Перейти на мобільну версію сайту


28.04.2017

ВИБРАЛИСЯ ІЗ ЗБРУЧІВ, ТА НЕ У ВСЬОМУ

контрольЧим більш віддалений населений пункт від адміністративного чи районного центру, тим менше в нього шансів на бурхливе життя. Тихе і спокійне, розмірене й трохи відлюдькувате - ось доля сіл, для котрих віддаленість стала головним орієнтиром географічної приналежності.

Подібне можна приписати селу Збруч, що розташувалося на березі однойменної річки Збруч - найбільшої лівої притоки Дністра, яка витікає з болотних луків (у народі - збручів). Цьому населеному пункту більше півтисячі віку, проте нинішню назву воно носить не більше ніж півстоліття, як і підпорядковується сільській раді, до якої прописане.

Звідки такі метаморфози, цього тижня спробував розібратися «Сільський контроль».

Прикородонні села завжди цікаві своєю історією. Перша згадка про село Збруч, а точніше Ляшковицю, датується 1494 роком у працях краєзнавця Юхима Сіцінського. Він пише, що населений пункт знаходився «у австрийской границы, на отлогом берегу рч.Збруча; от губернскаго города Каменца в 22 вер. на ю.-з., от почт. ст.Исаковцы в 2 вер».
З 15 століття Ляшковиця входила до Кам’янецького староства. Тоді король Сигизмунд дозволив викупити село кам’янецьким міщанам, а доходи від населеного пункту використовувати для власних потреб. Пізніше Ляшковиця знову належала королям. Очевидно, польське панування наклало певний відбиток на назву населеного пункту і його приналежність до ляхів (поляків).

контроль-1У австро-угорський період Ляшковиця опинилася по український бік Збруча. Це було прикордонне село, яке з іншою державою розділяла невелика за глибиною річка. Певний час воно входило до складу спочатку Жванецького району, а потім і Жванецької сільської ради. І лише з 1959 року його взяла під крило Ластовецька сільська рада, що окрім однойменного села Ластівці поповнилася сусідніми Ісаківцями і вже Збручем. Радянська влада полюбляла змінювати хід історії, дописувати її й переписувати, тож не дивно, що закомунізована Ляшковиця мусила змінити немилозвучну й з тонким натяком на чужорідність назву на більш просту - Збруч. Залізна логіка - село Збруч на річці Збруч, ніби так було все життя...

У ПОНЕДІЛОК - БАСТА
Власним транспортом доїхати до Збруча буде не складно: у Жванці повертайте праворуч, як на Тернопільщину, проїдете трохи селом Ісаківці, де нібито колись півень піяв на три держави, а тепер - на три області, й знову беріть праворуч. Долаємо зовсім крихітний серпантин - і ось уже початок Збруча, щоправда, не сільський, а дачний.

Громадським транспортом такий маршрут здолати набагато складніше: автобус у цьому напрямку курсує лише двічі на день, а в понеділок тут взагалі транспортна мертва зона. Здавалося, від Кам’янця Збруч відділяє якихось 27 км, а від сусіднього Хотина - ще менше, всього 9 км, але це не рятує населений пункт від вкрай нікудишнього транспортного сполучення.

Сільський клубРОЗВАЛЮХИ, НАПІВ- І ЕКСТРИМ
Одразу в центрі села - два магазини й фельдшерський пункт, неподалік - сільський клуб та бібліотека, за поворотом - довжелезний дуже охайний цвинтар, за яким - школа, дитсадок і церква. Це, напевне, усі ключові об’єкти Збруча. Хоча ні, є ще розвалюхи, напіврозвалюхи та екстремальні зони. До розвалюх можна віднести колишній піонерський табір, який знаходився за межами села в лісі. Сьогодні від нього практично нічого не залишилося. До напіврозвалюх - деякі приміщення колишнього колгоспу. До екстремальних зон - кладку через річку Збруч, по якій учні й учителі ходять до школи. Саме так, з сусіднього району, через річку, в спеку й заметіль, аби тільки не закрили навчальний заклад...

260 кроків по дерев’яній кладці розділяють Окопи і Збруч. Коли річка виходить з берегів, кладку повністю затоплює, часом вода пошкоджує добрячу її частину. Проте селяни не покидають звичного зв’язку з сусідами, защораз відновлюють кладку власними силами. Переходити на інший берег по дерев’яних колодах і справді досить екстремально, ххоча, місцеві кажуть, що в цьому місці Збруч можна перейти і в брід - глибина невелика.

директор НВКЗАКРИТИ НЕ МОЖНА ЛИШИТИ
Історія виживання Збручанського НВК І-ІІ ступенів і ДНЗ безглузда й драматична водночас. Уже втретє цей навчальний заклад стоїть на порозі закриття. Не будемо вдаватися до політичних баталій та зупинятися на тому, яка політсила защораз реанімовувала майже мертвого пацієнта, але затяжна кома, в якій знаходиться заклад, рано чи пізно має дійти до логічного завершення.

Минулоріч під час другої спроби вчителі та батьки відстояли НВК, його не закрили, бо 25 учнів таки сіли за парти в новому навчальному році, щоправда, двоє дітей - зі Жванця, п’ятеро - з сусіднього села Окопи, решта 18 школярів - збручанські. 

9-річка тісниться в 1-поверховому приміщенні. Закладом керує Галина Козак, разом із нею трудяться 7 вчителів та 1 вихователь з дитсадка. До речі, більшість педагогів - не місцеві, дехто з Руди, хтось із, знову ж таки, Окопів.

школа-2Повний клас за нинішніми освітянськими мірками, де навчається 5 учнів, пощастило мати першокласникам та восьмикласникам.

Решта - 1, 2, 3 чи 4 учні. 7-го класу тут взагалі немає. Молодші школярі ділять навпіл приміщення зі вчителями. Відгородившись від малюків шафами, вони зробили щось на кшталт учительської з кабінетом директора. Щоправда, там, окрім для директора та ще одного вчителя, місця більше немає. Тут з одного класу можна перейти одразу в інший, не виходячи навіть на коридор. Є клас з однією партою та комп’ютерний клас з трьома комп’ютерами, з яких відмінно працює лише один. Попри вкрай бідну матеріальну та учнівську бази, вчителі стараються, особливо історик Марина Ангелюк, яка власними силами обладнала кабінет, зробила сучасні стенди й навіть міні-музей, де є крихітні нумізматична й археологічна колекції.

- 15 дітей молодшої школи, троє з малозабезпечених родин та одна з сім’ї учасника АТО харчуються безкоштовно, - розповідає Галина Олександрівна і показує нам їдальню з кухнею. 

Вони також невеликі за розмірами, як і все, що є в цій школі. Так саме невеличкий за розмірами і дитсадок «Краплинка», що входить до складу НВК та знаходиться по сусідству. Тут на виихованні перебуває 12 дошкільнят, хоча насправді щоденно відвідує набагато менше. Інколи й половини не набереться. Діє одна різновікова група. Дитсадок охайний, наче іграшковий будиночок.

Ми приїхали, коли в садочку було всього троє діток. Дороге задоволення як для держави утримувати таку «когорту»...

Чи залишиться він на своєму місці, як у селі залишать тільки початкову школу, наразі невідомо. До речі, щодо пониження в закладу ступеня, то такий крок, знову ж таки, не підтримують батьки, мовляв, дітям доведеться добиратися на навчання в інше село, а так на місці спокійніше. Думаючи про власний спокій, дорослі абсолютно не зважають на те, що вже декілька років калічать власних дітей, не даючи їм нормальної освіти - і це в 21 столітті! Ніби й із збручів вибралися, а болото досі в головах.

«Медичний» яблуневийНА ВСІ РУКИ МАЙСТЕР
Не кожному населеному пункту так щастить із медиками, як Збручу та сусіднім Ісаківцям. Жванецький фельдшер Віталій Стрихар не лише знавець своєї справи, а й справжній господар. На жаль, зустрітися з Віталієм Миколайовичем під час нашого візиту в Збруч не вдалося, та ми з задоволенням поспілкувалия з ним у телефонному режимі.

... На дверях ФП записка - «поїхав здавати звіти в район» і телефон, якщо комусь таки знадобиться допомога. А ще - графік роботи, коли фельдшер приймає на медпункті, коли - на виїзді, а коли він взагалі в іншому селі.

- Працюю тут вже 15-ий рік, - каже Віталій Миколайович. - І люди, і села мені як рідні, знаю про проблеми й хвороби всіх і кожного.

Перед медпунктом буяє молодий садок, якраз цвітут яблуні - краса неймовірна. Усе це також справа фельдшерських рук. Як господарювати, то скрізь, - переконаний Віталій Стрихар.

ЛипаА ЛИПИ ЦВІТУТЬ...
Не менше енергії до роботи й у місцевого завклуба Ріти Усатої. Вона також у відрядженні - на навчанні. Відверто кажучи, обійшовши сільський клуб, думали, що відчиняють його лише на великі свята. Та й купи будматеріалу не додавали позитивних вражень до загальної картини. Але збручани кажуть, що клубна робота ведеться, завклуб активна й ініціативна. Правда, бібліотека не працює, в цьому також не менш відверто зізнаються. Та й як вона може працювати, як у кімнаті, біля стежалів із книгами купа будматеріалів. Книга сьогодні не в моді, на жаль...

А от церковне життя в Збручі вирує, особливо після приходу нового священника, отця Олександра. На кошти громади, під його керівництвом у Збручі звели церкву. Колишня була в 16 столітті, зголом - у 18-му на честь перенесення мощей Миколи Чудотворця.

Фундамент сучасної церкви закладав Анатолій Дудка, та його перевели служити на Чернівеччину.

Біля церкви ростуть дві старезні липи. Їхнього точного віку селяни не знають, але кажуть, що деревам більше ніж дві сотні літ.

НАДІЇ НА ВЛАСНУ ПРАЦЮ
Село Збруч невелике за територією - займає площу в майже 70 га, на яких розкинулося 150 дворів. Тут проживає 364 особи. Разом із сусідніми Ісаківцями воно нагадує такий собі дачно-відпочинковий альянс на березі річки.

Духовний храмТа туризмом у селі не живуть, хоч частина будинків наблизилися впритул до річки, а з іншого краю села - до лісу. Селяни покладають надії на власну працю, й городину, вирощену біля хати: біля багатьох домоволодінь можна побачити невеликі теплиці та парники. Збручанські овочі й фрукти серед перших на міських базарах. За колгоспних часів тут було потужне сільське господарство, про яке сьогодні залишилася згадка у вигляді напівзруйнованих корівників та складів. Землі розпайовані й перебувають в оренді ТОВ СП «Нібулон» та фермерського господарства «Велес-Агро», яким керує Іван Грубі. Іван Георгійович викупив у селян частину колишніх розпайованих копгоспних будівель, більшу половину з яких привів до ладу. У допомозі аграрій не відмовляє - і медпункту, і школі, і церкві.

Копита«НОВІТНЯ АРХЕОЛОГІЯ»
Свого часу в Збручі, а точніше Ляховиці археологи знайшли залишки доби палеоліту та трипільської культури. «Сільському контролю» пощастило менше - на нашу долю випало натрапити лише на тваринні рештки та декілька стихійних сміттєзвалищ. Одне з них нарешті перемістилося з центру села до колишніх колгоспних прміщень. Аби в селян не виникло бажання знову засмітити територію після прибирання, її облаштували під спортивне поле. Тепер там із задоволенням ганяють у м’яча місцеві дітлахи.

Зміна місця розташування не вирішила проблему зі сміттям. У Збручі його в декількох місцях хоч греблю гати. Так саме, де заманеться валяються і тваринні рештки. Як пояснили нам місцеві, в селі проживають декілька заготовачів, які скуповують худобу, а потім продають м’ясо на ринку. Хай так, але ж розкидати копита після забою в селі та лісі (сморід у тих місцях просто нестерпний!!) - це вже ні в які рамки не лізе! Чи така вседозволеність підтримується місцевою владою та відповідними контролюючими службами?! Зрештою, Ластовецька сільська рада має власне комунальне підприємство, невже воно не може зайнятися питанням благоустрою?

P.S. На відміну від центральної садиби сільської ради, де слідом за розваленим клубом одна за другою стають пусткою хати, сусідній Збруч тримає марку хазяйновитого села. І будинки тут значно кращі на вигляд, зрештою привабливості додає природа й дачний кооператив по сусідству. Як і села по інший бік траси від колишнього центру Жванця, воно має всі шанси повністю атрофуватися в дачно-курортну зону району. Хоча, хто цим займатиметься і чи зникнуть за таких умов сміттєвий хаос і копита?

Без родзинки, середнє й практично непоказне село отримує від «Сільського контролю» оцінку «задовільно», бо ж не все тут ще втрачено. Свою оцінку, шановні читачі, ви можете поставити на офіційному сайті klyuch.com.ua, або в групах «Сільського контролю» в соціальних мережах.

школа. Садочок-2 Садочок

260 кроків через Збруч смітник


Теги: Сільський контроль, с.Збруч

Дивіться також:





Повернення до списку





Реєстрація
Забули пароль?
 
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:








Меблі

Ексклюзивні вироби з акрилового та кварцового каменю Staron®, Radianz®:
кухонні стільниці, барні стійки, рецепції;
сходи, підвіконня, басейни
Та багато інших елементів інтер’єру за вашими побажаннями
Діють індивідуальні знижки та на кварц - розпродаж!




Наша адреса: 
Україна,
м. Кам'янець-Подільський, 
вул.Соборна, 27.