Перейти на мобільну версію сайту


23.06.2017

ЗАКВІТЧАНА Й НАТРУДЖЕНА – «ЇВКА» ГОРА

контроль-1Із глини, за біблійними переказами, Господь зліпив першу людину – чоловіка на ім’я Адам. Глина дала життя й одному з населених пунктів Кам’янеччини, принаймні так розповідають тамтешні старожили. Хоч і не відкидають припущення, що назва села має інше, далеко не глиняне походження.

Неабияк допомогла із сільським розвитком і річка Дністер, від якої шкода, як би це парадоксально не звучало, перетворилася на користь. Отож, глина, гора, Дністер, а ще – вівці, риба, лікарські рослини. Здогадалися, про яке село піде розмова? Звичайно ж, про Гораївку.

Туристичною перлиною Кам’янеччини справедливо можна назвати Бакоту – затоплене село, від якого залишилася тільки назва. У цьому місці Дністер настільки широкий, що під його плесом навіки поховані декілька населених пунктів. Сусідній Гораївці, яка знаходилася на горі, вдалося вціліти й навіть надати притулок жителям вже неіснуючих сіл – Наддністрянки, Конилівки, Бакоти, Студениці.

Шлях до села розтягнувся на 49 км. Сюди можна дістатися прямим автобусом, який справно робить 4 оборотних рейси. Як по Староушицькій трасі, так і по дорозі впритул до села можна проїхати майже без проблем – вони вкатані численним транспортом, який заледве не щодня курсує до Бакоти. Разом із цим, будьте уважними, адже можна, до прикладу, натрапити на велетенську гілляку, що валяється напівдороги, чи в’їхати у здоровенну баюру. До речі, вказівників із назвою села немає – таке враження, що тут всі стежки й дороги ведуть до Бакоти...

з перешкодамиОБРОСЛА ЛЕГЕНДАМИ
Про походження села розповідають дві версії, які знаходимо у Вікіпедії. Молдованин, який проживав на правому березі Дністра, за прізвищем Гурай дослідив, що глина, де тепер знаходиться село, придатна для виготовлення посуду. Тоді він спробував випалити декілька горщиків. Горщики були чудові. Гончар Гурай оселився тут, згодом завів сім'ю. Місця, де виготовлявся посуд, збереглися до нашого часу. Уламки від посуду знаходяться ще й нині на людських городах. Першим жителем села став молдованин Урсул. Село назвали Гураївка, а перші жителі села Урсули. Село зростало, люди будували хати глиняні, а дахи – солом'яні. Перші шість сімейств були за українським прізвищем Урсуляки, а село Гораївка.

Також старші люди говорять, що село Гораївка побудоване на горі, а на горі завжди «ївко», тобто «холодно», тому так і назвали «Гораївка».

Але на цьому історія села не закінчилася. Що й казати, воно колись було центральною садибою однойменної громади. Саме так, до війни існувала Гораївська сільська рада, утворена 1932 р. Саме тоді з’явилась перша школа, клуб та бібліотека. Після Другої світової у селі побудували 8-річку, клуб, медпункт та дитячий садок, але селищну раду, якій підпорядковувалися ближні села – Конилівка, Наддністрянка, Гораївка, Кривчани, перенесли до Старої Ушиці. Тож сьогодні Гораївка знаходиться у підпорядкуванні селища.

ШколаЖИТТЯ ВИРУЄ
На перший погляд непримітне село сьогодні добряче розрослося і складається з кількох частин – старого, нового та дачних поселень. У центрі старого знаходиться вся сільська інфраструктура – школа, дитсадок, фельдшерський пункт, поштове відділення, сільський клуб, автобусна зупинка, дві церкви та два магазини.

Гораївська ЗОШ І-ІІ ступенів цьогоріч була за крок до пониження ступеня, та районні депутати вирішили дати їй ще один шанс. Керує навчальним закладом Галина Гахман. 1-поверхова, на пічному опаленні школа давно проситься на ремонт, та спонсорів для такої благородної справи катма. Ззовні тріщини у стінах видно неозброєним оком. У кращому стані їдальня та спортивна зала, що знаходяться по-сусідству. Їх добудували за колгоспних часів.

Цьогоріч Гораївська школа випустила 2 учнів та ще 2 діток прийдуть на навчання з дитсадочка. Та це не рятує ситуацію з катастрофічною наповнюваністю класів – 1-класу тут не було, в 2-му та 9-класі навчалося найменше – по двоє учнів...

ДНЗ «Росинка»Не кращі справи й у ДНЗ «Росинка», яким керує Галина Бойко. Із чотирьох груп, що діяли раніше (кажуть, сюди певний час навіть возили на виховання дітлахів зі Старої Ушиці), залишилася тільки одна різновікова. Її розташування легко визначити за заміненими енергозберігаючими вікнами. Як у школі, так і дитсадку гарний ігровий майданчик. Хоч гойдалки тут металеві та встановлені ще в радянські часи, але, як не дивно, збережені. Ні в кого з місцевих не піднялася рука порізати їх на металобрухт, як це робили в інших селах.

Через дорогу від автобусної зупинки, встановленої за спонсорські кошти, про що красномовно натякає почіплена там реклама, знаходиться сільський клуб. Без перебільшення, життя в ньому вирує. Біля входу зграйка хлопців обговорює якісь справи, хтось слухає музику, двоє підлітків грають у теніс. Довгий час завідує культурним храмом Галина Горобець – засновник і керівник гораївського фольклорно-етнографічного колективу «Трудівниця». Створений у 1991 році, він вражає публіку старовинними піснями та солоспівами Бакотського регіону. У ре­пертуарі «Трудівниці» нараховується більше півсотні пісень – календарно-обрядові, жартівливі та родинно-побутові. У 2009 році колективу присвоєно звання «народний». Разом із Галиною Горобець трудяться на пісенні ниві Світлана Арсенюк, Ніна Брехунець, Любов Баштан, Світлана Варварук, Ніна Зайцева, Галина Гоцуляк, Ганна Крижанівська, Наталя Ткачук, Надія Фартушняк, Людмила Шибінська.

ФАП і поштаБіля клубу поміж деревами колись був пам’ятник пролетарському вождю Леніну. Під час Революції гідності бюст Ілліча скинули з п’єдесталу, на згадку залишився тільки напис, який давно вже варто замалювати. Кого ж поставити на постамент – залишається під питанням.

Як і сусідні Грушка та Стара Ушиця, Гораївка має два храми, якими керують різні православні парафії. Першу церкву будували всім селом, як кажуть, з миру по нитці. Друга з’явилася нещодавно – маленька й дерев’яна, вона більше нагадує капличку, хоча, можливо, з часом і виросте у великий храм.

26 років трудиться соціальним працівником Валентина Горбняк. Вона, напевне, старожил соціальної служби району.

Каже, що після того, як у Старій Ушиці відкрили Центр соцільного обслуговування, стало легше працювати, бо ж одинокі чи хворі пристарілі люди мають гарний притулок і якісне обслуговування.

танці-тенісУ колишньому приміщенні колгоспної контори розмістилися фельдшерський пункт, де керує фельдшер Анатолій Овчарук, та поштове відділення. Хоч будівля й трохи пошарпана, проте навколо чисто й охайно. Як і навчальні заклади та клуб, вона із заміненими вікнами та дверима. Цей період умовного «розквіту» Гораївки припав на часи керівництва селищного голови Василя Мацькова, завдяки якому сільська інфраструктура побачила хоч якесь оновлення. Нинішній селищний очільник Андрій Котульський, напевне, заїжджав сюди ще перед виборами.

– Його у рідному селищі рідко бачать, а ви хочете, щоб він до нас приїздив, – віджартовуються селяни.

Найбільшою проблемою, на думку гораївчан, є невпорядковане сміттєзвалище. За словами колишнього очільника КП «Добробут» Василя Горбняка, колись його постійно доглядали, а тепер, напевне, в молодого очільника руки не доходять. Зрештою, комунальне підприємство в селищі кульгає на обидві ноги, навіть не може зі своїми проблемами розібратись. Чекай, коли черга до Гораївки дійде...

ПасікаРАДГОСПУ НЕМАЄ, А СПРАВА ЖИВЕ
Покинуті самі на себе, гораївчани виживають, як можуть, хоч нічим новим тут не займаються. У травні 1957 року було організовано радгосп лікарських рослин імені Орджонікідзе. За часів його існування село мало найкращий розвиток. Зрештою, вся інфраструктура збудована на радгоспні кошти. Господарство-мільйонер могло собі дозволити такі витрати. Зауважу, що за допомогою радгоспу побудували нові будинки і гораївчани, і переселенці з сусідніх сіл. Хоч радгоспу вже давно немає (перейменування 1992 р. на «Староушицький» не врятувало його від банкрутства), проте селяни й досі вирощують лікарські рослини. Крім картоплі, буряка та кукурудзи тут сіють нагідки, ромашку, м’яту, айстри, мальву. Одним словом, усе, що має ціну та принесе прибуток.

Вирощуванням троянд займається Олександр, який приїхав у Гораївку, де й одружився. Відтак село потопає у квітах: як у Суржинцях тюльпани, так тут усі висаджують троянди.

отараОтару овець у майже 700 голів тримає і чернівчанин. Вівці випасають гораївські схили й нерозпайовані радгоспні землі. За отарою в кілька сотень доглядають місцеві жителі, тож мають роботу й не думають, чи виїжджати на закордонні заробітки. 

На сезонну роботу наймаються до місцевого аграрія жителі не лише Гораївки, а й поближніх сіл. Садівник Аурел Рошка має гарний сад, у якому в основному вирощує яблука.
Колгоспну пасіку у Гораївці зберегли подружжя Горбняків, Марія та Олександр. Вони пасічники з багаторічним стажем. Мед, зібраний на лікарському різнотрав’ї, не лише корисний, а й смачний.

Завдяки сусідній Бакоті гораївчани мають ще один підробіток, який умовно називають «на дачах». Туристам, спраглим до екзотики, збувають продукцію власного виробництва – фрукти, овочі, ягоди. Виїзну торгівлю поблизу скельного монастиря влаштовують і два гораївських магазини.

у квітахЗа Бакотою та скельним монастирем, який знаходиться під юрисдикцією НПП «Подільські Товтри», наглядає вічний бакотянин із гораївською пропискою Тарас Горбняк. Чоловік написав не одну книгу про рідний край і всіляко, де тільки може, його популяризує. До речі, село Гораївка має власний сайт у інтернет-мережі, який створив Микола Литвинюк.

ТУРИСТИЧНИЙ КОЛАПС
Критична близькість до Дністровського водохсовища сприяє розвитку туризму в цьому регіоні, але не все тут так гладко, як здається на перший погляд. Хоч Гораївка частково виживає за рахунок туристів, проте перекваліфіковуватися не поспішає. Усе ж таки, лікарські рослини дають більший прибуток. Тож із зеленим туризмом тут не просто сутужно, а цілковита катастрофа – жодної садиби, яка би приймала туристів у селі немає.

Хоча показати іногороднім тут мають що. 

До прикладу, розріз гораївської свити поблизу села вважається геологічною пам’яткою природи. На полі, між селами Бакота і Гораївка, знайдено рештки жертовника пізнього бронзового віку у вигляді курганоподібного насипу зі спеціально викладеними кам’яними виростками в основі. Навпроти хат західної околиці с.Наддністрянка (нині воно приєднане до Гораївки) по лівій частині неглибокого яру знаходиться поселення скіфського часу. Біля цього ж населеного пункту, за 400 м від західної околиці села, виявлено поселення розвинутого трипілля й два поселення VI-VII ст. н.е. Майже 300 років тому територія, де тепер знаходиться Гораївка, була вкрита лісом. Переважна більшість дерев були дуби, тому нинішні поля на півночі села називають «Дубина». На заході села була біла глина, від якої назву отримало поле – «Біла». 

сміттяВ урочищі Серлівка, або Ганашівка, є знамениті сім криничок. Одна з них має назву Америка. За легендою, у цих краях жили жиди, які мали багато золота. Вони шукали хлопців, які займаються контра­бандою, аби ті переправили їх через Дністер до Румунії. Були й такі, що приводили жидів до криниці, ніби на відпочинок, а самі зненацька нападали, забираючи золото, та викидали їх у криницю, примовляючи: «Тут тобі і Америка».

P.S. Гораївка, зіткана з переселенців, набралася від кожного з них найкращих рис. Хоч віддалена, але самодостатня, працьовита та підприємлива, а ще – надзвичайно щира й привітна. За справи тут беруться з любов’ю, а власний край прославляють із гордістю. Село справжніх господарів, досі збережене й не занедбане, незважаючи на практично відсутність сільського керівництва. Сюди би ще трохи грошей на пітримку інфраструктури – узагалі був би маленький заквітчаний, цілющий рай. Винятково гораївчанам, їхньому сільському ентузіазму та надзвичайній згуртованості ми ставимо «четвірку».
Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Усе, що залишили дві церкви2 дві церкви


Теги: Сільський контроль, с.Гораївка

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:










Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.