Перейти на мобільну версію сайту


28.06.2018

ЖИТТЯ – НЕ МАЛИНА

Південна точка районуКрайня південна точка Кам’янець-Подільського району, колись найбагатша і найродючіша, сьогодні занепадає. Причин, чому так сталося, чимало, як і винуватців. На щось повпливали загальнодержавні процеси, десь вин­ні самі люди, у чомусь допомогла природа. А в сумі це довело населений пункт майже до ручки, бо ж легше перелічити, що в цьому селі є, аніж чого немає.

На краю географії й на межі життя – якось так можна охарактеризувати Малинівці колишньої Гринчуцької, а нині Жванецької об’єднаної територіальної громади, до яких ми завітали з інспекцією «Сільського контролю».

Шлях до Малинівців неблизький – 30 км. Отож, їдете у чернівецькому напрямку, минаєте Жванець і Брагу, доїжджаєте до ПП «Гринчуцьке», а звідти – ліворуч ще кілька кілометрів, і ви нарешті потрапляєте за місцем призначення. Автобус у цей населений пункт, як і в дрібненькі сусідні, робить лише один оборотний рейс. Вранці о 06:45 можете виїхати з села і потрапити до міста, а о 13:45 з Кам'янця повернутися назад. Інших варіантів, як сюди приїхати громадським транспортом, просто немає. Та й це не всі мінуси малиновецького транспортного колапсу. Крім того, що звідси до міста найвища в цьому окрузі ціна за проїзд (30 грн), водій маршрутки ще й об'їжджає всі поближні села, щоб назбирати пасажирів. Отож, з Малинівців автобус їде в Бабшин, звідти – в Гринчук, далі – Брага та Жванець, і лише потім до Кам'янця. 

ЗупинкаВлітку курсувати ще не збитково, адже пасажирів вистачає – хтось їде додому, хтось – на дачу. А взимку просто катастрофа, особливо, як замете. Тож часом кількість виїздів власник маршруту скорочує до 4 на тиждень. І що тоді робити людям? Правильно, на власних двох теліпатись до Жванця, а це майже 12 км.

Добре, що хоч дорога, особливо від села до гринчуцького повороту, в непоганому стані. Час від часу із латанням ям допомагає тамтешній депутат сільської ради Володимир Постовий.

З БАГАТИМ МИНУЛИМ
В архівних документах село зустрічається під різними назвами: Malinze, Малиново, Малиновка і аж у 1926 р. – Малинівці. Побутує думка, що поселення колись виникло біля насаджень малини, або ж бере свій початок від першого поселенця на прізвище Малина. Разом з тим, історія населеного пункту досить таки насичена.

З археологічних відомостей дізнаємося, що в Малинівцях виявлено пізньопалеолітичне місцезнаходження і трипільське поселення. За 800 м від крайніх хат південної околиці, як пише у своїх дослідженнях академік Винокур, між урочищем Поповий Яр і колишнім колгоспним садом знайдено поселення скіфського часу. На схід від села, по берегах струмка, відкрито черняхівське поселення, а в урочищі Мунчаків Яр виявлено 15 поховань цього часу. Також на території села знайдені сліди давньоруського поселення.

Зустрічає церкваМайже до кінця 18 ст. поселення входило до числа польських державних маєтностей, тож не дивно, звідки взялася назва Malinze. З переходом Поділля під владу Росії, Малинівці були подаровані графу Аркадію Моркову. На початку 19 ст. село перейшло до його спадкоємців – землевласників Оболенських. У 1820 році вони переселили сюди з сусідньої Ляшковиці (Збруча) та інших сіл 12 кріпацьких сімей. На початку 20 ст. населений пункт відносився до товариства селян. У 1905 році тут проживало 756 жителів, діяла церковно-парафіяльна школа.

У 1923 році було створено Малиновецьку сільську раду, яка проіснувала до 1954 р. На чотири роки (1959-1963 рр.) Малинівці навіть були центром Гринчуцької сільської ради, настільки потужно розвивалося село.

Що й казати, малиновецька земля й досі вважається однією з найродючіших у Кам'янець-Подільському районі та знаходиться на 1 місці по нормативно-грошовій оцінці. Раніше тут був колгосп-мільйонер, діяла перша в районі комуна. У 1924 році в селі з'явився перший трактор, його закріпили за трьома селами. На той період поява такого агрегата, який обслуговувало аж троє працівників, була ознакою заможності й достатку. З часом технології пішли вперед, трактор перетворився в реліквію, якийсь час стояв на постаменті при в'їзді в громаду, а потім його передали ПДАТУ. І тепер він красується при вході на територію факультету механізації і електрифікації сільського господарства як експонат, по якому студенти можуть опановувати ази механізації.

Колишня сільська радаСьогодні малиновецькі землі обробляють аж три агроформування – ПП «Гринчуцьке», ТОВ «Максфарм» та ТОВ СП «Нібулон».

АЛЕ БІДНИМ СЬОГОДЕННЯМ
Незважаючи на багате археологічне та історичне минуле, на період колгоспного розквіту, сьогодні Малинівці не лише знаходяться на краю географії, а й зубожіння. У 108 дворах прописано 104 особи, але як з 60 жителів набереться, бо буде добре. Переважна більшість малинівчан – пенсіонери, хоч є декілька молодих сімей з дітьми.
Серед плюсів проживання в Малинівцях хіба що гарна природа й річка Дністер за кілька метрів від хати. Решта – залишки минулих розкошів.

11 школярів та дошкільнят у навчальний період їдуть за освітою до Жванця. Малиновецькі дітлахи встають найраніше зі всіх з цього кутка о 6-ій ранку (!), бо за ними першими заїжджає шкільний автобус. Звідси він прямує до Бабшина, потім – Гринчук, Брага і аж кінцева Жванець. Але на цьому освітянські митарства не закінчуються, у школі всі чекають ще півгодини, поки автобус привезе дітей збручанського напрямку. Так саме роз'їжджаються по домівках. Як поїхала дитина в школу в 6 ранку, то аж о 6-ій вечора приїхала додому...

ФельдшерКолись у Малинівцях була своя початкова школа, а тепер, як самі розумієте, від неї не залишилося й сліду.

Не краща ситуація і з медициною на селі, яка тримається на тендітних плечах фельдшера з 26-річним стажем Галини Сафронюк (на фото ліворуч). На черговий виклик місцевий медик крутить педалі з Бабшина у Малинівці. За графіком у неї один день у Малинівцях, другий – у Бабшині, але такого не буває, часом треба і в одному, і в другому селі одночасно бути, а між ними відстань у 6 км. «Робота більше ходяча, ніж сидяча, – бідкається жінка. – Влітку ще нічого, а взимку – хоч сядь, тай плач: дорогу замете так, що ні пройти, ні проїхати. Якоїсь зими мала терміновий виклик, то думала, що в тих кучугурах сама замерзну».

Коли Галя йде у відпустку, то для села це суцільна трагедія. Як не крути, а сільська медицина через погане транспортне сполучення живе, наче в кам'яному віці, коли єдиним порятунком від всіх хвороб вважається поява фельдшера. Так, просто поява, навіть лікування не потрібно, бо ж десь глибоко в душі тліє надія, що все буде добре.
На такому ж рівні, як і освіта, знаходиться культура. Вона, можливо, десь і живе, у сусідніх селах, але не у Малинівцях. Колишній клуб давно розвалений, зі ще живих об'єктів залишився пам'ятник полеглим воїнам, до якого за традицією довідуються на 9 травня.

КапличкаБільше пощастило духовності – за власні кошти люди збудували капличку, до якої всі і сходяться. Як заїжджаєш у село, вона першою кидається в очі. Чотири роки тому, в 2014 році, її освятили. Крім цього, у селі діє молитовний будинок.

САМОСТІЙНІ СКАРЖНИКИ
Сам не гам і другому не дам – за таким принципом чомусь виходить жити малинівчанам. Візьмемо, наприклад, торгівельну галузь. Раніше в селі діяв магазин райспоживспілки, з часом сюди почав приїздити «Оптовичок». Торгівля на колесах йшла жваво, якісь продукти були дешевші й село розділилося – одні хотіли тільки оптовичка, інші – товари райспоживспілки. У результаті, не стало ні одних, ні інших. Тепер, щоб купити продукти, або їдуть до міста, або замовляють у сусідньому Соколі на список.

криницяНайбільшою проблемою села й досі залишається водопостачання. Незважаючи на те, що добру частину населеного пункту омиває Дністер, до води дістатися вкрай важко. На всі Малинівці може знайдеться одна криниця. Люди користуються водою з водогону колишнього колгоспу. Раніше була водонапірна вежа, але в 2014 році хтось за одну ніч її порізав на металобрухт. Не така вже й мала та вежа, щоб зникнути непомітно, проте жоден житель так і не зізнався, хто ж ту крадіжку здійснив. Виходить, що самі в себе вкрали.

Але зі всіх населених пунктів тієї округи, які страждають від нестачі води, лише Малинівці самостійно сплачували по лічильнику за спожиті кубометри, за решту селян досі платив тамтешній орендар – ТОВ СП «Нібулон». Нині воду накачують у спеціальний басейн, з якого її роздають на три села – Гринчук, Бабшин і Малинівці. Останнім перепадає найменше – село знаходиться на горбі, та й втрати води дорогою через зношеність труб неабиякі. Під час нещодавньої сесії Жванецької сільської ради було прийнято рішення про створення комунального господарства, яке візьметься не лише за водопостачання, тож, сподіваємося, проблем у цій сфері стане менше.

Дністер під носомХоча, як зізнається староста цього округу Дмитро Мунчак, хоч Малинівці і найменше село з колишньої Гринчуцької сільської ради, але в тамтешніх людей завжди претензій найбільше. Воно й зрозуміло, як нічого немає, то скаржитися найлегше. 

– Природа тут неймовірна, – каже Дмитро Олександрович. – До річки близенько, на чернівецьку сторону можна запросто переплисти. Але туристів немає. Багато буднків стоять пусткою. У сусідній Слобідці-Малиновецькій яблуку ніде впасти, хоч у Малинівцях не гірші умови для відпочинку. Але чомусь туди їдуть, купляють там будинки, які зовсім недешево коштують, і проводять час. Село живе, принаймні влітку завдяки дачникам. А у Малинівцях тиша й спокій, ніби забуті Богом і людьми.

І справді, якби наш приїзд у село не співпав із приїздом автобуса, то, можливо, ми би й людей не бачили. А так вони на нас подивилися, а ми – на них. Привітні й балакучі малинівчани у розмові не забувають про своє розказати і обов'язково поскаржитися. І на автобус, і на воду, і на дороги, на відсутність магазину. Одним словом, усе, до чого приклали руки, тепер згадують. Але ми забуваємо, що після розвалу однієї країни та появи нової, лише ми відповідальні за все, що в державі відбувається.

Молитовний дімP.S. Життя у Малинівцях не таке вже й солодке, як його назва. Навіть, якби й хотів сюди приїхати доживати свій вік, то у яких умовах? Ні води, ні нормального транспортного сполучення, ні освіти, ні медицини, ні культури. Єдине місце, де збираються люди – капличка й автобусна зупинка. Оце вже життя – справжній рай для самітників та відлюдьків. Поставити хоч якусь адекватну оцінку цьому населеному пункту рука не піднімається. Живуть люди на найбагатших землях району, а потенціал цей не використовують для розвитку села. То якою може бути оцінка, крім одиниці? Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити в соцмережах групи «Сільський контроль» чи на сайті klyuch.com.ua в розділі «Опитування».

контроль Транспортне сполучення



Теги: Сільський контроль, с.Малинівці

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.