Перейти на мобільну версію сайту


27.01.2017

МИКОЛА ПОЛЮЛЯК - ОСНОВНИЙ ГРАВЕЦЬ ТА СПАРИНГ-ПАРТНЕР

Ббл ПолюлякПо-різному складається життя у спортсменів, що грають у командах головних українських ліг. Кам’янчанин Микола Полюляк, який за свою спортивну кар’єру встиг пограти в трьох баскетбольних клубах Української Суперліги, доволі яскравий цьому приклад.

- Коли ти почав займатися баскетболом?

- Ще коли вчився в гімназії, ходив на баскетбол до Кіма Михайловича Міттельмана. Ми тоді грали у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі (ВЮБЛ). Пізніше грав за «ДіДіБао» в Українській Першій лізі.

- Хороша була команда. Цікаво, що більшість тоді в ній були кам’янчани.

- Так, кам’янчани. У цій команді я, мабуть, був наймолодшим. Я в ній грав протягом 2005-2009 років, а потім вступив до Львівського політехнічного університету на факультет хімічних технологій. Після його завершення, вступив у магістратуру. Паралельно з навчанням грав за «Політехніку» в Суперлізі. Спочатку – в дублі, а в сезоні 2009-10 років - в основі. Тоді баскетбол у нас був на вищому рівні, ніж зараз. Грало багато досвідчених іноземних гравців, особливо американців та сербів. І наших теж. Перший мій сезон – 2009-10 років, мабуть, дав мені найбільше досвіду. Тоді тренував «Політехніку» серб Міхал Увалін. Він багато мені дав знань, розуміння баскетболу та, крім того, дав шанс потрапити до «основи» команди.

- Із старших гравців хтось тобі допомагав?

- Ярослав Зубрицький. Хоча за амплуа він «важкий» форвард, а я – атакуючий захисник, ми з ним часто були разом. Він старший за мене на 16 років. Мабуть, від нього в мене робоча етика, професіоналізм, намагання постійно вдосконалюватися. У Львові я грав до літа 2015 року. У клуба, на жаль, почалися фінансові труднощі, й він змушений був навіть залишити Суперлігу, заявившись у Вищу лігу. Я тоді перейшов до луцького «Волинь-баскету». Він проводив свій перший сезон у Суперлізі – 2015-2016. Тоді ми взяли 8-ме місце і вийшли до плей-офф.

- І як 8-ма команда виходили на першу?

- Так, якраз на южненський «Хімік». Зрозуміло, що ми їм поступилися. В команді були хороші теплі взаємостосунки між гравцями та керівництвом, приємна атмосфера. Хоча, можливо, нам дещо не вистачило досвіду, щоб ми більше розкрилися, реалізували свій потенціал. Я отримав запрошення й перейшов до «Черкаських мавп».

- Як до клубу з більшими амбіціями?

- Так, вельми амбітний клуб. Але, на жаль, у мене там склалися суттєві, можна сказати глибокі розбіжності з тренером команди. Він намагався мене використовувати практично в різних амплуа і чого від мене вимагалося, зрозуміти було непросто. Тому за обопільною згодою було вирішено, що я піду з Черкас.

- Який сезон для тебе став найбільш результативним?

- Останній у Львові та луцький. Щодо черкаського, то там у мене було значно менше ігрової практики.

- Чи є зараз запрошення з нових команд?

- Так є, але ще рано про них оголошувати до прийняття рішення. Зараз я підтримую форму в Кам’янці з «ДіДіБао». Здається, я для них немов спаринг-партнер.

- Як оцінюєш шанси «ДіДіБао» повторити минулорічний успіх – вийти у четвірку кращих команд західноукраїнської групи Першої ліги?

- Думаю, це цілком реально. Декілька гравців є в Кам’янці, деякі під’їжджають. Плюс долучається перспективна кам’янецька молодь.

- Чого зараз найбільше бракує українському баскетболу?

- Фінансування. Особливо роботи тренерів, при чому як у професійному, так і дитячо-юнацькому баскетболі. Саме тренери закладають фундамент баскетболу. Крім того, потрібно більше популяризувати баскетбол у ЗМІ. І частіше.


Теги: баскетбол, Микола Полюляк

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.