Перейти на мобільну версію сайту


04.08.2017

ВИХВАТНІВЦЯМ І НЕ СНИЛОСЯ

Попри увесь скептицизм реформа територіального об’єднання громад має результати, принаймні, їх повально демонструють ті населені пункти, які утворили нові сільські ради. 

Чи побачило б село Вихватнівці, яке стало центральною садибою Китайгородської сільської ради СКоб’єднаної територіальної громади, хоч дещицю з того, що сьогодні там відбувається? Напевне, ні. Принаймні, на зміни б чекали як мінімум 100 років, милуючись не тільки руїнами колишньої слави, а й власним «Вихватновесом»... 

А так за якихось два роки тут хоч трохи вималювали центр громади. І це тільки початок, запевняють тамтешні люди.

Вихватнівцям пощастило з оточенням як нікому, адже розміщені поміж двома природними оазами - Суржинецьким та Совиним ярами. Староушицьа траса, що йде попри село, створює всі умови для швидкого транспортного сполучення з містом. Тож відстань у 20 км до Кам’янця вихватнівчани долають без проблем. За 16 грн будь-який автобус, що йде трасою, або ж китайгородський, що сюди заїжджає, чи дерев’янський, що проїжджає, швидко домчить у напрямку міста. Хоча зі «швидко» ми перегнули: Староушицькою трасою це можливо на окремих ділянках, а от власне у Вихватнівцях запасіться безкінечним терпінням, бо ж доведеться не їхати, а стрибати з більшої ями в меншу і навпаки. Такий «автобан» починається від центральної зупинки й особливо яскраво вираженим стає, як проїхати сільський центр і рухатися в напрямку сусіднього села Дерев’яне.

ВИХВАТНІ ДАЛИ НАЗВУ

Про село Вихватнівці перші згадки в історичних документах датуються 16 століттям. У той час село належало Миколі П’ясецькому (Призвицькому). Пізніше він продав його Миколі Корбачієвському, 
Вихватнівціякий володів значними маєтками в Західній Україні. Вихватнівці завжди міняли власників, а іноді навіть не одного, цьому підтвердження 1578 рік. Тоді село належало земському судді. У 17 ст. увійшло до складу маєтків Потоцьких. У 18-му столітті ними, окрім Потоцьких володіли Мрозовицькі й Кроковські, згодом - Сідельницькі. Саме завдяки останнім у селі 1871 року засновано церковну школу. А в 1882 році її змінило міністерське народне училище (однокласне).

Початок ХХ століття ознаменувався черговою зміною власника. Згідно з документами, господарем була Марія Коцебу. У 1906 році тут проживало 1391 особа, нараховувалося 297 дворів. Сьогодні ж у Виватнівцях налічується 227 дворів, у яких прописано 472 особи.

Звідки ж взялася назва населеного пункту? Відомі декілька версій – Вихватинці, Вифатинці, Вихватні, Wycnwatniwce. Селяни пояснюють, що назву мала Батьківщина отримала від слова «вихватні» – коржі, приготовлені дуже швидко, які вихвачували з печі не лопатою, а руками. Мовляв, тутешні селяни були бідні, завжди зайняті роботою на панщині, тож пекли хліб тільки у вигляді вихватнів.

ДРУГЕ ДИХАННЯ

Відколи сільська рада покинула шкільне приміщення й переїхала до відремонтованого клубу, відтоди Вихватнівці мають яскраво виражений центр. У ньому є майже всі об’єкти інфраструктури -Вихватнівці медпункт, дитсадок, клуб, бібліотека і, звичайно, центральний офіс об’єднаної громади.

Як і минулого року, цьогоріч Вихватнівецькій ЗОШ І-ІІ ступенів, якою керує Микола Опалюк, пощастило - їй знову продовжили життя. 26 дітей ганятимуть коридором шкільної 1-поверхівки, дарма, що більшість класів неповні. Минулоріч під час сесії батьки тодішніх випускників просили, щоб навчальному закладу продовжили життя тільки на рік, чиновники їх послухали, але... обіцянки швидко забуваються. Тож майже малокомплектна школа ще рік даватиме хоч якусь освіту сільським дітлахам.
На противагу школі дитячий садок став справжньою окрасою села. Тут на вихованні перебуває 15 малюків із Вихватнівців та сусідньої Ленівки. Керує ДНЗ «Ранок» Антоніна Королівська. 
Дитсадок побудований в 1968 році, сьогодні в ньому повним ходом тривають ремонтні роботи, планують перекрити дах.

- Допомагають наші аграрії - Анатолій Яковенчук і Віталій Завадський, - каже Антоніна Пилипівна. - Усе, що можемо, робимо власними руками. Навіть, город маємо.

ВихватнівціДиректор дитсадка показує нам акуратні грядки з табличками - а там і огірочки, і томати, і зелень, і навіть кавуни. Поруч - обгороджений квітник і великий дитячий майданчик з гірками, качелями, пісочницею. Напевне, це чи не єдиний ДНЗ, котрий має стільки різноманітних дитячих атракціонів.

Поблизу дитсадка розмістився фельдшерсько-акушерський пункт. Фельдшер Оксана Дзізінська також по вуха в ремонтах. У неї на обслуговуванні більше півтисячі мешканців.

- Коли медпункти були на балансі сільської ради, тоді багато чого було зроблено - і ремонти, і нові вікна поміняли, - каже Оксана Володимирівна. - У планах нової громади відкрити амбулаторію загальної практики - сімейної медицини. Можливо, у Вихватнівцях матимемо пункт невідкладної допомоги, принаймні розмови про це ведуться не один рік.

ЯК НОВА КОПІЙКА

Не мріяв про ремонти і сільський Будинок культури, яким завідує Любов Королюк. Побудований у 1959 році, він з кожним бездоглядним роком старів і вже майже дійшов до ручки, аж тут об’єднання! Поділившись приміщеннями з новоствореною адміністрацією та бібліотекою, клуб отримав другеВихватнівці дихання.

В одній його частині тепер знаходиться кабінет сільського голови, загальний, земельний та фінансовий відділи, в іншій - відділ освіти, культури, спорту і туризму Китайгородської громади та бібліотека. По центру - власне клуб із відремонтованою залою, щоправда, не до кінця завершеною. Але вже в новій, відреставрованій, проходять сесії сільської ради та концерти для громади.

- За два роки об’єднання вдалося багато чого зробити, - каже сільський голова Юрій Безродний. - Зізнаюся, маємо ще чимало проблем, але потрохи щороку їх вирішуємо. Принаймні, сьогодні в сільську раду не соромно зайти, вона має належний вигляд. Аби довести приміщення до ладу, плануємо ще перекрити дах, а на постаменті, де колись був Ленін, встановити затверджений герб громади.

Юрій БезроднийНайболючішим залишається стан наших доріг, значна частина яких не перебуває на балансі сільської ради. Думаємо, з часом і це питання вирішиться позитивно. Неможливо все зробити за один день, особливо там, де зроду-віку нічого не робилося.
На ремонт чекає і поштове відділення, яке сьогодні ділить приміщення з якоюсь розвалюхою без вікон. У планах сільського голови - облаштування стадіону.

- Територія велика, - додає Юрій Васильович. - Хочемо її обгородити, встановити глядацькі трибуни і табло, тим паче, що спорт у громаді розвивається. Китайгородська футбольна команда «Мрія», яку спонсорує аграрій Анатолій Яковенчук, щороку грає у всіх місцевих чемпіонатах та кубках. Цьогоріч із сільського бюджету виділили кошти для придбання футболістам спортивної форми. 

ДЕРЕВ’ЯНА, АЛЕ НЕ ЗЗОВНІ

Церква в селі з’явилася в першій половині 18 ст. на честь Успіння Богородиці - спочатку бідна, покрита соломою, а згодом - дерев’яна, з трьома куполами, побудована за кошти прихожан. 1791 року вона стала однокупольною, і цього ж року Іоан Рожальський, кам’янецький кафедральний каноник, заклав нову дерев’яну церкву на честь Покрова пресвятої Богородиці. Покровською вона є й до нині.Вихватнівці
У 1839 році через свічку, яку не погасили в храмі, церква згоріла. Через два роки на її місці побудували нову дерев’яну, яка існує й досі, завдяки старанням священика Софронія Бохневича. Церква побудована зі старої, придбаної в Миньківцях Дунаєвецького району разом із трьохярусним іконостасом. Спочатку ззовні вона була покрита гонтом, а тепер - бляхою. Тож, дивлячись на церкву, важко повірити, що вона направду дерев’яна. Проте достатньо зайти всередину, аби на власні очі переконатися в старовинності духовної споруди.
Біля храму ростуть старезні липи, кажуть, вони там ще з часів Катерини ІІ, а ще тут є три поховання, ймовірніше за все, місцевих священиків.
Службу у Вихватнівцях, а ще - сусідніх Ленівці і Дерев’яному править отець Діонісій. Він же створив для місцевих дітлахів недільну школу. Окрім престольного свята, село має два відпусти - сюди зі всієї округи з’їжджаються священики на службу. Щосуботи отець Діонісій разом із прихожанами йде невеликим хресним ходом до місцевої кринички, куди стікається вода з трьох потічків, і править там службу. А на свято Іоана Хрестителя хода прямує до кам’яного хреста, встановленого при дорозі на Китайгород.

Хрест встановив Моісей Білявський в пам’ять про звільнення селян із кріпацтва. На хресті, ще писав краєзнавець Юхим Сіцінський, такий напис: «19 февраля 1861 года. Предки ваши желали, дабы видеть день свободы, и не видели, и слышать о дарованных вам в онь, и не слышали. Блаженны очи, видящие день сей, день свободы, его же видите вы: бдите же и молитесь! О измена Десницы Вышняго! Благословен убо буди о дарованной ныне нам свободе Ты, Господи, и 
помазанник твой, Августейший монарх наш, Александр II. Ныне возвеличил есть Аданои Господь с нами: быхом веселящеся». Цей напис зберігся й донині.

ЖИТИ МОЖНА

Про колишню аграрну славу Вихватнівців сьогодні мало що нагадує. Частина приміщень колгоспу перетворилася на руїни, котрі стирчать до неба кам’яними ребрами, утворивши місцевий «Вихватновес», іншу частину розібрали жителі сусідньої Ленівки, побудувавши з того каміння в своєму селі церкву.

ВихватнівціСело не газифіковане, частково має проблеми з водою. Але все це не заважає людям трудитися й заробляти гроші. Як кажуть місцеві, у селі можна добре жити, але треба працювати.

На всі Вихватнівці може набереться з півсотні голів худоби. Молоко господині везуть до міста на базар, або ж переробляють на сир та сметану. Як і в сусідній Ленівці, тут чимало бджолярів. Один із них - колишній начальник дільничних інспекторів, пенсіонер ОВС, а нині - депутат сільської ради Олександр Слюсар. Має у господарстві кілька десятків бджолосімей, а ще - гарний сад.

Вирощуванням декоративних та ягідних рослин займається В’ячеслав Вітковський. 42 роки чоловік пропрацював у Подільському лісництві, нині ж майже остаточно перебрався у Вихватнівці. За нову-стару справу взялися разом із дружиною. На 25 сотках вирощують тую, смарагди, ялівець, самшит та інші декоративні рослини.

P.S. Ще кілька років тому ми би не поставили Вихватнівцям навіть трійки, але разючі зміни, що сталися в селі з часу об’єднання, цілком заслуговують хоч і на слабенку, але четвірку. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті газети klyuch.com.ua, або ж у групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

Теги: Сільський контроль, Вихватнівці, Юрій Безродний

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють акції




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.