Перейти на мобільну версію сайту


11.04.2014

ВИРОК СУДУ НЕ ЗАДОВІЛЬНИВ НІКОГО. ФЕМІДА НЕ ТІЛЬКИ СЛІПА, А Й ГЛУХА

8 квітня нарешті вібулося засідання Хмельницького Апеляційного суду в кримінальній справі щодо вбивства 18-річного кам’янчанина Павла Теплюка. Колегія суддів Кам’янець-Подільського міськрайонного суду першої інстанції засудила жорстокого вбивцю юнака лише на 15 років позбавлення волі. Жодна зі сторін як потерпіла, так і засуджена не погодилась із вироком суду. Вбивця вважає, що йому дали забагато. Натомість, мати з дідусем загиблого, очевидці та свідки трагедії, що сталася у ніч на 7 липня 2012 року, і громада Кам’янця обурені таким вироком, адже той, хто відібрав життя в дитини, не повинен більше жити серед нормальних людей, бо він дуже небезпечний для всього суспільства. Тим паче, що засуджений вже сидів у тюрмі й на шлях виправлення не став.
Майже 10 годин тривало судове засідання. Під час слухання підсудний подавав різні клопотання, які не стосувалися суті справи, й увесь час поводився зухвало, знущався над колегією суддів, прокурорами, потерпілою стороною та й взагалі над усіма присутніми в судовій залі. Чергові суд.jpg«показові виступи» він влаштував для мусульман, які приїхали з Криму на прохання їхнього брата по вірі Аслама з Києва. Про судове засідання йому повідомила співмешканка вбивці та попросила у нього захисту. Про суть справи гості дізналися лише з її слів. Коли ж мусульмани почули шквал нецензурної лайки з вуст засудженого, Аслам звернувся до нього з проханням, щоб він не дозволяв собі поведінки, недостойної для мусульманина. Але підсудний проігнорував побажання, і показове зухвальство продовжувалося до закриття судового засідання. Дійшло навіть до того, що засуджений плюнув на хмельницького прокурора.
Колегія суддів під головуванням судді Цугеля терпляче слухала ахінею, яку ніс засуджений. Періодично йому робили зауваження щодо навмисного затягування процесу. І дійсно, до справи «припліталися» реальні й нереальні дійові особи, лунав шквал звинувачень на дії слідчих і свідків та вимоги їхнього додаткового опитування. Підсудний постійно заявляв про відвід кожного з колегії суддів та відвід свого захисника, наполягав на тому, щоб у процес включити нового захисника, але угоди з жодним фахівцем не було укладено. І знову ж, все це робилося, аби відтермінувати вирок і не потрапити на зону. Було видно, що нерви в засудженого вже зовсім здають: він метушився по клітці як загнаний звір. Дійшло навіть до того, що вбивця вимагав, щоб його випустили на підписку про невиїзд. Його родичі та прихильники навіть намагалися спровакувати конфлікт між Правим сектором і журналістами, аби хоч якийсь час дати можливість не повертати засудженого в СІЗО.
А тим часом, поки справа мусолилася в суді другої інстанції, під будівлею Апеляційного суду зібралися кам’янецькі активісти, представники Правого сектору та Самооборони, до яких приєдналися хмельничани, аби підтримати родичів вбитого Павлика та захистити себе від суспільно небезпечної особи в майбутньому. Люди сподівалися, що попри все апеляційний суд зважить усі обставини і відкриє закриті очі Феміди задля безпеки всього суспільства й зокрема громади нашого міста. Тим паче, що прокурор Павлишен довів, що вина підсудного доведена повністю, що суд першої інстанції не зумів відрізнити жорстокого вбивства від хуліганських дій, тому й не дав правильної оцінки та не запроторив за грати вбивцю на довічне ув’язнення. Обидвоє прокурорів - кам’янецький і хмельницький - наполягали на довічному ув’язненні. Адвокат Романов та потерпіла сторона теж наполягали скасувати вирок суду першої інстанції. В останньому слові засуджений звинувачував прокурорів у злочинній змові, решту - в упередженому ставленні до нього і його сім’ї. Також він намагався розповісти байку про невинне ягня і вовків-посадовців, які нібито вирішили помститися за його розум. Підсудний наполягав, аби його виправдали.
У зв’язку з пізньою годиною, головуючий суддівської колегії Цугель зачитав лише постановчу частину вироку: «...визнати винним у вчинені злочину, прередбаченого ч.1 ст.115 ККУ та призначити йому 15 років позбавлення волі...».
Обурені й перелякані люди, які були впевнені в тому, що правосуддя все ж таки є, та не так сталося... Представники Правого сектору, Самооборони та Автомайдану заблокували будівлю Апеляційного суду й вимагали, аби до них прибув голова суду Віктор Ковтун. Також вони вимагали його відставки та звільнення колегії суддів, яка розглядали цю кримінальну справу.
До Апеляційного суду підтягнулося керівництво силових структур. Почались спроби врегулювати ситуацію, вгамувати доведених до відчаю людей та розблокувати приміщення. Градус напруги щохвилини підвищувався. Правий сектор та Самооборона перекрили всі входи і виходи. Вони вимагали випустити до них Макоцея...
Після дев’ятої вечора, превіривши «автозак», щоб бува в ньому не вивезли служителів Феміди, під пильним наглядом Правого сектору і Самооборони в автомобіль провели трьох ув’язнених, які на той час ще перебували в приміщенні суду. І лише після цього випустили автівку з двору.
Судді не поспішали залишати приміщення. Нарешті прибув голова суду Віктор Ковтун. Йому запропонували добровільно написати заяву на звільнення, й порадити це зробити своїм трьом підлеглим. Натомість, пан Ковтун намагався розповісти про незаконність таких дій, про недоторканість суддів та про те, що через тиждень буде зачитано повністю вирок, який можна буде оскаржити.
Після недовготривалих суперечок було вирішено провести прес-конференцію для журналістів у присутності представників Правого сектору і Самооборони. На численні запитання журналістів до суддів: «Чому у вщент розтрощеній голові вбитого Павла Теплюка вони не побачили жорстокого вбивства? Чому Феміда дозволяє знущатися над людьми? Як після такого м’якого вироку жорстокого вбивці жити стотисячному місту, чекати коли він повернеться з в’язниці й переріже всіх, хто за судовий процес потрапив у його поле зору? Чи їм не соромно за це?». Відповідь від Ігоря Цугеля вразила всіх: «Я жодної копійки хабарів не брав! Я маю ЧЕСТЬ!». Від таких слів не стрималися мама, дідусь вбитого Павла і багато присутніх. Мама в розпачі, вмиваючись слізьми, просила повернути їй сина; дідусь сказав, що ляже на сходах і лежатиме доки гуманних суддів не звільнять з роботи, бо йому вже втрачати немає нічого, в нього найдорожче вже відібрав убивця. І не їхній родині потрібно боятися, коли вбивцю випустять на волю, а в першу чергу, нехай бояться судді за своїх дітей.
- Кому в цій державі можна вірити? Від кого чекати захисту? Куди нині ховатися свідкам, які були очевидцями вбивства і які дали покази? Чи розумієте Ви, судді, Ваша ЧЕСТЬ, на яку небезпеку наражаєте увесь Кам’янець?, - ці та ще безліч запитань лунали колегії суддів від родичів загиблого та журналістів. Попри все на жодне із запитань чіткої відповіді так ніхто і не отримав. Головуючий суддя Цугель лише зазначив, що вирок, можливо, в чомусь і не справедливий, але законний, бо не було зібрано достатньо доказів.
Лише завдяки Правому сектору, Самообороні та Автомайдану людям вдалося хоч б випустити пар від постійної несправедливості з боку суддів. Представники цих громадських об’єднань наполягали, аби колегія суддів та голова написали заяву на звільнення із займаних посад негайно, в іншому випадку їх не випустять із приміщення суду. Служителі Феміди навідріз відмовилися писати заяви. Активісти пообіцяли провести їм люстрацію, тим паче, що саме того дня було підписано закон про люстрацію суддів. Але коридору ГАНЬБИ судді не минули.

Теги: суд над Макоцеєм

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.