізичних кондицій. Але для мене фізичне відновлення – простіше, ніж моральне. Моральне зараз важливіше. Потрібні дім, домашня обстановка, друзі, сім’я, адже незабаром, у серпні, стартує новий чемпіонат.

Теги: футбол, Олександр Сич

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.